Серце Всесвіту - Бердник Олесь Павлович. Страница 40

СІТ ПОВЕРТАЄТЬСЯ НА ТА-ІНУ

Над супутником Та-іни Тва-дьї пливли прозорі, легкі хмарини. Таких Сіт не бачив на рідній планеті. Зірка-матір осявала їх яскравим промінням, і вони переливалися багатьма чудесними барвами. В зеніті пливла на тлі темно-синього неба Та-іна — туманна, похмура, гігантська куля. Вона швидко оберталася, на екваторі видно було хаотичні завихрення повітряних мас. Сіт з острахом дивився на неї, і сумніви терзали його душу. Для чого Вищі Сфери так розкручують планету? Що задумав Рі-о? Ненормальна зміна режиму обертання може зруйнувати систему Та-іни. Ні, на планеті відбувається щось незрозуміле… Сіт, як завжди, нічого не знає. Вищі Сфери нічого не повідомляють. Десять ур тому був останній зв’язок — Умт попередив про виліт членів Вищих Сфер.

За планом Умта таїлось щось недобре. Чому Вищі Сфери бажають залишити Та-іну? Якщо вони впевнені в успіху експерименту Рі-о, то навіщо поспішне переселення?..

До Сіта підплив помічник, одягнений в легкий рі-но. Обличчя його було тривожним.

— Сей Сіт! На будівництві поселення знову баталія! Там чути вибухи!..

— Що це значить?

— Напевне, напад страховищ!..

— Скоріше туди.

Сіт і його помічник кинулися до ангару, де стояло багато легких дра. Зайшовши в одну з них, вони вилетіли назовні Будівля Керівного Центру всією системою Тва-Дьі швидко віддалялась, зменшувалась. Згори видно було широченне коло, створене небесними дисками між заростями синюватих дерев. В тому колі здіймалося над хащами багато будівель для майбутніх переселенців. Основні приміщення були занурені глибоко в ґрунт. Там, в колосальних підземеллях, розумні лі-а створили штучну атмосферу, розкішні поселення, широкі озера, чудові плантації з рідної Та-іни.

А на екваторі Тва-дьі було створено сітку потужних установок, які готові виштовхнути супутник Та-іни на самостійну орбіту. Сіт охоплював думкою весь гігантський масштаб творчості Тайя, і душа його пишалась величчю Розуму, що сміє втручатися в одвічні закони Природи. Але гіркі роздуми підказували, що не для краси і поступу робиться все те!.. За чудовим здійсненням таїться щось темне і підступне!..

Дра минула центральне поселення і наблизилася до незайманих хащів гігантських дерев. Над ними здіймалися в сине небо сиві випари, над вершинами стояли тумани. В тих хащах жило багато невідомих тварюк, які вже знищили десятки Тайя, ще працювали на спорудженні поселень.

На майданчику, поряд з незайманими хащами, Сіт побачив юрбу переселенців, розкидані в усі боки лі-а. Він спрямував дра туди. Тайя розліталися в усі боки, втікаючи від гігантської потвори, яка, здійнявшись на задні кінцівки, била передніми по небесному диску, що стояв поруч.

— Там же Мі-тайя! — розлючено крикнув Сіт. — Чому її не вб’ють?..

— Магнітні вібрації не беруть! — злякано вигукнув керівник роботи. — Ми пробували. Потвора вбила п’ятьох Тайя!

Сіт підплив до пульта дра, сконцентрував на потвору промінь поля За. Страховище стрепенулось, глухо заревло і, випроставшись на весь колосальний зріст, з гуркотом впало вниз, ламаючи сині стовбури дерев.

Тайя зліталися з усіх боків до дра Сіта, гнівні вигуки залунали над майданом:

— Сіт! Доки ми будемо гинути в хащах Тва-дьї? Що значить наша робота? Чому ти нічого не говориш нам? Ми вже втратили тут багатьох товаришів! Чому мовчать Вищі Сфери? Для кого будуються тут поселення?..

— Друзі! — відповів Сіт. — На Та-іні твориться щось незрозуміле. Вона стала обертатися з небезпечною швидкістю. Ми, напевне, стали знаряддям…

Космонавт не закінчив. Над майданом з’явився ще один апарат. Він зупинився в повітрі над юрбою, і з отвору виглянуло обличчя службовця Керівного Центру. Він крикнув:

— Сей Сіт! Біда!

— Що трапилося?

— З Та-іни передача. Говорить Рі-о. Він звертається до тебе!

— Рі-о! До мене? Звідки? Що таке?

— Я записав передачу. Він передає невпинно. Справа дуже серйозна. Та-іна напередодні загибелі!..

Сіт кинувся до своєї дра, крикнувши на ходу

— Друзі! Розійдіться по сховищах, Ждіть мого слова!..

Він промчав над поселенням, покинув дра біля входу і опинився в приміщенні зв’язку. Його ждало кілька інженерів. Обличчя їхні були похмурі і розгнівані. Сіт дав рукою знак.

— Вмикайте.

В приміщенні полинули тихі слова:

— Викликаю Тва-дьі! Викликаю Сіта!..

Сіт заплющив очі. Душа завмерла. Він зрозумів, що опинився на перехресті історичних шляхів планети. Що несе цей далекий голос Рі-о?

— Викликаю Сіта, — закликав невидимий голос. — Вірю в його чесність, в його турботу за долю Та-іни. На планету насувається катастрофа. Вищі Сфери пішли на злочин. Використавши зрадника Нура, вони ввімкнули установки на екваторі на повну потужність. Та-іна обертається все швидше. Незабаром наступить критичний момент, коли вона почне розвалюватись. Треба рятувати жителів Та-іни. Треба повідомити всіх Тайя на центральних материках. Знищення оть і Будинків Контролю — ось єдиний вихід. Тоді Вищі Сфери стануть безсилими Ми зможемо попередити лихо. Нур створив навколо Керівного Центру просторовий заслон. Він знищив сховище Іг-ри. Я не можу зупинити роботу установок. Я звертаюся до Сіта по допомогу. Лише він може тепер зупинити катастрофу!.. Треба захопити Нура, який втік до Вищих Сфер. Він знає шифр просторового заслону! Я викликаю Сіта! Я викликаю Тва-дьі!..

Голос на мить замовк і знову почав повторювати попереднє. Серце Сіта сильно забилося, душа сповнилась гнівом. Його вуста задрижали, обличчя потемніло. Він опустив голову, прошепотів палко:

— О ганьба! Як мене обдурено! Я знову став жертвою підлих пті-та з Вищих Сфер! О я сліпий, глухий ва-а! Нема мені прощення! Через мою сліпоту загинули Од і Мар! Через мою сліпоту може загинути планета!..

Один з інженерів наблизився до Сіта, поклав руку на його чоло.

— Сей Сіт! — Його голос був твердим і суворим. — Не картайте себе. Ви не винні. Це страшна битва! Не можна гаяти часу. Щось треба робити!..

Сіт поглянув на нього, вдячно усміхнувся. Єдиним імпульсом волі відновив мужність і твердість духу. Чітко сказав:

— Ти правильно мовив, друже! Треба діяти. Я лечу на Та-іну. Ви продовжуйте роботи. Можливо, на Тва-дьї залишиться наш єдиний притулок. Пам’ятайте це. Ждіть мене. Я повернуся з друзями!..

Через кілька хвилин з широкого майдану поселення піднявся в темну височінь великий небесний диск. Він прорізав золотисті хмарки, осяяні Зіркою-матір’ю, і зник в зоряній безодні.

Сіт повертався на Та-іну…

КІНЕЦЬ ВИЩИХ СФЕР

Захопивши на острові Ма-ото Рі-о, старого вождя і його дочку Мі-а, Сіт вилетів на центральний материк. Перемігши ураганні вихори, які несамовито крутили небесний диск в круговерті повітряних течій, він спрямував його на головне поселення Луа-Доу.

Небесний диск опустився в центрі широкого майдану, що охоплював собою систему Будинків Контролю і складів Оть — акумуляторів психічної енергії. Це місто було в заглибині — тут ураган лютував не так, як на рівнинах.

Крізь хмари куряви і скажені вихори Сіт і Рі-о проникли в підземні поселення. В широких залах для видовищ купчилися тисячі нижчих Тайя. Вони були перелякані, деморалізовані. Над юрбами стйяв розпачливий гомін. Чулися крики, стогнання:

— Нас покинули напризволяще!

— Рі-о зрадник!

— Прокляття йому!

— Вищі Сфери вирішили знищити всіх Тайя!

— Де вихід?

Рі-о і Сіт знайшли посилюючу установку, ввімкнули її. Над бушуючою юрбою пролунав громовий голос Рі-о:

— Слухайте, Тайя! Слухайте всі! Дорога кожна хвилина! До вас звертається Рі-о! Слухайте, Тайя! Слухайте всі!

Над колосальним приміщенням залягла тиша. Тисячі очей повернулися до купки вчених. А над юрбою гриміли схвильовані слова заклику:

— Вищі Сфери зрадили планету! Вони обдурили всіх Тайя! Вони готують загибель Та-іни! Єдиний вихід — захопити Вищі Сфери! Це дасть мені можливість зупинити установки на екваторі! Слухайте, Тайя! До вас звертається Рі-о! Руйнуйте Будинки Контролю, руйнуйте оці прокляті споруди, де зібрана енергія думки, забрана у вас і дітей ваших. Тут схована вся сила Вищих Сфер, і та сила вкрадена у васі