Смак Благодаті - Ведмеденко Олег Валентинович. Страница 31

“Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

Ніколи любов не перестає!..” (Там же, 4–7 вірші).

АНТИХРИСТ. АПОФЕОЗ

Запитання: Дуже близька мені людина потрапила під вплив відомого псевдоправославного руху.

Зміст такий: часи антихриста на порозі, хто в це не вірить – як мінімум уражений духовною сліпотою; треба готуватися аж до запасання продуктами, купівлі землі і побудови бункерів; підготовляється уживляння чипів; світовий екуменізм – лжерелігия; глобалізм – економічна база і т.д. Зараз останні часи – всі ознаки в наявності.

Хотілося б почути думку авторитетного богослова з цього питання, і я звертаюся до Вас.

Відповідь: Зараз дійсно “останні часи” – період апофеозу влади антихриста, епоха кінця бунтівливого нашого часу, ворохобного нашого світу – година другого пришестя Христа у славі. Але кінець цей – не буквальне знищення планети Земля. Аж ніяк! Не чекайте ні ангелів з вогнеметами за плечима, які палитимуть підмісячну вщент, ані Антихриста, що всядеться в Ієрусалимському храмі як Бог. У Писанні мова йде про духовні речі – про порятунок людини і людства! Слово Боже, віра смиренна, благодать Любові Господньої – ось той “вогонь поїдаючий” усі стихії, усі пристрасті, усе мирське, усе світське в серці грішної, земної (не “громадянина Неба” іще) людини. Ось той “вогонь”, і ось та “земля”! Земля ж буквальна не для знищення була створена, але для життя:

“І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував ” (Псалом 77 (78), 69 вірш);

“Поправді кажу вам: не перейде цей рід (рід людський, земля не буде знищена!), аж усе оце (пришестя Христа) станеться” (Матвія, 24 розділ, 34 вірш);

“А за днів тих царів (за днів існуючих на землі держав, за днів існуючої, а не спаленої у вогні землі) Небесний Бог поставить Царство (Царство Духа, Царство Благодаті, Царство Смиренності та Любові), що навіки не зруйнується” (Даниїла, 2 розділ, 44 вірш).

Тому і молимося: “Нехай буде воля Твоя як на Небі, так і на землі...”

Що ж стосується приходу на землю антихриста, то він уже давним-давно “у Божому храмі сидить, як бог, і за бога себе видає” (2 Солунянам, 2 розділ)! Тут “бог” – сиріч “багатий”. “Багатий” на істину, на віру, на благодать, про якого Господь:

“Ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!” (див. Об’явлення, 3 розділ з 14 вірша).

Сьогодні цілком відкрився цей “відступник, беззаконник, призначений на погибель, що противиться та несеться над усе”. Однак він не казковий чорт з рогами й хвостом, але дух новозавітного фарисейства, дух гордині та нелюбовності, – зцілена голова звірини, що взяла силу від сатани! І відкрився він у розп’ятому тілі Христовому – в церкві Божій...

Раніше, у дні апостолів, ця “таємниця беззаконня” була уже в дії. Але не звершувалася вона доти, доки не був “усунений із середини” тіла номінальної церкви утримуючий від смерті її дух Христів, що діяв через апостолів – живих свідків і благовісників Христового вчення – Вчення Смирення та Любові. Сьогодні ж – в останні дні – цілком уже виявився цей “беззаконник, що його Господь Ісус заб’є духом вуст Своїх (полум’яним Словом Істини) і знищить з’явленням приходу Свого (вогненним мечем благодаті Божої – Духом тієї ж Істини)”.

Антихрист = анти + Христос, тобто анти-Христос.

“По тому пізнають усі, що ви учні Мої , як будете мати любов між собою... ” (Івана, 13 розділ, 35 вірш);

“Візьміть ярмо Моє на себе й навчитеся від Мене , бо Я лагідний і сумирний серцем... ” (Мф. 11.29).

Чи маємо любов у серце своєму? Чи маємо смиренність? Чи приймаємо ближнього свого таким, який він є? Що чуємо з амвонів церков? Благословення чи прокльони? І взагалі, називаючи себе “християнами”, чи знаємо, що вчення Його, яке вказує нам шлях до Отця, є вчення про святе й найсолодше СМИРЕННЯ ХРИСТОВЕ? Чи пам’ятаємо саме значення цього слова? Чи не плутаємо смиренність із рабською покірністю або святенницькою єлейністю, зі злочинною байдужністю або елементарною бездіяльністю?.. Чи дійсно учні Христові?

Якщо ж не Христові – то чиї?

“Хто не зо Мною, той супроти Мене ; і хто не збирає зо Мною, той розкидає” (Мф. 12.30).

“Проти” – є “анти”. Антихристові, антихрист, антихристи!..

“Діти, – остання година! А що чули були, що антихрист іде, – а тепер з’явилось багато антихристів, – з цього ми пізнаємо, що остання година настала!

Із нас вони вийшли (як здичавіла гілка – вони повстали із лона Церковного, але уже не є овечками Господніми, хоча, в засліпленні духовному, й вважають себе Її синами), та до нас не належали (були віруючі, але не вірні). Коли б були належали до нас (якби були істинно учнями Христа – смиренними та любовними), то залишилися б з нами (залишилися б християнами не де-юре лише, але де-факто – тими, хто змиряється, хто “збирає з Христом”);

але вийшли (але вони відпали від Христа), щоб відкрилося, що не всі вони наші (що не всі номінальні християни є християнами реальними, але багато-хто – антихристами, явленими в образі ангелів світла)…” (1 Івана, 2 розділ, 18–19 вірші).

МІРИЛО ІСТИНИ

З листа читача: В Одкровенні бачимо сім церков, що діють в Азії на момент отримання відкриття святим Іоанном Богословом. І ці сім історичних помісних церков знаходяться у різному духовному стані. Одна з них, наприклад, взагалі мертва, за свідченням Самого Ісуса: “Я не знаходжу, щоб справи твої були досконалі перед Богом Моїм”. А дві церкви – схвалюються Господом, до них загалом немає викривального слова, а тільки: “тримай, що маєш”, “ти зберіг Слово свідчення Мого”. Підбадьорення: “будь вірний до смерті”.

Тому зрівняти всі помісні церкви і деномінації, або конфесії – чи буде це справедливо перед Тим, Хто є Свідок Вірний і Правдивий?

Я бажав би собі самому, і всім оточуючим, бути з тим Ангелом, що “зберіг Слово свідчення Ісуса і не відрікся віри Його”, і йти разом з ним. Адже сказав же апостол: “бережіться, щоб вам не захопитися оманою беззаконників, і не відпасти від свого утвердження...”

Поважаю отця Олександра Меня. Невтомний свідок Ісуса – він добрий приклад для всіх християн, усіх конфесій. Думаю, що у Вас з ним багато спільного...

Відповідь: В Одкровенні святому Іоанну Богослову (2 – 3 розділи) зображені не просто сім Азійських церков, але вся повнота номінальної церкви Нового Завіту в контексті її духовно-історичного розвитку. Від “Ефеської” церкви апостольських часів (“Ефес” означає “бажаний”) – крізь морок середньовіччя “Сардійської” (“...Я знаю діла твої, що маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий”) і відродження “Філадельфійської” (“...Ти зберіг слово терпіння Мого”) – до “літеплої” церкви останніх днів, духовної Лаодикії нашого часу (“Ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!”).

Що ж стосується того, щоб поцінувати ті чи інші церкви та громади на предмет їхньої угодності або неугодності Богові, то в принципі це можливо, але справа ця – явно невдячна уже хоч би тому, що volens-nolens спричиняє суд людський. Класичний приклад подібної помилки – спроба зробити “перепис населення” народу Божого (дати оцінку, визначити відсоток праведників) царем Давидом. Чим закінчилася вона? Карою Господньою (див. 2 Царств (2 Самуїлова), 24 розділ)!..