Історія української літератури. Том 1 - Грушевський Михайло Сергійович. Страница 70

«Як же я зійду в неділю рано,

Я обігрію гори-долини,

Гори-долини, темні лісове,

Темні лісове, чистеє поле».

Вихвалює ся третій товариш,

Третій товариш — сам Біг небесний:

«Як же я спущу дрібного дощу,

Зрадує ми ся весь мирний світок...»

(Гн., 172).

Я навів сю колядку задля її першої половини, котра добре умотивовує сю сцену. Господар приймає у себе «трьох товаришів» всім, що йому Бог дав. Товариші, трапезуючи, похваляються, хто найбільше прислужився господареві до сього врожаю. Сей мотив ще помітний тут (виступають «гори-долини господаренька», в інших він затрачений; я вважаю його старшим і первісним супроти інших, де сонце, місяць і дощ похваляються, хто з них корисніший і потрїбніший для людей. Зате в сих варіантах, дуже численних, третім гостем являється сам дощ, а не Біг, що його посилає:

А дощик каже: не є над мене,

«Ой як я впаду три рази на яр,

То врадуються жита, пшениці,

Жита, пшениці, всякі пашниці!» 1

В іншій пісні сі гості приходять з дарами:

Ой із-за гори з-за високої

Ой іде-бреде сам ясен місяць.

Гой за ним, за ним ясна зірниця,

Ясна зірниця, його сестриця.

— Місяцю брате, погоди мене!

— Ой не погоджу, бо тяжко несу,

Несу я собі тріє часики:

В першім часику дзелене вино,

В другім часику солодкий медок,

В третім часику варене пиво

(Гн., 152).

1 Зводжу сей варіант з Гол., II, с. 40 і Гнат., с. 177. В інших дощ спадає «три рази в маю».

Мотив заховався як заспів, але ясно, що сі дари призначались на трапезу господареві.

Не диво після сього, що звірята й птахи теж помагають господареві в хазяйстві:

Ой ластівонька та прилітає,

Господаренька та й пробуджає:

— Ой устань, устань, господареньку,

Побуди свою всю челядоньку

Та пішли ж її по обороньках —

Чи ся коровки та потелили?

Ті пішли ж її та по стаєнках —

Чи ся кобилки пожеребили?

Та пішли її по нових хлівцях —

Чи ся овечки та покотили?

А сам си піди по пасіченьках —

Чи ти ся пчоли та пороїли,

Чи пороїли, попароїли [подвоїлися]

(Гол., II, с. 32).

На різні способи розробляється мотив, що Бог, Христос, Богородиця, святі особисто займаються хазяйством господаря, працюють на полі, порядкують на дворі. Про сі образи будемо говорити потім; тут нам подекуди трудно обминути сі мотиви, оскільки сі свята ввійшли (заступивши часом місце свого господаря або членів його родини) в побажання урожаю і приплоду, що становлять головну тему сих величань. Висловлюються вони не стільки в формі побажань, як в формі сповіщань, донесень щасливої вісті господареві (се ж і єсть веселення дому передусім):

Ой добрий вечір, господароньку, до тебе,

Кличе тя Господь на порадоньку до себе!

Обіцяв тобі сто кіп жита на полі,

Господинонці (а) щастя, здоровля в тім домі.

Потім те саме повторюється про пшеницю, ячмінь, овес, гречку, горох і всякі інші роди збіжжя. Подібно з іншими категоріями домового достатку:

Ой, устань, ґаздо, та твердо не спи,

Ой вийди ж собі на подвіренько! —

Бички-третячки все окремішне,

А на рік Біг дасть бай іще більше!

або:

Господареньку, господиноньку,

Покажи личко та в віконечко —

А з віконечка на підвір’ячко:

В тебе на дворі радість божая:

Всі ж ти коровки та потелили,

А все бичечки половенькії,

Половенькії, жовторогії.

Господареньку, господиноньку і т. д.

(повторюється при кожній строфі)

Всі ж ти кобили пожеребили —

А все коники вороненькії,

Білокопиті, золотогриві.

Господареньку, господиноньку і т. д.

Всі ж ти овечки та покотили,

Та покотили, поблизничили,

А все баранці лаістенькії,

Лаістенькії, круторогії.

Господареньку, господиноньку, і т. д.

Всі ж ти ся пчолки та пороїли,

Та пороїли, попароїли.

Ой наш паночку-господарочку,

Господаречку на ім’я N. N.,

Ой подивися на [у?] кватирочку:

Господь ти ходить у подвіречку:

Шарує коровки на три яселки,

А ялівничок все окромішне —

А на рік Бог дасть та й іще більше!

Ой наш паночку-господарочку і т. д.

Господь ти ходить по подвіречку,

Шарує волоньки на три плужоньки,

А чабанисті бай на чотири,

Господь ти ходить — чом по стаєнках,

Цугує коники на три цугоньки,

Ой воронії бай на чотири,

Ой а стрижечки все окремішне,