Songe du vieil pelerin (Пісня старого пілігрима) - Москалець Костянтин. Страница 4
ТИРАДА 23
мав сорочку файку люстро
знесла все те вода бистра
прочитав сто книг розумних
перша — то найрозумніша
лев ходить ринком волає на тіні
в сірому небі птахи несуть
сіті — птахів ловити на продаж
ще ніч оця а потім ще три ночі —
і ти залишиш край де гостем кожен
кажан і сходи і мости
на каву сніг летить холодний
з високих берегів — з дахів
на місто дивиться негода
червона хвіртка сад зелений
парадний одяг час на сцену
не аплодує ситий плебс
приреченому до надії
гарячі зимні як повії
по місту котяться події
і гавкає на лева пес
ТИРАДА 24
А як вигнали Війона
хорошого компаньйона
заспокоїлися і наситилися
позлягалися і насралися
то схотіли аби я
заспівав про короля
для короля
пісня моя невеличка
дуже скромна нескоромна:
«Дай золота
дай корону
і крульову
дай»
а як виженеш мене
то шляк тебе не мине:
буде бити буде прати
будеш тоді ротом срати
судь-бо-нос-цю наш
ТИРАДА 25
Ходжу-броджу білим світом щастя не шукаю
де побачу птаха в клітці куплю-випускаю
А ще ж мені сього літа куля не відлита
а ще ж мені молодому хочеться додому
мати б мені друга-брата вірную пораду
разом були б вино пили жили і вмирали
де ж ти друже забарився я тебе шукатиму
повернутися додому птахи не пускатимуть
А ще ж мені сього літа куля не відлита
а ще ж мені молодому хочеться додому.
ТИРАДА 26
Була січа у пітьмі,
у місяці падолисті.
Чорна вода світилася,
троїлося тіло.
Познаходили на ранок
шаблі та пістолі.
А тіла позабирали
татари з собою.
Не мали кого ховати,
просто так молилися.
Наче вперше одне на одного
сироти дивилися.
А я йшов тоді зі Львова,
три дні вже не ївши,
то вони мене забрали,
і нагодували,
і все розказали.
ТИРАДА 27
Яку-небудь людину
з Ісусом порівнюй:
се диво цнотливе
і не срамотливе.
Мій камінний раю,
вітаю тебе!
Впереміш опале
і зелене листя.
Матінка пречиста!
Imitatio Christi!
Летять сніги з хмари,
ченці не доспали,
впівголоса моляться,
а потім у трапезній
трохи вина вип'ють,
загріються, бідні.
Підуть стежки прокидати, —
для дороготови
на усе готови,
ой, братчики-ченчики,
травичка Христова!
ТИРАДА 28
Проминули, короленьку,
наші веселенькі дні,
ой, смутно мені
і тобі!
Брудна челядь возвисилась,
псарні, стайні позаводила,
регочеться над Образом,
над Гербом глумиться,
ой, жаль мені
і тобі!
А радники запродалися,
астрономи пропилися,
бидло їсть зі срібла,
кармеліток лапає,
байструків стругає.
Ходімо по саду,
згадаємо королеву.
Зроблю тобі свищика
ще одного.
ТИРАДА 29
Сьогосвітня розкіш —
убога у Бога.
А жіночка ласа
зроблена з гівна і м'яса.
Про це пам'ятай,
муже усемертвий.
Серденько заходить,
цвіркуни говорять
про пана Бояна
до самого рана,
до ладу, до прикладу,
а ти наслухай,
до їхньої мови
свою додавай.
ТИРАДА 30
Як можу, так співаю.
У дзеркало дивлячись.
Життя проминає,
за яворами ховаючись.
Панна до вінчання готова.
Гарна днесь ти, наречена Христова…
А твій батько меча нагострив,
а твій батько слуг напоїв.
Скрадається, підлий, покоями.
а ти світле волосся розчісуєш,
у дзеркало дивлячись.
Висока свіча
і чорна троянда.
Збігаються людоньки.
Ладоньки, ой, лада.