Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович. Страница 26

27.7.1970 р.

НА ЦВИНТАРІ

Помер в одної жінки чоловік, якого вона дуже кохала. Отож і вирішила заказать йому пам’ятник. А поки той пам’ятник виготовляли, то жінка ходила на цвинтар і оплакувала свою гірку жіночу долю. Та одного разу, коли вона прийшла на цвинтар, то побачила, що там вже стоїть пам’ятник, на якому написано:

«Чоловіку від дружини». А поруч стоїть жінка і плаче.

– Ви не знаєте, хто поставив цей пам’ятник?– звернулась жінка до теї жінки, що стояла поруч і плакала.

– Я,– відповіла жінка в чорному.

– Але, пробачте, адже я його жінка. Та й додому він ніколи не запізнювався і зарплату приносив справно...

– А нам вистачало обідньої перерви і прогресивки.

АПЕНДИЦИТ

Швидка привезла хворого в лікарню. Вирішили поставити діагноз. Один лікар доводив, що в хворого – язва шлунка, а другий стверджував, що в нього порок серця, третій переконував, що в нього нирки. Одним словом думали-міркували і вирізали апендицит...

ГЛУХИЙ І ЛІКАР

Глухуватий старенький дідок прийшов до лікаря і питає:

– Докторе, що мені робити?

– А що у вас?

– Та от пукну і не чую.

– Не переймайтесь. Ось вам рецепт, візьміть ці ліки і буде все гаразд.

– І що ж це за ліки?

– А це такі ліки, що тепер ви будете пукати сильніше.

ОДИН ВИХІД

У єврея запитали:

– Що ви будете робити, коли почнеться війна?

– У мене є два виходи,– відповів єврей,– або я попаду на передову, або я попаду в підпілля.

– А якщо ви попадете на передову?

– У мене також є два виходи: або мене уб’ють, або я лишусь живий.

– А якщо вас уб’ють?

– В мене також є два виходи: або я чорта з’їм, або чорт мене з’їсть.

– Ну добре, а якщо чорт вас з’їсть?

– О, тоді в мене вже буде один вихід.

ПОМОЖЕМО

У одному селі вибирали нового голову колгоспу, але той, кого вибирали, всіляко відмовляється і звертається до громади:

– Людоньки ви мої, та який же з мене голова, як у мене ніякого досвіду.

Із зали голоси:

– Навчимо!

– Але ж ви знаєте, що якщо ви мене виберете, так я ж весь колгосп проп’ю...

Із зали знов голоси:

– Поможемо!...

МОГЛО БУТИ І ГІРШЕ

Товариш розповідає товаришу:

– Ти чув, Петре, що у нашому будинку один псих-чоловік застав свою жінку з коханцем в ліжку і під гарячу руку убив його і її. А Петро слухає та й говорить:

– Боже ж ти мій, яке це нещастя.

– А чого ти їх так жалієш?

– Бо могло бути і гірше...

– А куди ж іще гірше?

– А те, що десь годиною раніше це все могло трапитись зі мною.

ПОЛКОВНИК І НОВОБРАНЦІ

Полковник до новобранців:

– Доброго дня, товариші новобранці.

– Здоров’я зичимо, пане полковнику.

– У вас х..ї є?

– Так точно, пане полковнику.

– А п...ди тут получите,– сказав полковник і пішов у казарму.

22.4.1986 р.

ХРИСТОС В ПАРКУ «ПЕРЕМОГА»

Почув Христос, що на світі творяться безпорядки і вирішив сам у всьому розібратись. Отож, як Сонечко зайшло, він тихенько спустився в Києві в парк «Перемога», щоб менше хто бачив і пішов доріжкою. Йде, аж чує, хтось, ніби смикнув його за рукав.

Озирається, аж то молоденька гарненька дівчина, дивиться на нього і каже:

– Пішли зі мною.

– Куди? –запитує Бог.

– Куди хочеш...

Пішли. Покохались, як хотіли і Бог вже зібрався іти геть, як дівчина запитує:

– То хоч скажи як тебе звати?

– Христос,– сказав Бог.

– Не знаю, хто ти насправді, але трахаєш божественно...

ІНДИК І ВИШНІ

Їхав якось сільський дядько до племінниці на іменини і вирішив їй подарувати індика. Але, коли він приїхав у аеропорт, то його з індиком через контольний пункт не пропустили. Дядько не розгубився, пішов тихенько в туалет, сховав індика в голіфе і ось він уже летить в літаку. Біля нього сіла жінка і поставила поруч кошик з вишнями. Індик просунув проз шерінку голову і почав їх дзьобати. Жінка ніяковіючи від здивування і, нічого не розуміючи, перехристилась і до чоловіка:

– Свять, свять, Мати Божа! Ось уже скільки живу, а такого ніколи не бачила, щоб хрен вишні дзьобав.

СОЛЯНА КИСЛОТА

Один солдат любив дуже випить і коли в нього не було грошей, то він завжди приходив до свого гостинного дяді і той його пригощав. Але часті візити племінника набридли дяді і він вирішив його провчити. І, коли той прийшов знову, то він налив йому соляної кислоти. Щось днів з п’ятнадцять після того візиту племінника не було і ось, нарешті, появився живенький– здоровенький... і просит,ь щоб дядько йому знову налив того самого напитку, що наливав останній раз. А коли випив, дядько запитує в племінника, чому той так довго не появлявся?

– Та, коли я останній раз був у вас і прийшов до казарми, то захотілось по маленькому, а коли я ненавмисно бризнув на чоботи, як вони тут же розлізлись, ніби їх хтось пожмакав. Старшина, як глянув на чоботи, то тут же посадив мене на губу за те, що я, ніби, навмисно зіпсував чоботи. Отож і не приходив.

ФІШЕР – БОТВИННИК

Фішер – шахматист із США – робить хід і говорить до шахматиста із СРСР – Ботвинника:

– А у вас м’яса нема.

– А у вас Кенеді убили,– відповів Ботвинник, роблячи свій черговий хід.

– А у вас нема м’яса,– знову Фішер.

– А у вас Роберта Кенеді убили.

– А ми у вас украдемо Брежнєва.

– Тоді і у вас м’яса не буде.

ХАЇМ ТА ІЗЯ

Іде єврей, а назустріч другий і до першого здоровкається:

– Здрастуй, Хаїм.

– Здрастуй, Ізя.

– Ти, напевно, виграв «Волгу»?

– Ні!

– То може «Жигулі»?

– Теж не вгадав.

– То може виграв 5000 крб.

– Ні.

– Так чого так носа задер?

– Сара шарф пошила.

– З старих панталонів?

– А ти звідки знаєш?

– Та от гімно на рубцях.

1986 р.

ЖАЛОБА В ООН

Говорять, що жінки написали заяву-прохання в ООН, щоб міжнародне жіноче свято Восьмого березня перенесли на одинадцяте число.

– Це ж навіщо?– здивувалися в ООН.

– А навіщо нам дві дирки, краще вже дві палки...

ПОРОЗУМІЛИСЬ

Якось чоловік, розгнівавшись на жінку, послав її нахер. А та спокійно йому відповіла:

– Слухай, дурнику, та я більше просиділа на хрену, чим ти був на свіжому повітрі.

БАТЮШКА З КАРТАМИ ЗАЛИШИЛИСЬ

Якось батюшка грав у карти і залишився дурнем. Але так як на батюшку якось незручно сказати, що він – дурень, отож і кажуть:

– І батюшка з картами залишились.

ЖІНКА, ЯКА СПАЛА З ДИРЕКТОРОМ

До директора заводу вистроїлась довга черга по квартирним справам. Директор довго приймав, але люди все прибували і прибували. Він попросив секретарку, щоб та більше нікого не пускала. Але в цей час прийшла одна гарнесенька жіночка і проситься до Генерального і коли секретарка відмовила їй, то та сказала, щоб та повідомила директору, що, мов, до нього прийшла та жінка, яка з ним разом спала.

– Пропустіть,– сказав директор.

А коли жінка зайшла, то зразу перед ним поклала заяву, яку він, навіть, не дивлячись підписав і тут же в неї запитує:

– А тепер, скажіть, будь-ласка, і де ж це ми з вами спали?

– А на партзборах.

НА ПРИЙОМІ У ЛІКАРЯ

– Доктор, що мені робити, у мене не стоїть?– пацієнт до лікаря.