Кулінарні фіґлі - Матиос Мария Васильевна. Страница 8

Сповитий, як немовля, м'ясний рулет кладіть у духовку швом донизу. Якщо не обгортатимете його фольгою, м'ясо матиме червонястий вигляд і хрумкий смак. У фользі воно буде більш ніжне. Вибирайте, як хочете. Час від часу поливайте його водою чи юшкою з дека.

«У час прощання, мій коханий, візьми троянду-ружу», – співатиме кухонний брехунець, а Ви переінакшуйте «прощання» на «стрічання», бо нащо воно вам – прощання? Наспівуйте і робіть, робіть, моя голубко, іще одне рукотворне диво – чайну ружу..

Візьміть такий же (невеликий) шмат м'яса. Засмажте яєшню. Але послухайте яку! Розколотіть чотири, п'ять чи скільки не жаль домашніх жовтків, посоліть і смажте у сковороді трохи меншого розміру, ніж шматок м'яса. Смажте на маленькому вогні, а не як під сонцем Шарм – аль – Шейху: щоб не пригоріло. Обережно дерев'яною лопаткою викладіть це жовте диво на м'ясо. І знов пеленайте рулетом. В'яжіть. Тоді кладіть у духовку запікатися. І не забудьте обертати.

Ось Вам і чайна ружа.

Не знаю, як у Вас, але у мене вже тече слинка, коли згадаю, як вони гарно сусідять на святковому столі – м'ясйі ружі різних відтінків – з морквою і жовтком.

Ага, за тою слинкою забула Вас попередити, щоперш ніж різати по живому ці смачні ружі, до яких потім, до речі, можна припасувати зелені ніжки цибулі, кінзи, цицмати чи ще якоїсь городньої холери, не забудьте їх добре охолодити. А різати слід не дуже тонко. І не тільки задля того, щоб було що у рот узяти і щоб не розсипалося, але щоб Ваш кулінарний щасливець не подумав, що Ви скупі, через те Ваші ружі такі тонкі, що крізь них до Північного полюса видно.

О, та Він навіть без слів уже давно здогадався, як ніжно і щиро Ви прагнете сказати йому про своє не щойно, але і не вчора народжене почуття. Думаю, що перший спільний обід чи вечеря якнайкраще пасують для того, щоб не надто сміливо, але й не дуже скрадливо сказати, що ваша народжена любов – як жовтороте пташа у гнізді. Ви погоджуєтеся?

Для цього натяку щонайкраще смакуватиме страва жовторотик. Для неї Вам знадобиться півкілограма кілька разів пропущеної через м'ясорубку і добре вибитої в руках телятини, п'ятеро-шестеро варених домашніх яєць. Телятину поперчіть, посоліть, можете додати столову ложку борошна або краще крохмалю і смаженої цибулі. Варені яйця звільніть наполовину від білка, а якщо яєць мало, поділіть їх навпіл і верхівки звільніть від білка. Із м'яса сформуйте круглі кульки. У кожній зробіть заглибнику завбільшки з яйце (чи половину яйця). Покладіть яйця жовтком догори, приплюсніть з боків і поставте запікатися у духовку в сковороді, добре змащеній смальцем, згодом додайте води.

Якщо для такої врочистої нагоди Вам не жаль баночки консервованої кукурудзи чи зеленого горошку, або ж – і того, і другого, то покладіть їх замість яйця у кожну сформовану котлетку.

Що? Ви вважаєте, що до такого жовторотика потрібен відповідний гарнір? Без проблем!

Відваріть жменьку спагетті. Візьміть кілька стружок корейської моркви. Змішайте із відвареними спагетті. Додайте розбите яйце. Посоліть. Сформуйте на деці гніздечка із спагетті з морквою. Зверху викладіть корейську чи свіжотерту моркву. Запікайте поруч із м'ясними жовторотиками. І гарантую: Ваша сердечна жовто-зеленорота любов зачервониться уже найближчим часом. Бо вона зиркає – ось бачите! – гніздами із тарілки своїми чистими, невинними і багатоколірними очицями на вас обох, і як же її зрадити, таку беззахисну і таку юну?

Якщо Ваш гість ходить попідруч із сміхом і ще остаточно не розпрощався із почуттям гумору, запропонуйте йому страву під назвою м'ясні витребеньки (сповиванці).

Приготуйте хоча би по одному витребенькові. Тим паче, що всі чоловіки, (і Ваш напевно ж) упевнені: кожна жінка – трохи витребенькувата.

Немає простішого, аніж робити витребеньки. До того ж шматки м'яса для традиційних відбивних Ви вже наготували.

Сподіваюся, вони трохи більші, ніж половинка Вашої рожевої долоньки. Отож на кожен шматок відбивної покладіть всякої всячини, що є під руками.

На перший – покладіть тонкий, як Ваш мізинний палець, морквяний олівець.

На інший – шматочки квашеного огірка. Іще на інший – поділений на четверо зубчик часнику.

Можна класти сало,

подрібнений чорнослив,

залишки консервованої кукурудзи,

відварені грибочки

чи мариновані лисички,

ізюм,

інжир і т. ін.

Скрутіть кожен шматок, сколіть дерев'яними шпажками. Двічі обкачайте у муці і розбитому яйці. Мука – яйце – мука – яйце. Проте бажано, щоб м'яса було значно більше, ніж кляру.

Смажте на плиті з усіх боків до рум'яного кольору. Доти, доки не будуть м'якими. Якщо м'ясо тверде і старе, сповиванці можна протушкувати на парі. Переверніть на дно чавуна з горнятком води півпорційну тарілку (дном догори), додайте ложку олії, зверху складіть свої витребеньки і тушіть 5-10 хвилин. І тоді, як кажуть у Розтоках, їх можна буде їсти губами.

До речі, витребеньки можна подавати холодними. А якщо гарячими, то бажано з гарніром. Але бажано також попередити свого гостя, що у витребеньках є шпажки. Бо він, сердега, на перших порах поїдатиме Вас очима і не дивитиметься, що кладе до рота.

У Вас же їх, сподіваюся, вдосталь, – отих жіночих витребеньок, про які навіть я не знаю…

Однак ідемо далі. Відбивні звичайні, які я Вам рекомендую приготувати про всяк випадок (ну, наприклад, на той випадок, коли коханий чоловік таки задеревіє від кулінарних несподіванок Вашого столу, і його зрадить почуття гумору, і, боронь, Боже, він іще подумає, що Ви намагаєтеся його якщо не отруїти, то принаймні причарувати, тоді Він, щоб не розсекречувати свої здогади, налягатиме на відомі і впізнавані страви).

А оскільки чоловікам обійтися без м'яса важко, тому я й рекомендую Вам відбивні. Щоправда, мої відбивні від звичайних відрізняються лише маленькою дрібничкою. Щойно я забираю їх із сковороди на тацю, я тут же перекладаю їх кільцями сирої цибулі, настояної хвилин п'ять у оцті, змішаному з чорним перчиком чи дуже пікантною ізраїльською приправою затер.Чесно кажучи, я навіть не знаю, що люблю більше – самі відбивні із запахом і смаком свіжої цибулі, чи оту мариновану цибулю.

Слово честі, якщо Вам дістанеться з-поміж усієї таці лише цибуля, у Вас вона так само лящатиме за вухами, як у Вашого гостя власне відбивні.

Я не впевнена, що у Нього вистачить терпіння дочекатися гарячих страв. Зате цього терпіння за будь-яку ціну повинно вистачити у Вас! Принаймні на те, що їх приготувати. Навіть, коли б Ви були ситі, як попова жінка, а кров у Ваших жилах була голодна, як церковна миша, все одно, люба моя, Ви зобов'язані почастувати гостя бодай одною гарячою стравою.

Гаряча страва, на мій погляд, – це демонстрація повноти Вашої спільної радості і взаєморозуміння. Останній штрих до того, що Ваша душа «нафарширована» гарячістю по вінця. Ось і доведіть Йому, що це саме так.

Такий штрих додасть нАчинка.

Святкова начинка у мене більш складна, щоденна – простіша, я би сказала, швидкісна.

Як завжди, я пропоную обидва варіанти. Вибирати Вам. Звісно, в залежності від важливості Вашого гостя.

Отже, начинка солодка (святкова).

Кожна жінка, яка вважає себе господинею і прагне сердечного приятеля, може не мати черствого серця, але черству білу хлібину на кухні мати зобов'язана.

Отже, витягуйте черству (але ж не поцвілу від давності!) хлібину і замочуйте у двох літрах теплого молока, додавайте одну склянку манки. І залишайте на півдня. Окремо збийте шестеро яєдь із півкілограмом цукру, пачкою маргарину, однією склянкою олії і все це додайте у розмоклий у молоці хліб. Добре перемішайте, додайте цедру лимона, трохи кориці і згасіть одну столову ложку соди.

Як на мене, воно вже таке смачне, що можна їсти сирим. Самому можна, але не експериментувати ж Вам з першого разу на Його шлункові. Для цього у Вас попереду – ціле життя.