Оленіада - Роздобудько Ирэн Виталиевна. Страница 23

— Коротко окреслю суть питання. Країна в черговий раз опинилася на межі розколу! В наше налагоджене життя, яке історики вже встигли охрестити прекрасним терміном «Покращення Стабільної Кризи», або скорочено — ПСК, увірвалось несподіване відкриття, яке зробив один з пересічних громадян нашої країни...

Пан Родріго виразно глянув на свого помічника, котрий сидів за монітором комп’ютера, і той скоромовкою дав довідку:

— Громадянин носить окуляри в роговій оправі фірми «Цейс», очі — світлі, швидше за все — сірі, волосся — руде, зачесане на потилицю, верхня губа наповзає на нижню, зріст — метр вісімдесят п’ять, подвійна родимка на правій щоці за два сантиметри від носа...

Родріго кивнув і продовжив свою думку:

— Відкриття стосується віднайденого листа до соратників полум’яного оленяра Івана Оленіна, суть якого полягає в тому, що наш національний здобуток і гордість не одного покоління — олені — є продуктом штучного впровадження! Отже, мета наших екстрених дебатів — почути міркування і розпорядження представників влади, опозиції, зірок шоу-бізнесу, а також усіх громадян, котрі зібралися біля моніторів на майданах міст і сіл нашої неосяжної батьківщини. Адже громадяни...

— ...мають баланс!!! — вигукнула прекрасна Олена, поклавши свої прекрасні перса на прозорий скляний стіл.

Їй зааплодували. Перса розтеклися по скляній поверхні, мов дві стиглі дині.

— Хто розпочне? — милуючись цим видовищем, звернувся Родріго до когорти можновладців.

Але і без цього запитання було зрозуміло хто: представники влади жваво зарухались і майже одночасно повтикали до лівого вуха мініатюрний навушник на срібному дротику.

Першим слово взяв пан Кувалда:

— Доброго дня, шановні колеги! Доброго дня, дорогі ведучі! Доброго дня, шановний народе! Доброго дня всім, хто зараз чує і бачить нас! Тим, хто слухає через радіоточку або притулився вухом до приймача на далеких мальовничих теренах нашої прекрасної країни!

Вітаю всіх і кожного окремо! В кожній хаті, на кожному робочому місці, біля кожної плити і кожного верстата! В полі! На фермі! На трасі! На лікарняній койці і на гірських пасовиськах!

Пан Кувалда вийняв з вуха навушник і, опустивши руку під стіл, трохи постукав по ньому пальцем.

— Чудове привітання! — похвалив його Родріго, нервово посмикуючи плечем. — Продовжуємо випуск. До слова запрошую пана Разанова. А потім почнемо дебати з журналістами і народом!

Пан Разанов, у свою чергу, поправив у вусі навушник, зосереджено підвів очі догори, кашлянув у стиснутий кулачок, тихо промовивши в нього: «Раз, раз...», і взявся до слова:

— ...Алла дізнається, що Ганнуся не рідна дочка Дюші, вона дуже засмучена. Алла заявляє, що не буде няньчити чужу дитину і щоб він віддав дівчинку Олі. Семен відмовляється, розлучається з Раїсою. Він запрошує її на побачення, каже, що дуже її любить... Марина продовжує пити омолоджуючі таблетки. Їй стає все гірше, Жанна пропонує перевірити ці таблетки — Марина відмовляється. У комуналці Раїси поселяється В’ячеслав — чоловік Галини. Володя побився з Сергієм через Настю. Настя проганяє Володю, але він наполегливий і просить її залишатися друзями. Оля обманює Гаврилова, що у Насті роман з Володею. Оля сподівається відновити відносини з Сергієм. Побитий Олег звертається по допомогу до Жанни, вона забирає його з лікарні. Тепер вони разом хочуть помститися Поліні, зірвавши її виставку картин. Поліна це відчуває і скаржиться своєму коханцю — Михайлу Петровичу. Той приходить до галереї, тут він дуже здивований, побачивши живого Олега, адже він наказав прибрати його. Михайло Петрович загрожує Жанні: якщо виставка Поліни пройде невдало, то на місці галереї з’явиться новий заклад...

— Ой! Який молодець! Я якраз цю серію пропустила... — захоплено прошепотіла Олена Прекрасна до Мілани.

— А що це? — пошепки відгукнулася та.

— «Обручка»! Сто сорок четверта серія...

Тим часом пан Разанов закінчив спіч і трохи зніяковіло смикнув з вуха дивний прилад, штовхнувши пана Кувалду ногою під столом, поверхня якого не могла приховати цього демократичного жесту.

— Можливо, у представників опозиції будуть інші думки? — звернувся Родріго до пана Цанюка.

— Так, у нас вони є! — завзято вигукнув пан Цанюк. — Ми вважаємо, що лист, котрий особисто мені показав невідомий патріот...

— ...що носить окуляри в роговій оправі фірми «Цейс», очі — світлі, швидше за все — сірі, волосся — руде, зачесане на потилицю, верхня губа наповзає на нижню, зріст — метр вісімдесят п’ять, подвійна родимка на правій щоці за два сантиметри від носа! — одразу ж процитував довідку з монітора помічник Родріго.

— Ми вважаємо, що цей лист... — спробував продовжити пан Цанюк.

Але ведучий з прикрою гримасою несподівано замахав руками кудись углиб студії, вказуючи на його мікрофон.

— Звук! Негайно дайте звук до студії! — гукнув він, постукуючи нігтем у мікрофон пана Цанюка.

Але мікрофон не відгукнувся.

— Вибачте, шановні телеглядачі, — сказав Родріго у свій мікрофон, — У нас сталася прикра неполадка з особистим мікрофоном пана Цанюка: на жаль, ви не можете його чути. Сподіваюсь, ми виправимо ситуацію в найближчі пару годин.

Телеглядачі могли бачити, як пан Цанюк продовжує наполегливо говорити, безгучно рухаючи вустами, але не чули його.

Камера швидко переключилась на обличчя Родріго, котрий продовжував вести прямий ефір:

— ...а поки що послухаємо думку пані Ренко.

Пані Ренко демонстративно постукала у свій мікрофон довгим червоним нігтем, і присутні в студії сахнулися від гуркоту каменепаду, котрий він видав у наелектризоване повітря.

Пані Ренко переможно посміхнулася, скосила очі, поправила свій навушник і перед тим, як висловитись, сексуальним рухом довгого роздвоєного язика, облизала вуста:

— ...дівчина пішла на дискотеку і не повернулась, — заговорила вона, з деяким подивом скошуючи очі на ліве плече, де знаходився срібний дротик від навушника. — Її знайшли задушеною прямо на головній вулиці села...

— «Битва екстрасенсів»! Четвертий сезон. Мене туди запрошували ведучою, але я боюся крові... — пошепки повідомила Олена Прекрасна, знову по-дружньому схиляючись до вуха Мілани Мелонової.

Пані Ренко ще раз лизнула пересохлі вуста, посмикала срібний дротик і продовжувала говорити під зацікавленими поглядами всіх присутніх і наполегливе ворушіння вустами пана Цанюка, котрий не припиняв спілкуватися з громадою у свій відключений мікрофон:

— ...було опитано близько семисот свідків, але жоден не зміг змалювати злочинця. Вбивця не залишив на місці злочину жодного відбитка, жодного сліду! Що робити, як діяти далі — ламали голови слідчі. Четвертий сезон дасть нам відповіді не тільки на це запитання...

— Так, так, звісно! Ми отримаємо всі відповіді! — підхопив її останні слова винахідливий Родріго. — Переходимо до дебатів! Хто почне, панове журналісти? Прошу!

Сулейман Напіддам смикнув до рота свій мікрофон, шнур якого звився в повітря.

Проте шнури у шеф-кухаря, тренера, коміків та психолога виявились на місці і вони по черзі питали шановних присутніх про раціон їхнього харчування, про вагу і тиск, про хобі, про здоров’я батьків і методи виховання підростаючого покоління.

У перервах між дебатами камери давали зображення майданів міст і сіл, на яких весело всмажували гопака ансамблі народних самодіяльних колективів.

Ефір видався на славу!

Нічого зайвого, все — «по дєлу», без базару.

Але гарний настрій обранців змінився, щойно вони вийшли з брами телестудії.

— Почалося... — знервовано скосила очі пані Ренко, виходячи на розпечене повітря і вказуючи колегам на юрму, що вже встигла зібратися під студійним павільйоном.

Над юрмою майоріли нашвидкуруч намальовані плакати: «Повернемо оленів на історичну батьківщину!», «Іван Оленін — ворог прогресивного людства!».

— Нічого. Якось буде... — спроквола відказав пан Разанов, ховаючи спітніле після спілкування в студії чоло під «арафаткою».