Лірникові думи - Руданський Степан Васильевич. Страница 23

XXIІ

І у нас багатий вечір

Каждий рік буває.

І господь в керницях воду

В вино претворяє.

Лиш не знати, в яку пору,

В якую годину,

Щоб послати до керниці

З відрами дівчину.

Було раз уже пізненько,

Каганці згасали,

А подекуди хрещені

Вже й позасипляли.

Лиш в їдній убогій хаті

Скалочка диміла.

І на лаві при вечері

Вся сім'я сиділа.

І що господь дав - із'їли,

Стали воду пити.

І напились, помолились -

Тра начиння мити.

А при хаті на ту пору

Ні краплі водиці.

Взяла дівчина відерця,

Пішла до керниці.

І набрала, і приносить,

В діжку виливає...

Коли дивиться - з відерця

Вино витікає.

Взяла друге... ні!

у другім Чистая водиця.

І убогі вечір мали

Такий, як годиться.

XXІІІ

Ба ще й друге в світі чудо

В вечір сей буває -

Вся худоба меж собою

В північ розмовляє.

Лиш послухати їх мову

Хто цікавість має,

Незабаром після того

Нагле умирає.

Був їден колись цікавий

Мову тую знати;

І приходить під обору,

І став вартувати.

І от віл їден піднявся,

Тяженько зітхає:

«Чого, брате, так зітхаєш?» -

Другий віл питає.

«Як же ж мені не зітхати,-

Каже той до того.-

Завтра в яму повеземо

Господаря свого».

І почув він - душа стала

Лиш на волосочку.

Біжить в хату: «Жінко, жінко!

Дай білу сорочку!»

Вмився, вбрався, як до смерті,

Богу помолився

І ще до світа, до рання,

В труні опинився.

Плаче жінка, діти плачуть,

Полежав він добу,

І ті самі воли везли

Його тіло к гробу.

XXIV

Проминуло неділь з десять,

Може, й ще неділя,

Як Христос-господь заходив

На теє весілля.

І зібрав він тьму народу,

Тьму неізчислиму.

І із ними іде в місто,

Місто Русалиму.

І зачали діти з вербів

Гіллячки ламати,

І ламати - і під ноги

Господу кидати.

А господь гіллячки тії

Всі благословляє.

Напослідок сам нагнувся,

Їдну підіймає.

І потріпав Петра нею,

І став промовляти:

«Ще лиш тиждень - і Великдень

Ви будете'мати...»

А Петро підняв гіллячку

І Павла став бити,

Злегка бити і те саме

Йому говорити.

І зачали і всі люде

Вербу підіймати,

Підіймати, злегка битись,

Да і примовляти:

«Ой верба б'є, а не я б'ю!

Ще лиш тілько тиждень -

І наступить, і настане

В нас святий великдень...»

XXV

А тим часом бог приходить

Під тecoвi брами,

Входить в місто, а у місті

Аж кишить жидами.

I став господь їм казати,

Щоби Bipy мали,

Щоб на нашу святу Bipy

Bci поприставали.

Лиш «жид жидом», як той каже:

Віри не зміняє

Та ще й кпитися, поганий,

3 господа гадає.

Ніяково й говорити,

Що вони зробили:

Взяли товстую жидівку,

Коритом накрили.

I приводять Христа-бога,

Просять угадати,

Що б за диво під коритом

Мало в них лежати.

А господь подумав трохи,

Так coбi нібито,

Далі сміло жидам каже:

«Свиня під коритом!»

Жидова зареготіла,

Вдруг корито зняла,

Аж з-під нього не жидівка,

А свиня устала.

I бог вийшов з Русалими,

Вийшов, іде к морю,

К далекому іде морю,

На високу гору.

XXVI

А жидова, як те море,

Боввани збиває,

Лиш погляне на корито -

Пейси обриває.

Прийшов рабин їх Кайяфа, [23]

I той зламав руки:

«Ловіть Христа! Беріть Христа

На cтрашнії муки!»

I гадають вони думу,

Як його зловити.

Аж являється Іуда

I став говорити:

«Я вci сховки його знаю,

Не журіться, люди,

I продам його на муки,

Тілько плата буде!»

«Якої ж ти хочеш плати?» -

Стали вci питати

I зачали у Іуди [24]

Христа торгувати.

I на тридцять рублів рівно

Ціну тую збили,

I прокляті проклятому

Сріблом відлічили.

І нечистий злую душу

Ніби маслом маже,

І згорнув Іуда гроші

І рабину каже:

«В четвер, рівно вопівночі,

Будьте ви готові,

А тим часом, добрі люди,

Будьте ми здорові!»

вернуться

- біблійний первосвященик, один із суддів Ісуса Христа.

вернуться

- Іуда Іскаріот, один із 12 апостолів, який продав Ісуса Христа за 30 срібняків; його образ став символом зрадництва.