Мисливці на снігу. Вірші і поеми - Москалець Костянтин. Страница 29

II
це золото і пурпур храму
це сипле білий сніг
це зрізана троянда в сріблі
це істина яка сміється
мені в обличчя:
це водопади крові скелі круки
це храми золоті і чорні хмари
і хвилі дощу всеочищуючого
залишаються вранці
вишневі пелюстки в калюжах
вільготний запах зламані галузки
пісок який тримає пташині
і коров’ячі сліди
це те за що мене не люблять
і бояться
це синій і весняний дим
пожежа в котрій плавляться шиби
полум’я відсвічене в келихах з вином
знання вистраждане як зубний біль
і це зубний біль
любов до гарних ножів
любов до смерті
це все що приходить у віщих снах
це те що приходить як безсоння
як білі хмари що летять
повз місяць до світання
доки я пам’ятаю про неможливість
попереднього і майбутнього існування
наступає тиша після пожежі
її можна почути навіть тоді
коли мене вже нема бо я вийшов
із тиші в тишу переходжу покоями
сиплеться сніг за вікном знайомим
спалахи і дзеркала мовчазні
достовірна сила
до мене ніхто не наблизиться
бо мене немає для них
доки горить лампа
доки пише перо
доки падає сніг
III
четверта ранку тихий рок і теплий плед
я випросив у тебе трохи рому
лишилося півпачки сиґарет
а решта невідома
гравці твоє волосся розплетуть
і Дюрер у старій пінакотеці [10]
розкаже щo лишається на серці
а що з собою на Вкраїну не беруть
усе таке пречисте і пусте
побачимось у снах або у віршах
і може все складеться щасливіше
тоді коли п 'ять років перейде
IV
співай стрижена співай [11]
відбувай ритуал і перуки міняй
міняй довгі ноги і руки
бухарі наші про тебе не знають
вони по крапках собі блукають
зараз так важко дістати чорнила
але ти все одно співай мила
вони в підземці блюють їм погано
колишні художники і бітломани
їх лягаві в’яжуть по яйцях періщать
а вони знай повторюють «Харе Крішна»
а ти співай стрижена не замовкай
кожен по-своєму ловить кайф
давай сержанте всіх відмикай
і відпускай
в рай
а в раю море кіру
кольору вина
кольору твоїх очей
стри-же-на
і під кожним кущем
чути твій голос —
то грають в раю
маги фірми «Фаллос»
яка ідилія!
V
«зуби мої зуби
заболіли з ночі
біжу до шпиталю
вилізают очі»
так співають косівські Гуцули [12]
які не читали віршів
Гільди Дулітл
і мають досить своєрідні уявлення
про вортицизм
а також три літри самогону
за кулісами і за лаштунками
плід не може впасти
бо надто густе повітря
співає зелений камінь
беззубий зелений камінь —
адже я вам сказав
що каміння не має зубів
ні очей
так само й листя
місіс Олдінґтон [13]
так само червона тачка
біля білих курчат
із очима
ой-йой-йой
ой-йой-йой
плід не може впасти
бо співає зелений камінь
і курчата співають під густим дощем:
ой-йой-йой
ой-йой-йой
з упертістю старої кішки
художник ще раз починає малювати
одну і ту ж гору
його мадам уже не тут
її нема в саду
її нема в червоній сукні
її нема в зеленому домі
і в жовтому кріслі нема її
померзли руки мов гортензії примхливі
мальовані цигани плачуть гірко
і тільки темрявою пахнуть їхні сльози
один і той самий собор
око всього-на-всього
ось до чого ми дійшли
покажи нам мадам Сезанн
думкою циганів не поцікавилися
ніхто не поїхав до Saintes Maries-de-la-Mer [14]
наприкінці травня
пом’яніть у свій час
про їхні страждання
доки ти не забув про неможливість
попереднього і майбутнього існування
доки я пам’ятаю
VI
вернуться

10

«…і Дюрер у старій пінакотеці…»: Стара пінакотека в Мюнхені має кілька робіт Дюрера, в тому числі і славнозвісний його автопортрет (1500).

вернуться

11

«…співай стрижена співай…»: ідеться про солістку популярної у 80-х роках групи «Eurythmies» Енні Ленокс.

вернуться

12

«…так співають косівські Гуцули…»: «Гуцули» — одна з найперших українських рок-груп, з Косова.

вернуться

13

«…місіс Олдінґтон…»: американська поетка Гільда Дулітл була дружиною Річарда Олдінґтона, англійського прозаїка і поета. Вони розлучились у 1937 році.

вернуться

14

«…ніхто не поїхав до Saintes Maries-de-la-Mer…»: згадується собор Святих Марій з Моря в Провансі, де, згідно з ранньохристиянською легендою, висадилися на сушу три Марії разом з Лазарем і після навернення Франції померли там та були поховані. Одна з трьох Марій, чорна, стала покровителькою циганів. Щороку в кінці травня там відбувалися великі церковні урочистості, свідком яких був P. М. Рільке у 1909 році.