Фарс-мажор - Стельмах Дмитро. Страница 29
Скажу вам, пане Чулий, ще й таке: еротика завжди була, є і буде присутня яку мистецтві, так і в житті. Заперечувати це, а чи боротися з нею – то, щонайменше, виставити себе на загальне посміховисько. А воювати з нею такими прийомами, до ЯКИХвдалисяви, – ценедостойноіпідло. Такі,якви, скалічили своїми «викривальними» статейками не одну долю літераторів за радянської доби. На жаль, ця практика ще подекуди нагадує про себе, виринувши з мороку минулого у всій своїй ганебній сутності. І ваша брудна статейка – то не що інше, як бажання прокукурікати про себе і поностальгувати за часами костоламних доносів сталінського мракобісся.
А наостанок хочу вас запевнити – чулі приходять і йдуть, а Дмитро Порядний лишається. І дарує читачам нову поезію. Якісну. Добротну. Світлу. Таку, на яку вас Господь не сподобив. І не сподобить. Це вже повірте мені на слово, як редакторові зі стажем. Вас може сподобити тільки лихий на черговий пасквіль. Але ви і через нього не переживайте, бо гіршого ви вже не напишете. Бо гіршого просто не буває.
Ну і особливий подарунок від Дмитра Порядного. На який «Ірпінський вісник» завжди чекає з нетерпінням. І завжди радо ділиться зі своїми вірними читачами.
11 вересня, субота
Яка гарна стаття вийшла у Зірки! Як радісно мені стало на серці, як заграло новими барвами життя! Відразу захотілося посидіти в тихій корчмі, випити на радощах української з перцем, поїсти борщу з пампушками, усього того, що описане у моїй безсмертній квінтьємі «Вживай українське!». Та у нас в Ірпені українського ресторану чогось нема. Є «Заїр», де я взяв два кухлі чеського пива і грецький салат. Пиво я пив довго і з насолодою, назло Чулому. Що, стерво, з'їв? Поїв під запис гучного співу дівчат з «ВІА Гри». Дуже і дуже непогано. Солістка Надія Мейхер теж, кажуть, гарну любовну лірику пише. Хотілося б почитати, адже це надихає і дає тобі відчуття причетності до чогось надзвичайно приємного. Бо ти не один. Нас багато. Поетів із любов'ю у серці. І хай усілякі чулі повиздихають, як прийнято бажати у нас в Україні.
Прийшов додому, Інга радісно повідомила, що телефон сьогодні раптом як з ланцюга зірвався, усі мене питають. І Ярівчанський дзвонив, казав, що я справжній козак, і що він у мені не помилився. І що Зірка Нечитайло – то героїня України. І щоб я завжди заходив просто так, а то в Новій Зеландії бачилися щодня, а тут, на рідній землі, навіть по телефону не побалакали по-письменницьки. Що ж ми за люди такі? А все повсякденна шарпанина, бюрократія, якась несуттєвщина, за якою ми забуваємо про головне – про живе людське спілкування. Не годиться нам так, бо ми – прометеї духовності. І взагалі, вже давненько не проводилися твої творчі вечори у Спілці, а було б добре.
– А хто така Зірка Нечитайло? – поцікавилась Інга.
– Це та людина, яка грудьми прикриє будь-кого у тяжку хвилину. Зніме з себе останню сорочку. Зігріє теплом свого серця. Наша Мати Тереза, можна сказати. Совість нації. Гордість Київщини. Це те, чим так багата наша українська земля – чуйними людьми і широкою душею.
А як все-таки приємно, що мене ніколи не забуває голова Національної спілки письменників України! Відчуваєш батьківську турботу і шану.
13 вересня, понеділок
Подзвонили з кіностудії «Укртелефільм», сказали, що через брак фінансування зйомки стрічки про Приірпіння відкладаються на невизначений термін. Побажали мені терпіння і мудрості.
Півроку про них нічого не було чути, а тепер у них, бачте, фінансування закінчилося! Що вони робили зі своїм фінансуванням всю весну і літо? І кого тоді вони знімали?
Чому тиждень має завжди починатися з поганих новин? Сподіваюся, вони на цьому і закінчаться.
17 вересня, п'ятниця
Лист з міськради!
«Шановний Дмитре Івановичу!
Ваше звернення від 2 серпня 2004р. щодо надання фінансової допомоги у розмірі 1000 гривень на проведення першого мистецького вечора «Літературні сутінки» у вашій оселі було розглянуте на останньому засіданні Ірпінської міськради, присвяченому роботі з клопотаннями громадян.
На жаль, ваше звернення не отримало належної підтримки на вищезазначеному засіданні з огляду на непріоритетність даного заходу. На часі пріоритетним є позитивне вирішення клопотання громадян Е. Гольдмана та Н. Цибулі про відкриття першого ірпінського громадського туалету «Центральний».
Ірпінська міськрада зичить вам міцного здоров'я і творчих успіхів.
Секретар Ілона Дубак».
Пожаліти мені якихось жалюгідних 1000 гривень на «Літературні сутінки»! Навіть не мені, а ірпінській поезії! До якої все-таки зашкарублості душі можуть дійти наші містечкові чиновники! І до повного затемнення мозку. О temрога, о mores!
Тільки не треба мені нічого казати про пріоритетність. Просто вибори на носі, от і хочуть людям очі позамилювати. Тому і вирішили зробити туалет. Давня совкова традиція ігр у демократію. Невже якийсь туалет може бути важливішим за поезію? Який неприхований цинізм! Як прикро відчувати себе маленькою квіткою, затягнутою в незмащені коліщата безжального бюрократичного молоху.
А Назар і Емік теж мені друзі. Обскакали мене, автора ідеї, на рівному місці. Ну чому одним – усе, а іншим – нічого? Цікаво, як вони тепер мені у вічі дивитимуться? Хоч би пива принесли на знак подяки, скнари нещасні.
20 вересня, понеділок
Головна новина дня!
Прем'єр-міністр України Віктор Янукович зустрівся з багаторазовою олімпійською чемпіонкою Яною Клочковою. Глава уряду привітав спортсменку з блискучими виступами на 28-х Олімпійських іграх в Афінах і побажав майбутніх перемог.