Фарс-мажор - Стельмах Дмитро. Страница 22

– Ти навіть не уявляєш, Дмитре, якою дрібненькою видається наша повсякденна метушня у порівнянні із справжньою чоловічою роботою на благо Вітчизни. Відчуваєш свою причетність до чогось дуже великого. Відчуваєш себе асенізатором людських душ, санітаром суспільства.

– Ти тільки не брав би з собою ніяких коктейлів, Назаре, – порадив я. – Не перегинай палиці. Це ж не іграшки.

– Палиці я ніколи не перегинаю, – запевнив Назар і широко всміхнувся у свої довгі вуса. – Вона у мене завжди на бойовому взводі.

14 серпня, субота

Яна Клочкова взяла золоту медаль на Олімпійських іграх в Афінах у запливі на 400 метрів!

А я до крамниці часто лінуюся пройти за 200 метрів. Якщо я Яну колись на вулиці зустріну, як я їй у вічі подивлюсь?

15 серпня, неділя

Із Севастополя подзвонив Назар. Сказав, що обклеїв із братчиками увесь район дислокації Чорноморського флоту Росії своїми власноручними дадзибао з таким текстом:

«Застряг чоловіку ліфті. Набирає номер екстреної допомоги. Чути механічний голос: «Щоби обрати українську мову, натисніть 1; чтоби вибрать русский язик, нажмите2». Чоловік, подумавши, натискає 2. Чути привітний дівочий голос: «Що, москалику, у ліфті застряг?»

СЛАВА УКРАЇНІ!»

Назар повідомив, що ще трохи в Севастополі попрацюють уночі, а далі козарлюги їдуть з піснями на Керченський півострів, отаборяться на східному березі біля протоки, поставлять курені, співатимуть пісень УПА, демонструватимуть бойовий гопак, сидітимуть біля багаття, варитимуть козацький куліш, так щоб і на східному боці у москалів слинки потекли. А потім переберуться до Тузли і там усе повторять удвічі гучніше. Казав, що й дівчат немало з ними поїхало, всі красуні, всі патріотки. Жалкував, що мене нема поруч, усі так хотіли справжньої української поезії послухати.

Я сказав, що з древлянського краю шлю всім полум'яний приірпінський привіт і всі мої думи і помисли разом з ними. І з красунями. І з кулешем.

16 серпня, понеділок

Лист з Острозької академії! Мені від декана!

«Шановний Дмитре Івановичу!

Із тривогою в серці до Вас звертається декан гуманітарного факультету Мигдалина Цуцик. Вважаю за свій прямий обов'язок поділитися з Вами своїми спостереженнями і фактами поведінки Вашої доньки, студентки другого курсу Острозької академії Мотрі Порядної.

Керівництво нашого навчального закладу і я особисто знаємо Вашу доньку як сумлінну студентку, обдаровану молоду поетесу, члена літугруповання «Острозькі черниці», до якого, окрім Вашої доньки, входять Мар'яна Натяжна та Маріанна Покровська. Однак останнім часом наше велике занепокоєння викликає надмірна зацікавленість Мотрі і літугруповання темою чуттєвості в мистецтві, еротичною лірикою, підвищеним інтересом до теми інтимних стосунків, як між чоловіком і жінкою, так і між жінками. Цьому безпосередньо сприяють літературні смаки усього літгуртка. На своїх вечорах поезії, що проходять за спеціальними запрошеннями на зразок елітарного клубу, зі сцени звучить неприхований еротизм, що межує з відвертим сексуальним епатажем і порнографією. Літературні читання дівчат часто-густо проходять під супровід скандально відомих музичних композицій, на зразок «jе Т'Аіте… Моі NonPlus» у виконанні Сержа Генсбура та Джейн Біркін. «Гарним тоном» цих так званих перформенсів стало закінчувати вечірку переглядом «класичних» еротичних мелодрам, на зразок «Мелоді в коханні» (1978,реж. Хуберт Франк), «Білітіс» (1977, реж. Девід Гамільтон), «Еммануель» (1974, реж. Жюст Жекін).

Прикладом подібної поезії останнього періоду творчості Мотрі може слугувати її вірш «Перлина», що став програмним маніфестом «Острозьких черниць» на нещодавніх літературних читаннях у приміщенні студентського гуртожитку (додаю його і вірші Мотрі «Навігатор» та «Швеція» у Додатках №№ 1—3). Без особливого бажання змушена ознайомити Вас, Дмитре Івановичу, з ними, з проханням вплинути на доньку в плані її літературних уподобань. Дуже розраховую на Вашу підтримку.

Як стало відомо в деканаті, минулі літературні читання супроводжувались показом так званого поетичного боді-арту, де чоловіки розписували фарбою жінок. Мар'яна Натяжна, декламуючи свою еротичну поему «Топлес-тайм», оголила груди під загальні схвальні вигуки аудиторії. Зайве казати, що подібні літературні вечори привертають до себе підвищену увагу ще не сформованої внутрішньо молоді, відволікаючи її від виконання навчального плану і створюючи настрій декадентської вседозволеності.

Сповіщаю, що наступною літературною акцією «Острозьких черниць» має бути перформенс «Поп-арт», де учасники демонструватимуть татуювання на своїх сідницях. Планується показ слайдів з таких творів образотворчого мистецтва: «Аврора» Дж. Бертрана, «Сидяча оголена» І. Д. Олано, «Оголена» Тамари де Лемпицької, «Відпочинок» Густава Курбе, «Вічний ідол» та «Дівчина з глечиком» Джорджа Апперлея, «Пісня купання» Адольфа-Вільяма Бугро, «Перед дзеркалом» Р. Браунінга, «Спляча німфа» Теодора Шассеріо, «Купальниця» Ж.-Ж. Хеннера та інших, на ту ж тему культу оголеного тіла.

В травні наступного року «Острозькі черниці» організовують у книгарнях, клубах і на головному майдані нашого міста всеукраїнський фестиваль еротичного мистецтва, на який, наче мухи на мед, мають намір злетітися одіозні представники еротичної та так званої альтернативної літератури, серед яких – Ірена Карпа, Світлана Поваляева, Люба Клименко, Олесь Уляненко. Про свою участь у фестивалі вже заявили і скандально відомі епатажники – літературний провокатор Лесь Подере'янський та пивний поет Артем Попежака, автор низькопробної псевдопоеми «Балада про пиво». Керівництво Академії вкрай занепокоєне тим фактом, що завдяки сумнівним зусиллям студенток нашого університету Острог поступово набуває статусу головного болота еротоманії в Україні.

Неймовірно уявити, але з гіркотою в серці констатую, що цей неформальний рух активно підтримує студентська молодь Ужгородського університету, значно пожвавлюючи свою активність чомусь у березні своїм голосним нявканням на вулицях і майданах міста, намагаючись у такий дикий спосіб привітати наше славне жіноцтво з Міжнародним жіночим днем.

На моє запитання, хто надихає Мотрю на написання таких поезій, як «Перлина», дівчина відповіла, що Данило Яневський, з його незмінним телевізійним закликом «Кохаймося!»

На моє прохання приходити на заняття, надівши ліфчика, так, щоби груди і соски не надто окреслювалися під футболкою, Мотря відповіла: «А у мене такі маленькі цицьки, що мені і ліфчика ніякого не треба».

На моє запитання Мотрі, що б сказав її батько, почувши таке, вона грайливо відповіла: «Він би від душі відшмагав мою гарненьку дупцю».

На мої неодноразові побажання змінити орієнтацію гуртка і перейти на більш м'які форми самовираження Мотря незмінно відповідала так: «А кому яке собаче діло до нашої орієнтації?»

З повагою, Мигдалина Цуцик».

ДОДАТОК №1