Приказки - Руданський Степан Васильевич. Страница 15

ШЛЯХТИЧ

Мша кінчи­лась у костьолі,
Люд по­роз­си­пав­ся,
У костьолі тілько шлях­тич
Убогий зос­тав­ся.
Та ще десь за об­ра­за­ми
Захристиян ла­зить,
То свя­тих там зас­ло­няє,
То в них світло га­сить.
Обдивився кру­гом шлях­тич -
Не вид­но ніко­го,
Та жи­венько, де Ан­тоній,
Припав до свя­то­го:
«Blagam cie, czlo­wi­ecz­ku swi­ety!
Blagam cie, An­to­ni!
Podaj, ser­ce, mnie pi­eni­edzy,
Niech ja ku­pie ko­ni!» [9]
А тут йо­му з-за свя­то­го
Грубий го­лос чу­ти:
«Nie dam, nie dam dla gal­ga­na,
Nie dam i na buty!» [10]
І в ми­нуті бідний шлях­тич
На но­ги схо­пив­ся,
Подивився на свя­то­го,
Ближче підсту­пив­ся.
«Dales, nie, An­to­ni swi­ety,-
Каже до swi­ete­go.-
Tylko nie kpij - jes­tem szlach­cic,
Nie poz­wa­lam te­go!» [11]

КАМІННИЙ СВЯТИЙ

Раз об­хо­ди­ли ля­хи
Навкруги костьола,
Захопили хто що міг,
Ходять на­око­ла.
Ото ма­зур і собі,
З на­бож­ницт­ва сво­го,
Перед се­бе за­хо­пив
З ка­ме­ня свя­то­го.
І аж крек­че, не­бо­рак,
А свя­то­го но­сить
Та щоб жи­во обійшли,
Пана бо­га про­сить.
А тут, йо­му не біду,
Тілько що сту­па­ють,
А нав­ко­ло обійшли -
Знову по­чи­на­ють.
Бачить ма­зур, що ніяк
Справи не до­ка­же,
Та об зем­лю тим свя­тим
Та й до нього ка­же:
«Був-ись,- ка­же,- мо­ло­дий,
То тоді но­си­ли,
А те­пер хо­ди і сам,
Мені не до си­ли!»

НАБОЖНИЙ КСЬОНДЗ

В’їхав біскуп у се­ло,
Мазура зди­бає.
«A czy w do­mu te­raz ksi­adz?» [12] -
Ласкаво пи­тає.
«Ні, не вдо­ма, - ка­же той, -
Пішов на хрес­ти­ни.
Ксьондз-сусіда якось мав
Недавно ро­ди­ни…»
«Ksiadz ma dzi­eci, i ten chrzci?» [13]
«А що ж ту­та й зло­го?
Той у сього ох­рес­тив,
Сей те­пер у то­го!»
Почув біскуп та й здих­нув:
«Dzieci bez mal­zenst­wa!..
Sluga bos­ki tra­ci czas!..
Lud bez na­bo­zenst­wa!
A czy czes­to msze on ma?» [14]
«О, завсігди, па­не!
Хоч так ча­сом підіп’є,
Що й рівно не ста­не,
І ру­ка­ми, бідий, все
Олтарик ха­пає,
А все-та­ки цілу мшу
Слічно відправ­ляє».

PASA NA DZIECI [15]

Їздив біскуп по па­нах,
Грошей на­лу­пив­ся,
Подарунків на­ха­пав,
Наївся, на­пив­ся.
А тут йо­му ще їден
Гедзелу підно­сить
І си­то­го на обід
Ще до се­бе про­сить.
Їде біскуп і ту­ди,
За сто­лом сідає…
Ото стра­ву по­да­ють,
Дідич прип­ро­шає.
А той їв би ще та­ки,
Тілько про­мах­нув­ся -
У до­розі, на біду,
Поясом стяг­нув­ся.
Що ро­би­ти? Роз­пус­ти -
Якось не го­диться!
А так си­ди та не їж -
Дідич об­ра­зиться…
Аж тут якось під вікном
Малі діти гра­лись,
І, зви­чай­не, дітла­хи
Бігали, сміялись.
Ото біскуп не про­мах,
На фиглі бе­реться.
«Ej ze, dzi­eci, be­de bic!» [16] -
Кричить і сміється.
«Ej ze, dzi­eci, be­de bic!»
А діти сміються
Та вже собі й до вікна
По кілько­ро пнуться…
Тоді біскуп з се­бе пас.
«Poczekajcie z, dzi­eci!» [17]
Та на хлопців по­ма­хав:
«A pa­sa na dzi­eci!»

BISKUPSTWO

Коли біскуп був не біскуп,
А пле­бан убо­гий,
То і па­ра доб­ре вез­ла,
А ча­сом і но­ги.
А як біску­пом зро­бив­ся
Та вбив­ся у са­ло,
Тоді йо­му і чо­ти­ри
Зробилося ма­ло.
Раз він гнав­ся шістьма кіньми
В шов­ках та у злоті,
Як наг­нав­ся на ба­юру,
Застряг у бо­лоті.
Бились-бились сиві коні
Та й ляг­ли, до ли­ха;
Мовчав-мовчав і сам біскуп
Та й про­мо­вив сти­ха:
«Co to, - ка­же, - byc ple­ba­nem!
Plebanstwo to glupst­wo!
Lecz bis­ku­pem - co za ci­ezar!
Ciezarne bis­kupst­wo!» [18]

ПІП І КСЬОНДЗ

Ксьондз сміється: «Па­ки! Па­ки!
Дай, по­пе, та­ба­ки!»
А піп ка­же: «Sur­dum cor­da! [19]
На, те­ля­ча мор­да!»
вернуться

9

- Бла­гаю те­бе, свя­тий чо­ловіче,

Благаю те­бе, Ан­тонію!

Дай, сер­це, мені гро­шей,

Я куп­лю ко­ней! (польськ.)

вернуться

10

- Не дам, не дам негідни­кові,

Не дам і на чо­бо­ти! (польськ.)

вернуться

11

- Дав ти чи ні, свя­тий Ан­тонію, -

Каже до свя­то­го,-

Тільки не глу­зуй - я шлях­тич,

Не доз­во­ляю цього! (польськ.)

вернуться

12

- Чи вдо­ма те­пер ксьондз? (польськ.)

вернуться

13

- Ксьондз має дітей, і цей хрес­тить? (польськ.)

вернуться

14

- Діти без под­руж­жя!..

Божий слу­га мар­нує час!..

Народ без бо­гос­лужіння!

Чи ж час­то він пра­вить служ­бу бо­жу? (польськ.)

вернуться

15

- Ре­ме­ня на дітей! (польськ.)

вернуться

16

- Гей же, діти, би­ти­му! (польськ.)

вернуться

17

- Пост­ри­вай­те ж, діти! (польськ.)

вернуться

18

- Що то, - ка­же, - бу­ти прос­тим по­пом?

Попівство - дур­ни­ця!

Але єпис­ко­пом - що за тя­гар!

Єпископство об­тяж­ли­ве! (польськ.)

вернуться

19

- Піднесімось ду­хом! (лат.)