Мій чоловік — пінгвін - Львова Ірина. Страница 13

Результат не забариться. Доведено, що більшість чоловіків витримують такий натиск на протязі трьох днів, найбільш стійкі «коляться» за тиждень.

Варіант 2. ТВОРЧИЙ

Оскільки більшість жінок обожнюють складати байки, а чоловіки у них вірять, вигадай історію у стилі детективів Дарії Донцової. Таку, щоб у твого коханця виникло миттєве бажання вийти покурити й накивати п'ятами. Наприклад, скажи, що тебе звільнили з роботи, а колишній чоловік відсудив твою квартиру і погрожує відібрати джип, банківський рахунок і горoд у Брюховичах. До того ж ти щойно дізналася, що вагітна, але ніяк не второпаєш від кого саме. Можеш також згадати про невтішний результат аналізів у венеричному диспансері. Для більшої достовірності йорзай на стільчику й час від часу ковтай вітамінку, уважно стежачи за тим, щоб він не помітив етикетку на ліках. Вищий пілотаж — наплести, що притримуєшся нетрадиційної орієнтації (мовляв, подруга, із якою ви посварилися, повернулась, і тепер вам так добре удвох!), але тут потрібні неабияке натхнення й артистизм.

Цей метод ефективний, проте абсолютно непридатний для жінки, яка поважає себе і людину, до якої колись була небайдужа.

Варіант 3. КРИМІНАЛЬНИЙ

Убити.

Стовідсоткова гарантія, що твій колишній не з'явиться одного дня на обрії і не питиме кров благаннями «почати все спочатку».

Цей метод рекомендується застосовувати до мужчин-зануд, оскільки, як стверджує жіноча народна мудрість, такому легше віддатися, ніж пояснити, що ти його не хочеш.

Варіант 4. ДЛЯ МУДРОЇ ЖІНКИ

Якщо навіть ваші стосунки охололи настільки, що «підігрівати» їх немає сенсу, не потрібно принижувати того, із ким ви колись провели хоча б кілька приємних хвилин. А отже, не вдавайся до пояснень по телефону. Ухиляйся від прямої відповіді на типове питання: «Ти покохала іншого?» Підкресли, що ваш роман себе вичерпав, і втручання третьої особи тут не відіграє ніякої ролі. Утім, якщо це дійсно так, і від тебе наполегливо вимагають відповіді, скажи спокійно, але впевнено: «Так. Я покохала іншого». Проте розповідати про подробиці твого нового кохання вкрай нетактовно й нерозумно.

Не вдавайся до банального з'ясовування стосунків, не звинувачуй і не виправдовуйся! Інакше ризикуєш перетворити розмову на дешеву виставу. Будь ввічливою й делікатною (адже на його місці можеш опинитися й ти!). Проте дай зрозуміти екс-коханцеві: ти не обговорюєш із ним питання про ваш розрив, а повідомляєш про своє рішення. Ні в якому разі не піддавайся на провокації типу «Попрощатися останній раз» або «Трохи зачекати», не обіцяй «Залишатися друзями» або «Зателефонувати якось». Хіба тобі потрібні зайві клопоти? Тримай марку вихованої, самостійної, впевненої у собі жінки!

Важкувато? Що поробиш, з цими коханцями завжди купа проблем. Але без них життя робиться таким сірим і буденним…

Ну то що? Наважилася скористатися порадами? Тоді — уперед! Удачі тобі! І… нового коханця!

ХТО В ХАТІ ГОСПОДАР?

Ну звичайно ж ти, любий. Як це — чому раніше не казала? Ні, ти мене не так зрозумів, попіл на паркет струшувати не потрібно. Кажеш, господар має право… Так-то воно так, але… Навіщо ти взуваєш черевики, кудись збираєшся? А, хочеш пройтися у них по килиму в спальні. Та чому ж відразу «зчиниш вереск», хіба я наважуся кричати на господаря? Спацеруй собі на здоров'я вперед-назад, мені не шкода. Тільки зваж, твоє взуття зовсім чисте. Ну хоч би трішечки піску! Може краще тобі спочатку вийти на вулицю, набрати на черевики кілограм багнюки, а вже тоді господарювати? Так і зробиш? От і добре. Слухай. Котику, якщо ти вже йдеш на двір, то може сміття викинеш? Якщо тобі, звичайно, не важко. Не важко? Я так і думала, ти ж у мене такий сильний… А заодно завітаєш до крамниці, хліба купиш. Це ж поруч — усього три квартали. Ні-ні, тільки хліба, більше нічого не потрібно. Хіба що пакет сметани до борщу. І капустину. Ну й бурячок, томатну пасту, три кілограми картоплі. Так, це вже на базарі. Ой, я тебе прошу, скільки там іти від крамниці до базару, якихось нещасних сто метрів. А скільки? Сімсот? Не може бути! Мовчу, мовчу. Сімсот — то сімсот. Господарю видніше. Але повертайся якомога швидше, я готуватиму твій улюблений борщик. Відколи тебе нудить від борщу? Відтоді, як одружився? Чому — щодня? Неправда, я ще вмію варити зелений борщик, із щавлю. І капусняк. Ну, знаєш, «хляпа з бульбою» — це вже занадто! А що — твоя матуся? Дай спокій, в її борщі холестерин шматками плаває! Сонечко моє, ти ж не хочеш заробити атеросклероз разом із виразкою і булімією? І я не хочу. Твоє здоров'я для мене — передусім.

До речі, про матусю. Ти не забув, що завтра ми їдемо на уродини? Як це не казала? Ти забув. Мовчу. Так. Саме так. В останню мить. Як завжди. Авжеж. Безперечно. Ти господар у хаті, хто ж іще? До чого тут — Катерини? Завтра — Ольги, ми ж до моєї матусі поїдемо, а не до твоєї. Ні, Зайчику, я не можу їхати сама, усі питатимуть: «Де господар твоєї хати?», а я що відповім? Зустріч із друзями перенесеш на інший день, гаразд? Запросиш до нас тих своїх колишніх однокласників. Авжеж, і однокласниць запроси. І однокласниць із паралельного класу також. І однокласниць, котрі вчилися на вісім класів пізніше у сусідній школі теж. Так. Будь-ласка. Чудово. Ні. Щастя моє. Мені дуже шкода, але в цю п'ятницю нічого не вийде, бо ти мусиш іти на батьківські збори. Радість моя, я ж ясно висловилась — батьківські, а не мамівські. У щоденнику написано вчительською рукою. Уявляєш, як я почуватимусь сама у натовпі чужих чоловіків? І мені страшно уявити. Мовчу. Ніколи. Тільки ти. Так. Авжеж. Безперечно. П'ятниця, шоста вечора, кабінет інформатики, третій поверх ліворуч.

Що я робитиму, поки ти ходитимеш за хлі… вимазуватимеш болотом черевики? Висушу манікюр і повитрушую доріжки. А, може, дочекаюсь твого повернення… Як то навіщо? Зараз таке робиться! Раптом хтось у мене ті доріжки відбере! Уяви: повертається господар додому, а доріжок немає… Непорядок! Я ж беззахисна, мене кожен скривдить. Не те що ти — з будь-якого бандита зробиш квасне яблуко. Звідки я знаю, Золотце? Ну, ти ж колишній спортсмен. Так. Я пам'ятаю, три грамоти. Авжеж, у сімдесят шостому році. Почесне шосте місце. На районній спартакіаді. З пінг-понгу.

А після доріжок допоможеш мені прибити на кухні поличку. Чому це — знову? Ні, Солоденький, того гвіздочка, що ти прибив позаторік, вже немає з нами. Куди подівся? Та його ж наступного дня аварійна бригада витягла, коли згоріло п'ять метрів проводки. Не пам'ятаєш, бо був на роботі. Так і вечеряємо з того часу при свічках. Не помічаєш, бо від вечері відмовляєшся. Як це «крім борщу нічого не буває»? А часник?

Ну, то йди вже, коханий. Не барися. Відро не забув? Ні, Лебедику, сміттєвих мішків у нас немає. Ну чому відразу «як бовдур із відром», де ти бачив, щоб бовдури ходили з відрами? Цілком справедливо: якщо сам не купиш, то нікому й справи немає. Так. Саме так. Усе потрібно контролювати. На те ти і господар. Мовчу. Авжеж. Безперечно.

І Арнольда із собою візьми. Чуєш, як скавулить господарський песик — на двір проситься. Так, «притягла до хати монстра», однак за господаря він тебе, а не мене визнає. Звідки знаю? Бо саме тобі він пісяє у капці, висловлюючи собачу відданість. Куди ти подінеш відро, як ітимеш до крамниці? Віддаси його псові в зуби, нехай волоче. Не донесе? В такому разі, запхаєш Арнольда у відро. Що ти кажеш? Такса туди не влізається? Тоді пса в зуби, відро на поводок. Або навпаки. Придумаєш щось! Не треба створювати проблеми на рівному місці.

Врешті-решт, хто у нас у хаті господар: ти чи я?

НЕ ПУСКАЙТЕ ЧОЛОВІКА НА КУХНЮ!

Одного разу дружина попросила чоловіка-інженера випрати білизну. Кілька тижнів по тому з'явилась перша у світі пральна машина.

Думаєте, співчутливий інженер відчув на собі принади каторжної роботи пралі і перейнявся співчуттям до жінок? От і ні! Закладаюся, що насправді все виглядало інакше. Бідолашний просто не знав із якого боку підійти до величезної купи одягу. Сконструювати хитромудрий препарат з режимом часу й центрифугою виявилося набагато простіше, ніж посортувати речі за принципом біле-кольорове, чисте-брудне, встановити послідовність прання, попрати, виполоскати у трьох водах, підкрохмалити і розвісити на мотузці (впевнена, що якщо ці рядки прочитає хтось з чоловіків, він зробить для себе відкриття у цій галузі і буде вкрай вражений складністю процесу ручного прання. Ще й перед друзями хизуватиметься: «А ти знаєш, як наші прабабусі прали білизну? От я знаю!)». Така вже чоловіча природа — вони можуть ракету в космос запустити, але довести до тями брудну сорочку їх не навчиш. Теоретично — можна, а на практиці — ніколи. Заважає аналітичний склад розуму та науковий підхід до проблеми.