Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak". Страница 47
лінію через Тихий океан, прокладе транспортну
повітряну лінію). Але це все так тяжко дасться…
Скільки разів сам на власноруч змонтованих літаках
падав, чудом залишався живим, і знову не відступався
від мрії. До смерті, певно, снитиметься випадок з
літаком S-35, який мав стати новою сторінкою в літописові
авіації.
Французький льотчик Рене Фонк, відчайдуха
і непосида, готуючись до першого в історії перельоту
через Атлантику, поміж різних варіантів
літальних апаратів вибрав машину Сікорського.
Справжній ас Першої світової війни прагнув виграти
приз в 25 000 доларів – серйозні гроші на ті
роки. Загорівшись ідеєю, Фонк весь час підганяв Сікорського,
Ігор Іванович в свою чергу клопотався з
колективом, просив пришвидшити роботу, хоча люди
над вдосконаленням літака і без того працювали на
межі можливого. А Рене Фонк насідав, він не тільки
боявся втратити оголошений приз: літо закінчувалося,
насувалася осінь, а для такого перельоту потрібна
хороша погода. Нарешті все готове, серія випробувальних
польотів дала хороші результати. Він робить
переліт у Вашингтон, де в присутності офіційних осіб
проводяться технічні заміри.
20 вересня 1926 року екіпаж зайняв місця для польоту.
Тисячі людей юрмилися навколо, вони приїхали
з усіх усюд подивитися на історичне диво. Літак
повільно рушає, набирає швидкості поміж вузького
коридору людського юрмища, що аплодує і захопленими
криками проводжає екіпаж, ось машина вже подолала
половину злітної смуги… Раптом Сікорський
побачив, що швидкість падає, за літаком знімаються
клуби куряви. «Скид не спрацював, допоміжне шасі волочиться
», – холодна, тривожна вжалила думка. А далі
був вибух, двоє льотчиків вирвалися з вируючого
пекла, а радисту й механіку не пощастило… На очах
у завмерлого натовпу палахкотіли і дужчали стовпи
злого і немилосердного полум’я, в якому живцем горіли
двоє колег, здіймався і плив над велелюдним зібранням
чорний дим, а з тим димом злітали надії Сікорського
вписати нову сторінку в освоєння неба.
Але Ігор Іванович, тяжко переживши трагедію,
не здається. На подив, не хоче капітулювати і Рене
Фонк, бо замовляє знову літак. Знову напружена робота.
Надлюдські зусилля, літак майже готовий, кожна
найменша дрібничка перевірена десяток разів і…
– Чарльз Ліндберг підкорив Атлантику! – вибухнув
світ новиною, ім’я незнаного пілота дзвінко вигукують
хлопчаки, продаючи газети з фотографіями
чужого, не Сікорського, літака. Мрію Ігоря Івановича
продають компанії і та мрія возитиме звичайнісінькі
вантажі в Південну Америку.
…Він молився і просив неба стійкості. Пізнього
вечора, коли сім’я давно відпочивала, він стояв біля
вікна і читав молитву, дивлячись на безкрає небо,
під яким земні рукотворні вогники втомлено згасали
один за одним, зате вгорі, в темно-синьому, аж фіолетовому
небі, спалахували та набирали сили зорі, що
176176
Гелікоптер
SIKORSKI S-67
«BLACKHAWK»
(США), що розвивав
рекордну швидкість
355,37 км/год
ковзаючись та переломлюючись через віконні шиби,
переливалися і обнадійливо змигували. Доля дарувала
йому неабияку амбітність та витримку, мало того, ця
витримка «прищеплювалася» колегам. Коли чергова
модель була майже готова, Ігор Іванович прийшов до
безперечної впевненості: успіх гарантований, якщо…
Якщо поставити на літак більш потужний двигун за
2500 доларів. А їх в Сікорського не було. Він збирає
колег, десь чоловік до півсотні, зачиняє за собою двері
і ключ ховає в кишеню:
– Маємо знайти ці гроші, маємо скинутись, – пояснює
ситуацію, намагаючись поглядом зустрітися з
кожним.
– Ми й так уже кілька місяців без платні, – не
лукавлять колеги, хоч і не дорікають за нечуване в
американському житті.
– Маємо знайти, – стоїть на своєму Сікорський.
Хтось кривиться, мов кислицю ковтнув, хтось
крекче, але починають шелестіти асигнаціями, подумки
прикидаючи, що лишиться на сім’ю. Ось уже й
чималенька купка грошей…
– Дві тисячі, – підраховує касир.
– Ми вкладаємо у своє майбутнє, – Сікорському
говорити важко, бо тут відвага потрібна навіть більша,
аніж сісти в невипробуваний літак. – Зрештою,
не тільки своє.
Знову шелестить казначейський папір, кучка грошей
зростає і нарешті звучить:
– Потрібна сума є!
Ігор Іванович мовчки вклонився колегам. Двигун
було куплено, літак дає прекрасні результати.
Історики науки стверджують, що до 1931 року
жодна країна в світі не мала пасажирських літаків,
які могли б на регулярних лініях перевозити до 40 чоловік
на віддаль принаймні у кількасот кілометрів. Це
могли робити тільки машини Ігоря Сікорського.
Успіх літаків С-38 дав підстави компанії «Пан
Америкен Ейруейз» зробити замовлення на літакаамфібію
для транспортування сорока чоловік на великі
віддалі. Аналітики компанії, що на той час була
найбільшою в світі і її машини вже ходили аж до Південної
Америки, пророкували подібному проектові
велике майбутнє. І Сікорський створює такий літак.
Знову недоспані ночі – від конструкції крила до комерційної
віддачі, аби при менших витратах дійшов
найбільший вантаж на найбільшу віддаль.
Напередодні офіційного випробування нового
літака С-42 в компанію Ігоря Сікорського надійшов
лист від президента Національної аеронавтичної
асоціації. Президент просив звернути увагу на моделі
літаків, які здатні встановлювати світові рекорди,
бо ж Сполучені Штати по цьому відстають далеко від
Франції.
1 серпня 1934 року прискіпливі спортивні комісари
опломбували паливні баки, звірили на вагу вантаж
і літак-амфібія, ревучи потужними двигунами, рвонувся
з блакитної водної гладіні у блакить небесну.
Радість з тривогою навпіл екіпажу у складі Б. Сергієвського,
С. Музики (чи не правда, американські прізвища?)
та вже згаданого Ч. Ліндберга тривала вісім
годин, аж доки після приземлення залишилася тільки
тиха радість.
Єхидно посміхаючись, відписували президенту
Національної асоціації аеронавтики: так і так, мовляв,
отримавши вашого листа, ми встановили сьогодні
вісім світових рекордів – Сполучені Штати тепер
мають їх сімнадцять, а нахабна досі Франція вже відстала,
бо має на один менше, отож компанія охоче і
швидко відгукнулася на заклик. Літак небавом відкрив
лінію США – Аргентина.
Після тріумфу посипалися замовлення. Майже
два десятки літаків купили американські військовоморські
сили, понад півтора десятка «Пан Американ»
і два – Радянський Союз.
Нова і не менш яскрава сторінка – гелікоптери.
Пристрасне захоплення молодості, ще з київських
часів, що на три десятки літ відійшло начебто на другий
план.
Саме з гелікоптерів, зі здійснення мрії Леонардо