Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak". Страница 76
discussions, and non-talkative in conversations».
[71] 1646 р. Джон ІІІ Собєскі, монарх Польсько-литовського Обєднання,
сказав про Сагайдачного таке:
«Це була людина великого духу, він шукав небезпеку, байдуже ставився до
власного життя, був швидким та енергійним у битві, обережним, мало спав та був
розсудливим… був обережним у дискусіях та неговірким в розмовах».
250250
І ЗРАДНИКИ, І КАР’ЄРИСТИ, І ЄРЕТИКИ…
Новели про І. Богуна та розгром Росії І. Виговським під Конотопом мають спільні
посилання на зарубіжних авторів, бо ж одна все-таки епоха. Кинемо іронічним
поглядом на бачення Конотопської битви в «Короткій історії Туреччини», звернемо
увагу на те, що Виговський, Немирич та ін. виступають винятково як польські
або ж литовські феодали. А ще вони разом з І. Богуном, так само як І. Мазепа,
постають на чужих сторінках нерідко то російськими, то польськими то ще чиїмись
зрадниками. Насправді ж польський король достеменно знав І.Богуна, причому на
власних від нього поразках, як високоталановитого і авторитетного полководця, то
ж звільняв його з неприступної кам’яниці не з якихось альтруїстичних міркувань
чи навіть на прохання українського гетьмана, а в надії на діяльну участь у війні з
Росією. Богун, своєю чергою, воюючи проти московитів, підтримував зносини з
українським людом, бо йому те боліло найперш, за що й суджений як «зрадник» і
розстріляний під Новгород-Сіверським.
А про Юрія Немирича чого тільки не начитаєшся… Один з найосвіченіших
державних діячів тогочасної Європи, за плечима в якого університети Лейдена,
Амстердама, Оксфорда, Кембриджа та Парижа, Немирич багато разів обирався
в парламент і був одним з головних авторів підписаної у Гадячі знаменитої
угоди. Хтозна, якби її дотрималися, то зовсім інший дух запанував би на всіх
східноєвропейських землях у те скаженне середньовіччя, сповнене невситимої
жадоби, владолюбства та невимірних амбіцій. Юрій Немирич з його тернистими
дорогами до України і Божого Храму, віриться, ще знайде достойного його рівня
романіста. Бо й кар’єрист Юрій Немирич, і поганої про нього думки російська та
польська історіографія, та й взагалі він єретик та безбожник. А той «безбожник»,
воюючи за справжні українські інтереси, отримує в груди сімдесят (!) ран і помирає
з вигуком «Ісусе, спаси мене»…
Зрозуміло, тривала бездержавність України не могла не позначитися на
історіографії – хто ж чужий міг захистити наші імена?
Час поступово все розставляє на місця. Вже в епоху дисиденства такі постаті,
як Ю. Немирич, починають бачитися в обох країнах істинними прибічниками
українсько-польської співпраці. Наближення до істини триває, солідний
«Польський біографічний словник» в двадцять другому томі на сторінці 816 поряд
з оповіддю про думку опонентів говорить про дослідників, які розглядають Юрія
Немирича як вісника сучасних концепцій, «які завжди на перше місце ставили
інтереси його української батьківщини».
[72] «On April 1 1657, Karl X Gustav joined Rakoczi and the Ukrainian Cossaks
in the village of Cmielow, not far from the the former Arian centre Rаkow. Rakoczi
led an army of 24,000 Transylvanians. Generals Ferenc Ispan, Peter Huszar and Janos
Kemeny headed the divisions. Colonels Anton Zhdanovich and Ivan Fedorovich Bohun
comancolonelded the Ukrainian corps of 6,000 Cossac cavalry».
«At last, on October 6 1657, in Korsun, an agreement between Sweeden and
the Cossac was signed. Of the three Ukrainian comissars who signed this treaty, two
251
commanders, Niemirycz and Bohun, headed the pro-sweedish party and had personal
certificates as evidence of their services to Sweden during the siege of Brest».
Andrej Kotljarchuk, In the shadows of Poland and Russia: The Grand Duchy of
Lithuania and Sweeden in the European crisis of the mid- 17th century, Stockholm,
2006.
[72] «1 квітня 1657 року Карл Густав Х приєднався до Ракоці та українських
козаків у селі Смєлов, неподалік колишнього арійського центру Раков. Ракоці
керував армією з 24 000 трансильванців. Генерали Ференк Іспан, Петер Гужар, та
Янос Кемельни керували дивізіями. Полковники Антон Жданович та Іван Федорович
Богун керували українським військом, що складалося із 6 000 козацької кавалерії».
«Нарешті 6 жовтня 1657 р. в Корсуні було підписано угоду між шведами
та козаками. Серед трьох українських комісарів, що підписали угоду, були два
командири, Немирич та Богун. Вони очолювали прошведську сторону та мали
особисті свідоцтва як доказ їхньої служби Швеції під час облоги Бреста».
Котлярчук Андрій. В тінях Польші та Росiї: Велике Литовське Королівство
та Швеція в Європейській кризі середини 17 століття. – Стокгольм, 2006.
[73] http://www25.uua.org/uuhs/duub/articles/jerzyniemirycz2.html
JERZY NIEMIRYCZ
Polish-Lithuanian Soldiers
Jerzy (George) Niemirycz (1612–1659) was an ambitious Arian nobleman and
statesman in the Polish-Lithuanian Commonwealth. During his later life the Commonwealth,
which included the Ukraine, was nearly destroyed by Cossack revolt and Russian
and Swedish invasion (a disastrous period in Polish history known as «The Deluge»).
Niemirycz struggled in vain to protect religious liberties within the Commonwealth and
to prevent the loss of the Ukraine to Russia. He designed a new Polish union that he
hoped might withstand pressure from surrounding states. Because he changed national
allegiances several times to further his goals and, in his last year, changed his religious
faith for political advantage, he has an equivocal reputation in both Polish and Unitarian
history. He is probably the most influential Unitarian in Polish history.
Jerzy was the eldest son of Stefan Niemirycz (d.1630) and Maria Wojnarowska
(d.1632), devout Arian nobles living in the southeast region of Poland (now Ukraine). After
receiving home tutoring he was enrolled at the Arian Academy of Rakуw (Racovia). Such
was his talent for mathematics that one of his tutors, Joachim Stegmann, encouraged him
to pursue it further. As the eldest son of a nobleman, however, his future lay in politics.
After completing his studies at the Rakуw Academy, in 1630 he left with a group
of Arian nobles to be educated in Western Europe. He first studied at the University of
Leiden in the Netherlands. There he met Krzysztof Arciszewski, a fellow Pole employed
as a Dutch commander of the West India Company. Arciszewski had grown up Arian
but had joined the Reformed Church in the Netherlands, reserving the right to his own
opinion on the doctrine of the Trinity. He tried unsuccessfully to persuade Niemirycz and
252252
other Poles to start an Arian colony in Brazil. Niemirycz toured in France, England, Italy
and Switzerland, 1632-33, before returning to Leiden. During his stay abroad he showed
a keen interest in global politics, as evidenced by his Discursus de bello Moscovitico
(Discourse on the Muscovite War), 1632, dedicated to his uncle Roman Hojski. In this he