Пригоди на Шостому континенті - Квілічі Фолько. Страница 30

^{Щось цікаве!}

^{Риба-свиня}

^{На дні морському}

^{Зграйка риб-папуг}

^{Сітка, поставлена науковою групою, вже через кілька годин наповнюється рибою}

^{Підводні зйомки}

^{Є здобич!}

^{А на поверхні сяє сонечко}

^{Енца з мадрепорою}

^{Енца перемогла мурену}

Минає чверть години.

І тільки тоді, коли йєменські рибалки починають вибирати сітки, з'являється «давня знайома». Це акула довжиною метра півтора. Вона не кваплячись, ривками наближається і заходить в конус тіні — теж, мабуть, для того, щоб краще мене роздивитися. Хижак у найкращому положенні для зйомки. Сильно відштовхнувшись, я пікірую просто на рибу. Поки я промчав кілька метрів униз, акула щезає, але мені вдалося «накрутити» її на плівку. Потім повертаюсь на поверхню.

Я виконав своє завдання: зняв сітки, стовпи сонячного проміння та акулу. Дальше моє перебування у воді непотрібне. Не так вже й приємно знати, що в тебе під ногами акула, а навкруги вода, в якій можна побачити хижака тільки тоді, коли він опиниться за кілька метрів від тебе!

Я знову в човні. Друзі на самбуках полегшено зітхають, і тужлива пісня знову лине до неба.

Минають дні, тижні, а ми не помічаємо часу, зайняті працею та пригодами, схожими на ті, про які я розповів. Кожного дня Чекко Баск'єрі збагачує свою колекцію новими експонатами, записує в зошити нові цінні спостереження, а я складаю в термостатичні касети рулони плівки, на якій зафіксована вся ця праця.

Кожного дня відбувається щось нове, а значить з'являється нова партія кадрів.

От і сьогодні робили цікавий дослід — отруювали багатоколючника.

На початку книги я вже розповідав, що на велику рибу в нас є отруєні гарпуни. Баск'єрі вирішив сьогодні перевірити їх на великому багатоколючнику вагою кілограмів тридцять, якого спіймав Рогі. Наслідки приголомшуючі. Ми ввели в живий здоровий організм велику дозу кураре (такою дозою можна вбити п'ятьох биків за кілька секунд) і побачили, що отрута діє як тонізуючий засіб. Минуло кілька хвилин, а риба живісінька. Ми кинули її назад у воду, і вона, задиркувато крутнувши хвостом, зникла в глибині.

Виходить, що отрута діє на риб зовсім інакше, ніж на людину.

Сьогодні я зняв на плівку під водою інший цікавий дослід: ми розбризкали пульверизаторами кольорові суміші, якими забарвили окремі ділянки води. Нам хотілося довідатися, як реагуватимуть риби на такі дивні для них червоні, жовті та білі плями.

Дослід в цілому дотепний і цікавий. Одні риби зовсім не звертають уваги на фарби (це коралові рибки, «метелики» та споріднені з ними види), а «перлисті рибки» сполохано тікають. Результати спостережень за рибами-папугами виявились непевними, необхідно провести ще серію експериментів.

Отрута, фарби, зустрічі з «носорогами», акулами, скатами… Кожний день збагачує наші знання про Шостий континент, про його мешканців, про їхні повадки.

До речі, про фарби: я зняв Присціллу Гастінгс під час малювання найцікавіших екземплярів риб, виловлених сьогодні. Майже кожного вечора, закінчивши роботу, ми дивимося, як на великих аркушах паперу народжуються малюнки, якими Баск'єрі ілюструватиме свої статті та книги. Для нас це щоденна розвага. При цьому кожного вечора обов'язково перевертається пляшечка туші (добре, що її у нас багато).

КРАБИ ЗОВСІМ РОЗПЕРЕЗАЛИСЯ

Та навіть ці мирні надвечірні хвилини не приносять нам повного спокою: настає час війни з крабами. Тільки-но сяде сонечко, пісок навколо нас вкривається ямками, і відтіля, начебто трошки ніяковіючи, виповзають білясті краби з зеленими вусиками. З кожною хвилиною вони смілішають і, переконавшись, що ми займаємося своїми вечірніми справами, швидко починають шастати їв різних напрямках, ніби територія нашого табору їхній… ну, крабодром, скажімо. Крабів з непереборною силою ваблять блискучі речі, і тому вони полюють за ковпачком моєї автоматичної ручки — це єдина річ, яка ще трошки блищить; все інше окислилося і заіржавіло. Кожного разу, коли я збираюся писати, доводиться витрачати багато часу на розшуки моєї ручки, і кінець кінцем вона виявляється десь у зовсім несподіваному місці. Якось я ледве встиг видерти її з клешень здоровенного краба, який любовно притискав здобич до себе!

Згадавши пригоди Ганса Гасса в Карібському морі з тамтешніми крабами, які таскали у нього не автоматичні пера, а галети, шоколад, ножі та виделки, ми визнаємо, що наші краби безперечно стоять на щабель вище в своєму інтелектуальному розвитку.

До того ж вони, виявляється, неабиякі жартівники: один краб учора ввечері вперто лоскотав п'яти Джанні Рогі. А коли Джанні, лаючись на чому світ стоїть, покинув читати останній номер журналу «На полювання» (це його найулюбленіше заняття) і захотів провчити краба-жартівника, той хитрими маневрами начисто обставив переслідувача. В запалі погоні славний Рогі перевернув кришку від ящика, на якій стояли склянки з чаєм, і впав сам, потім налетів на Присціллу (та якраз малювала), надавши трагічності щовечірньому інциденту з пляшечкою туші, і нарешті збив з ніг Тесфанк'єля, що саме солив суп.

Ми аплодуємо і йдемо на парі. Краб, задерши ніс від гордощів, шугнув у палатку. Джанні прожогом — за ним. Чверть години з перемінним успіхом вони вовтузяться всередині. Нарешті Джанні з'являється перед нами і визнає себе переможеним. Очі його налиті кров'ю.

Але на цьому ще не кінець. Через півгодини, коли ми лягаємо на своїх надувних матрацах, кладемо зручніше подушки під голови, гасимо карбідну лампу і починаємо засинати, лунає нелюдський крик:

— Бодай тебе! Ось він! Ось він!

Ми підхоплюємося зі своїх місць. Краб заліз у подушку і, щоб гідно закінчити свій день, лоскотав вухо одному з учасників експедиції.

ЗАМАХ

Цього спокійного ранку мені загрожувала найстрашніша небезпека. Тільки не подумайте, що це акула, морський диявол або спрут — нічого схожого!

Я пливу слідом за Баск'єрі, щоб зняти його за роботою у мадрепорових хащах, коли бачу схожу на конус черепашку. Такі я вже бачив, але ця значно більша: п'ять або шість сантиметрів. Піднімаю її і кладу за пасок купальних трусиків. Звідси черепашка не вислизне, — вона сильно притиснута до тіла.