Байки - Глібов Л. І.. Страница 2

1891.

ПАН НА ВСЮ ГУБУ

В якійсь далекій стороні…

В Німеччині… в Туреччині… Так ні!.

(Таку ледачу пам’ять маю,

Що й не згадаю).

Далеко десь, серед чужих країв,

Пан на всю губу жив,

У розкоші, як пану подобає;

Суддею б то, чи що, служив

(Чи справді є там суд - хто його знає!)…

Жив, хороше і їв, і пив,

Нічого не робив,

Підписував, що скажуть люде,

Не знаючи, що з того буде.

Так живучи, про що тужить?

Два віки б жить,

Не сподіваючись умерти,-

Та от біда: як набіжить -

Не заховаєшся від смерті…

Настав той скорбний час -

І панів вік погас,

Сказати просто - вмер, та й годі,-

Спокійно, тихо, мов заснув…

Засумували всі в господі,

Бо добрий господар він був.

Як не живи, а на тім світі

Про все одвіт оддай,

На панство не вважай,

Бо там не те, що у повіті.

Явивсь мій пан, стоїть і жде,

І думає: «Ну, що то буде?.»

Аж дивиться - громада йде,

Усе старі, поважні люде.

- Ну, брате,- кажуть,- як ти жив?

Добро чи зло робив?

- А що ж, панове,- пан мовляє,-

Нічого не робив;

Мене усяке добре знає:

Суддею був, для себе жив,

Про все мені було байдуже…

- Ну, добре ж,- кажуть,- милий друже,

Гаразд, що так ти жив.

А нуте, братця, одчиняйте

Ворота в рай! Земляче, йди! -

Промовили діди.

- З якої речі? Потривайте! -

Озвався сивий дід,

Що біля царини знаходивсь,-

Ні, так не слід,

Щоб лежень та того сподобивсь!.

- Та ну-бо,- кажуть,- слід!

Яка б з його була робота,

Коли нічого він не вмів?

Він тільки б лиха наробив!

- Хіба…- промовив дід - і одчинив ворота.

Колись я в суді був і бачив сам

Якраз такого пана там.

Хороший чоловік, мовляли люде,

Плохий, нічого не бере…

От, думаю собі, і вмре,

То паном буде.

1863.

ПІВЕНЬ І ПЕРЛИНКА

Під тином Півень, біля хати,

Знічев’я смітник розгрібав

І, квокчучи, там дещицю клював,-

Наїдку не було, а так, аби клювати.

У сміттячку углядів якось він

Блискучу, кругленьку Перлинку

І дорогу таку новинку

Узяв та й викинув під тин.

- Не хочу я таких дурних новинок,-

Промовив він,- нащо здалась вона?

За жменю цих цяцькованих Перлинок

Не дав би я і зернятка пшона,-

Нехай дурний індик ковтає.

Так недотепа-неборак

Ганьбує те, чого не знає,

І думає, що добре так.

1890.

ПЕРЛИ І СВИНІ

На дворі, якось опівдні,

Заможний чоловік насипав на рядні

Чимало Перлів просушити,

Бо в скрині почали жовтіти.

- Гляди! - озвався через тин

Кум Северин,-

Як доберуться Свині - потокмачуть! -

Хазяїн засміявсь, любив він шуткувать.

- Їм не судилося сього добра вживать,

Так хоч нехай побачуть.-

Не в добрий час промовив неборак,

Бо вийшло онде як:

Добрались Свині, все порозкидали,

З землею Перли помішали,

Поживи не знайшли,

Похрюкали й пішли,

А другі їм назустріч: - Що, сестриці,

Поласували добре там?

Пожива буде й нам?

- Та де там,- кажуть,- все дурниці:

Насипано блискучих камінців;

Нам тільки клопоту хазяїн наробив,

Ми перерили все - хоч би тобі гнилиця…

Вертайтеся, бо нічим поживиться.

Свята старовино! Про тебе я згадав;

Правдивії слова твої не вмерли,

І я промовлю їх, щоб світ не забував:

Коли ти маєш Перли,

То й розум май

І перед Свинями не розсипай.

1892-1893.

ВІВЧАР

Був на селі Вівчар Тарас;

Він панових овечок пас.

Став мій Тарас чогось журитись:

Сидить, голівоньку схилив,

А панові боїться похвалитись,

Щоб пан не бив.

- Чого ти, брате, світом нудиш? -

Питаються його.

- Ох, братці! Лишенька мого

Абияк не відбудеш…-

От став хвалитись він, що є в болоті Вовк

І, на лихо йому, хапає овечок…

- Що ж, брате, будемо робити,-

Ще й не таке нам діє Вовк!.

А пан за віщо буде бити?.-

Гуртом вони до пана всі пішли,

Усе по правді розказали.

Звелів їм пан, щоб Вовка стерегли

І, коли можна, щоб піймали.

Пильнують Вовчика, нема коли й заснуть,

А Вовка щось нема й не чуть…

Чого ж се так, що у Тараса часом

Буває добрий борщ із м’ясом

Та з начинкою пиріжки?.

Дурні дядьки!

Ні один з вас не розчовпає!

Який там в біса звір!

На Вовка тільки поговір,

А овечок Тарас хапає!.