Повнолітні діти - Вільде Ірина. Страница 118

— Ви не забувайте про землю, — відізвався хлібороб у моєму таткові.

— Так, земля… І націоналізація великих підприємств… але нас поки що обходить те, що в нас під носом діється.

— Ну добре. Ви кажете, що ви підходите до справи реалістично, то я хочу запитати вас, який ви реалістичний вихід бачите з нашої біди?

Улянич не відповів відразу:

— Оцього-то я не знаю, пане Попович, і, мабуть, більше таких, що не знають, як вилізти з біди, як кажете.

— То, може, і собі зробимо революцію, як на великій Україні?

Татко пожартував, а Улянич відповів йому серйозно:

— А це не жарти, коли взяти до уваги, що Румунія, по суті, ще й досі феодальна країна. Бачите, я не знаю статистики, але чи не займає Румунія першого місця щодо неписьменності в Європі. А вже напевно знаю, що немає ні в Європі, ні в цілому світі другої держави, де б так за ніщо мали закон, де б так процвітало санкціоноване урядом безправство, де б так офіціально і всевладно панував бакшиш. Кажуть, що в нас можна за бакшиш все дістати, крім рідної мами, а я не певний, чи десь у закапелках не гендлюють уже й рідними мамами.

— Ну, — не покидав татка добрий настрій, — то чого ще треба, щоб у нас вибухнула революція?

Він повернув голову в бік татка. Мій татусь і в цьому разі зберіг святу нейтральність. А взагалі всі ми троє (троє!) почували себе втомленими політичною дискусією.

Дарці здається, що вона навіть здрімнула під тишу. Коли ми приїхали, татко, прямуючи до хати, сказав:

— Не говори мамі, що я грав у карти, — і поквапився додати: — Та це нічого страшного. У мене зрештою перед мамою секретів немає, але мамці було б прикро.

— А чого прикро?

— Вуйко Юзьо, — власне, він тобі дідо-вуйко, бо ж то бабцин брат, знаєш, той, що в Америці? — колись програв не свої гроші і тому мусив аж до Америки тікати. З того часу мама не терпить, як сідаю до карт… Ну, штама [98] і ша!

Господи, татко шукає в мені союзника! Кінець світу настає, сказала б наша бабця.

По той бік вхідних дверей, не потрапляючи спросоння в замкову дірку, вовтузилися з ключем.

Врешті двері відчинилися. З ковдрою на плечах стояла на порозі бабця.

— Он, то чого так скоро?

Татко відповів щось невиразне, обмітаючи віником сніг з чобіт.

Теплий запах печеної прив'ялої картоплі вдарив Дарці в ніздрі. І по литках.

ПРИМІТКИ

Роман Ірини Вільде «Повнолітні діти» є грунтовною переробкою двох перших повістей автобіографічного циклу: «Метелики на шпильках» (Львів, 1936), «Б'є восьма» (Львів, 1936) та «Повнолітні діти» (Львів, 1939). Нова редакція твору опублікована окремим виданням у Львові 1952 р. В останні роки свого життя Ірина Вільде працювала над твором, первісним варіантом якого була третя повість згаданого циклу. В журналі «Жовтень», 1973, № 5, публікувався фрагмент цього твору («Дзеркало»).

Роман перекладено російською мовою (1963).

Текст друкується за виданням: Ірина Вільде. Твори: в 5-ти т. К., 1968. Т. 4.

Братяну Іон (1864–1927) — румунський політичний діяч, глава уряду в 1908–1910, 1914–1918, 1922–1927 рр. Проводив реакційну політику, спрямовану на жорстоке придушення революційного руху.

Негрі Поля (Аполонія Халупєц, нар. 1896 р.) — популярна в 20-х рр. кіноактриса; знімалась у польських, німецьких та американських кінофільмах.

«Січ» — українське студентське товариство, засноване 1868 р. у Відні. До 80-х рр. XIX ст. проводило прогресивну культурницьку діяльність. Пізніше зазнавало буржуазно-націоналістичних впливів. У Чернівцях існувало в 1902–1922 рр. Пізніше, розпущене румунським урядом, існувало напівлегально.

Цараністи — члени колишньої румунської Народної селянської партії, що виражала інтереси куркульства.