Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak". Страница 82

проливав кров. Однак викорінив проблему анархії. Він пішов до Ерделя та знищив

анархію в цьому регіоні. Потім рушив на бандитів Анатолії. Кримський хан Мехмед

Гірей переміг під Конотопом на захід від Чернігова. 120 000 російських вояків померло

на полі бою та 50 000 росіян було взято турками в неволю, головнокомандувач князь

Трубецкой та весь його почет були вбиті».

[81] http://www.oldandsold.com/articles11/slavic-europe-11.shtml,

«On August 15, Khmelnytsky died, thus removing for a time the Cossack peril. Finally,

Brandenburg was detached from the Swedish alliance by the compact of Wilawa, releasing

the Elector from the obligation of doing homage to the Polish Crown for East Prussia.The

Cossack officers, accustomed to boundless licence under the loose Polish rule, had already

begun to chafe at the more stringent discipline of the Moscovites ; and, on the death of

Khmelnytsky, they elected as their Hetman a Lithuanian gentleman, Wyhowski, who

concluded with the Republic the compact of Hadziacz (Sept. 11, 1658). By this compact,

the palatinates of Braclaw, Kyiv and Chernigov were created into a semi-independent

principality, under Polish suzerainty, with Wyhowski as its first ruler; a general amnesty

was proclaimed ; and the Metropolitan of Kyiv and his diocesans were recognised de jure

as Polish senators. But the rank and file of the Cossacks, together with the orthodox clergy,

opposed the arrangement; and, though Wyhowski routed them and their Moscovite allies

at the bloody battle of Konotop (July 8, 1659), he was ultimately obliged to resign the

Hetmanship and retire to Poland».

John Casimir And The Cossacks, 1648–1669

(Originally Published 1908)

[81] «15 серпня помер Хмельницький, таким чином відпала на певний час загроза

з боку козаків. Бранденбург був від’єднаний від шведського союзу Вілавським

пактом, звільняючи Електора від зобов’язання шанувати польську корону за Східну

263

Прусію. Козацькі ватажки, які звикли до безмежної свободи дій у Польщі, вже почали

гніватися на сильнішу дисципліну Московитів та після смерті Хмельницького обрали

гетьманом литовського дворянина Виговського, який уклав із республікою Гадяцьку

угоду (11 вересня 1658 року). Згідно з цією угодою, палатинати Брацлавиа Києва

та Чернігова створили напівнезалежне князівство під польським сюзеренітетом,

із Виговським у ролі першого керівника; було проголошено загальну амністію;

Митрополит київський та його єпископи були юридично визнані польськими

сенаторами. Але ряди та колони козаків разом із православним духовенством були

проти умов; хоча Виговський і керував ними та їхніми московітськими союзниками

у кривавій битві під Конотопом (8 липня 1659 року), зрештою, він був змушений

відмовитися від гетьманської булави та виїхати до Польщі».

«Ян Казимир та козаки, 1648–1669 рр».

Вперше опубліковано 1908 р.

[82] Магочі Пол. Історія України:

С. 220–221

«Наступник Хмельницького, гетьман Іван Виговський, обрав польську орієнтацію.

Виговський був обраний гетьманом старшиною 1657 року, але йому

відразу кинули виклик козаки із Запорозької Січі. Причина була проста. Навіть

загальноповажаний Хмельницький отримав свій революційний старт внаслідок того,

що пішов на Січ та був обраний його членами на посаду гетьмана. Таким чином, коли

Виговський підходив до Січі, маючи справу безпосередньо із старшиною, запорожці

повстали. Повстання під проводом Якова Барабаша, що приєдналося до полтавських

козаків, ватажком яких був Мартин Пушкар, мало підтримку московитів.

 Наприкінці Виговський був здатен придушити заколоти запорожців та їх

союзників, хоча і залишився вільним від впливу московського втручання в козацькі

справи. Не розриваючи повністю зв’язок із царською владою, в жовтні 1657 року він

підписав угоду зі шведами (в Корсуні), яка обіцяла створення незалежної козацької

держави, котра включала б в себе Галичину, Волинь та східноукраїнські землі.

Коли шведський союз не зміг дати конкретні результати, і коли стало зрозуміло,

що Москва надасть свою підтримку козацьким повстанням проти старшини,

Виговський, дослухаючись до поради свого відомого радника Юрія Немирича.

вирішив знову укласти домовленність з поляками. Немирич був руським магнатом,

який перед 1648 роком перейшов у протестанство та став одним із інтелектуальних

наставників протестанства в Польщі. В результаті. він служив у Польській армії

проти Хмельницького, а потім сприяв виборам протестанського короля на польський

трон, із Трансильванії чи Швеції. Зрештою, 1657 року Немирич пішов на службу до

гетьмана Виговського, і невдовзі після цього повернувся до православ’я».

С. 224–225

«На жаль, для прибічників плану (Гадяцької угоди – перекл.), проблема

напівнезалежних запорозькихх козаків не була розв’язаною, оскільки в кращому

випадку лише декілька представників козацької еліти могли стати дворянами.

Набагато важче було побороти успадковану ворожість до Польщі, яка поширилась

між великою кількістю українського населення, яке ще досі пам’ятало війни часів

264264

Хмельницького. Зрештою. позбавлені виборчих прав, запорожці втратили довіру до

гетьмана Виговського та продовжили дивитись на Москву, яка в будь-якому разі не

збиралася приєднатися до Гадяцької конфедерації. Таким чином, Гадяцький Союз

помер мертвонародженим.

 Незважаючи на поразку, Гадяч заслуговує на увагу через дві причини. Це була

перша спроба розв’язати проблему «українець-русин» загалом в рамках Польщі.

Мало того, це було використано пізнішими захисниками Польщі як приклад нібито

толерантної природи Польщі. Більш важливим є те, що Гадяч показав, наскільки менш

зацікавленим був керівний соціальний прошарок України у здобутті незалежності

для їхньої батьківщини, ніж в утриманні та розширенні власних соціальних та

політичних привілеїв на території держави. Якби їхні власні інтереси не могли

просуватися в Польщі, тоді, можливо, пропозиція московитів була б кращою. По

суті, весь період Руїни в українській історії можна розглядати як час, коли козацька

старшина постійно пересувала васальну залежність від Польщі до Москви, а іноді

навіть до Османської імперії в спробах знайти сильного союзника, який гарантував

би власну роль лідера в українському суспільстві. Однак у старшини на перешкоді

стояло дві сили: 1) уряди Польщі та Москви, кожен з яких мав свої думки на рахунок

того, як треба керувати «периферійними» землями на території; 2) запорозькі козаки

нижчого ешелону та селяни, які від початку протистояли ідеї заміни правління

польською чи полонізованою руською аристократією на правління «власною», але

не менш пригноблюючою козацькою аристократією».

Анархія. Руїна та поділ України

Протягом цієї ери безперервної громадянської війни та іноземного втручання

козацька старшина мала недостатньо контролю над подіями. Запропонований

Гадяцький Союз, приміром, розглядався Москвою як декларація війни, і навесні

1659 року цар Олексій послав на Україну стотисячну армію. Хоча московити й були