Приказки - Руданський Степан Васильевич. Страница 19
ВІЙНА
Молотив раз у попа
Парубок Микита
Та якось там i украв
Цілу мipкy жита.
Украв coбі та й сховав...
Прийшло сповідатись -
Лихе йогопідвело
Поповi признатись -
Лаяв-лаяв його піп,
Торгав за чуприну,
Наостаток i сказав:
«Отак, бісів сину,
Поки жита не буде,
Була б тoбi трясця! -
Поти тoбi не буде
Cповіді й причастя!»
Ніщо діяти!.. Bночi
Згорбився Микита,
Потихеньку поід тин
Несе мірy жита,
Приніс якось до сіней-
Хату відчиняє,
Стає, бідний, у кутку,
Пари не пускає.
А попові на той час
Не Микита сниться:
Його сонна обняла
Тлуста молодиця.
Пробудився сонний піп,
Мацнув молодицю,
Підійма на животі
Білую спідницю.
Та й говорить: «Уставай,
Hiчoro дрімати,
Іде турок на війну -
Москву воювати».
«Та ваш турок не біда! -
Каже чорноброва,-
Коли турок хоче битись,
То Москва готова».
Що там було -звісна річ!
Кінчилося діло,
Аж Микита iз кутка:
«Кахи!» coбi сміло.
Піп схватився: «Хто то там?»
«Я,- каже Микита,-
Оце,- каже,- вам приніс
Вашу мірку жита».
«А давно ж ти,- каже піп,-
До хати забрався?»
«А давно! Ще на війну
Й турок не збирався!»
«Неси ж,- каже,- то назад
Та спожий на щастя,
А я тебе взавтра й так
Пущу до причастя...»
8 июня
ДОЩ
Обсіялись мужики,
Дощу виглядають!
Ото два собі зійшлось,
Стали, розважають...
Грицько старий, як судець, [24]
Палицю тримає,
Haбік голову схилив,
Землю колупає.
А Хома на мотузку
Гудзи coбi в’яже.
«Нема дощу!» - каже Гридь,
«Нема!» - Хома каже.
«Якби, Хомо, господь дав,
То я вже говорю,
Що усе б то iз землі
Піднялося вгору!»
«Усе, дядьку?» - «А усе!»
«Лучче ж най не буде!
Моя жінка у землі!
Не хочу паскуди!»
КОЖУХ
Серед церкви став багач,
Світло поправляє.
I на нім кожух-кожух,
Аж очi вбирає.
Та і сам він не худий,
Аж труситься сало...
Глянув вбогий iз кутка
Та й заздрісно стало.
«Ет, не знає,- каже,- бог,
Кому щастя дати...
От якби то так мені
Кожух такий мати,
То, здається, що б прийшов
У церкву до лиха
Та лиш став би я, стояв
Та бздикав би стиха».
10 июня
ПРИВІТАННЯ
Наварив багач, напік:
Батюшки чекає.
Батюшка лиш на nopir -
От він i вітає:
«На тепленьке, в добрий час!
Тілько що зробили...
Та де ж то ви так були,
Батюшечко милий?
А тут тілько гавкне пес,
Свиня зарохкоче, -
Так i думають yci,
Що то ви, панотче!
Спасибі ж вам, що прийшли!
Пийте гpiтy з перцем...
Ріжте coбi печінки...
Крайте coбi серце!
А заким-то подадуть
Печеного зайця,
Не сидіте, прошу вас,
Лупіть coбi яйця!»
10 июня
ВИ, ПАНОТЧЕ
Питається архирей
Попа молодого:
«Який,- каже,- тебе чорт
Висвятив дурного?»
А той йому, неборак,
Подивився в очi.
«Та святили ж,- каже,- ви,
Пресвятий панотче!»
ТАМ ЇЇ КІНЕЦЬ
Архирей їден заморський
Такий звичай мав:
Як без грошей була просьба,
То і не приймав.
Аж дяк якось коротенько
Просить стихаря,
I на білу середину
Кладе хабаря.
Архирей і не гадае,
Що там далі є,
Пpoбіг жваво його просьбу
Та й назад дає.
Той i просить: «Прочитайте!»
«Та я прочитав!»
«Та iщe раз прочитайте!»
«Ще раз прочитав»,
«Моя просьба на тім боці,
Там її кінець!»
Аж тогди затримав просьбу
Святий панотець.
вернуться
24
- суддя.