Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович. Страница 71
– До пояса.
– А в татка?
– Теж до пояса.
Задумався дідусь, а потім запитує знов:
– Що носить твій татко?
– Джинси.
– А мамка?
– Також джинси.
Ще більше задумався дідусь і знову запитує:
– А який розмір взуття у твоєї мами?
– Тридцять сьомий.
– А в татка?
– Сорок п’ятий.
– Думаю, що тепер ти зрозумів все сам, що вся різниця між татком і мамкою – в ногах.
СЛОВО З ТРЬОХ БУКВ
Приходить перший раз Вовочка із школи і до бабусі:
– Бабусю, я сьогодні в школі написав слово з трьох букв.
– Ах ти ж негідник, та як же ти посмів? Іди, ставай на коліна.
Приходить з роботи мама. Він і мамі розповів, що написав в школі слово з трьох букв, за що його бабуся поставила на коліна.
Мама синку відповіла те ж саме, що і бабуся.
Ось нарешті прийшов додому батько і до Вовочки:
– За що це тебе так, синку, наказали?
– А за те, що я в школі написав слово з трьох букв.
– І яке ж ти написав слово, синку?
– Мир.
– Вставай, Вовочка. Вічно у їх на умі тільки такі слова, що й сказати соромно.
Я ХОЧУ ЇСТИ
Прийшов Вовочка з дитсадка:
– Мамоцка, я хоцу їсти.
– Підозди, Вовочка, підозди.
– Я не хоцу пі...ди. Я хоцу їсти.
1980 р.
ДЕГУСТАТОР
Після Жовтневого пленуму 1985 року. За систематичну п’янку на роботі пана Іванова вирішили звільнити з роботи.
Задумався Іван Іванович. Що й робить – не знає.
Пішов в магазин з пересердя, щоб примочить своє горе, купив газету.
Прийшов додому, сів на дивані, читає: такому-то підприємству потрібний дегустатор. Аж підскочив від радощів. Записав адресу і бігом вперед, щоб ніхто не попередив.
Приходить у відділ кадрів. А п’яничок за п’ять кілометрів видно. Кадровичка до нього:
– Ваші документи? Подивилась, погортала. – Пробачте, – я без директора прийняти не можу. Приходьте, будь ласка, завтра.
Приходить на другий день до директора. Директор подивився і до секретарки:
– А ну, Машенька, принесіть, будь ласка, чарочку.
Безробітний понюхав, пригубив:
– Столична.
– Вірно.
Потім принесли другу, третю ... п’яту і так далі, але безробітний відповідав бездоганно. Причини, щоб відмовити чоловікові не було, і тоді директор до секретарки:
– А ти піди та попісяй...
Принесла. Подала. Іван Іванович подивився, понюхав і відповіє:
– Два місяці вагітності.
Потім повернувся до директора.
– Сказати від кого?
– Не потрібно.
КУДИ ГРОШІ ДІВАЄТЕ?
Через двадцять років після останнього Указу наш Генераль- ний вирішив поїздить по Союзу (був колись такий), і подивитись, як же живуть люди після його нововведень про заборону горілки.
Зустрічає студента-заочника і запитує:
– Ким ви працюєте?
– Робітником.
– Скільки ж ви заробляєте в місяць?
– П’ятсот карбованців.
– А скільки коштує суха ковбаса?
– Двадцять копійок за кілограм.
– Маєте машину?
– А навіщо вона потрібна, коли і так досить маршрутного транспорту. Три копійки то, майже, не гроші.
– А куди ж ви діваєте гроші?
– Збираю на пляшку горілки.
НА ПОДАРУНОК ГЕНЕРАЛЬНОМУ
Після знаменитого Горбачовського Указу про сухий закон в одному тайговому селищі розпивати спиртні напої заборонили щонайменше, як за три кілометри від поселень. І хоч горілки ніде не було, але геологи за великим знайомством дістали пляшечку оковитої. А як же її випити, коли навколо сотні очей? Ото ж і махонули в тайгу за кілометрів сім від селища. Тільки-но хлопці облаштувались на галявині, аж дивляться, рядом приземляється вертоліт, з якого виходять кедебісти, і до хлопців:
– Який привід для сабантуя?
– Говорять, що сьогодні день народження Генерального.
От і вирішили за його здоров’я.
– Ну що ж, тоді гоніть по п’ятдесят карбованців на подарунок.
ВИКРУТИВСЯ
Коли Микита Сергійович був у США, журналісти, глузуючи, запитали:
– Миките Сергієвичу, чому у вашій державі так багато злодіїв?
– Бо є що красти.
ДЕ ДІВСЯ ГЕРШКО?
Два євреї попали в Москву на двадцять перший партз’їзд.
Перед присутніми виступав Микита Сергійович.
– Товариші, – говорив він. – За останні роки ми добились визначних успіхів за всіма показниками народного господарства.
Так, хліба ми стали вирощувати в три рази більше, м’яса в чотири, риби в п’ять разів і т.д. і т.д.
Коли Хрущов зробив паузу, слово попросив Гершко:
– Шановний, Микита Сергійович, скажіть, будь ласка, а де все те, про що ви говорили, куди воно дівається?
– Хто мене запитує?
– Гершко.
– Підійдете після доповіді.
На другий день прийшов Мойша, але Гершка так і не дочекався.
Після того, як Микита закінчив свою доповідь, руку вже піднімає Мойша:
– Дорогий, Микита Сергійович, я не стану у вас запитувати, куди поділося м’ясо, риба, хліб. Ви мені ліпше скажіть, куди подівся Гершко?
м. Київ 1960 р.
ЗЕМЛЯ ПРОСІЛА
Зустрілись два куми на Трійцю і вирішили піти в ліс. Гуляли гуляли і захотілося їм по великому. Посідали. Дулись, дулись, а потім один з них і говорить:
– А що ви, куме, не кажіть, а земля просіла.
– Це ж як зрозуміти вас, куме?
– Раніше було, ото, як сяду по великому – так член аж в землю впирається. А зараз ви тільки подивіться, як вона просіла!!
ДОКТОРЕ, Я ПІТНІЮ
Приходить жінка до лікаря і жаліється:
– Докторе, я пітнію.
– Під мишкою?
– Та ні, докторе, під Гришкою. А Мішка – то мій чоловік.
с. Ворзель 1986 рік.
ДВА КУМИ
Їде чоловік на волах, а назустріч йому кум з валізою і гукає до нього:
– Добридень, вам куме, чи не могли б ви і мене трохи підвезти?
– А чому б то й ні, ще й питаєте! Звичайно. Сідайте, куме, сідайте. Доброго здоров’ячка вам.
Сів кум поруч, проїхали метрів триста, як знов просить кума, щоб той зупинив свій транспорт.
– Що, куме, трапилось? – питає перший.
– Хочу, хай мене Господь простять, по великому.
– Вас почекати чи ви самі догоните?
– Дожену сам.
Поїхали. Їхали-їхали. Вже й далеченько від’їхали, а кума все нема і нема.
Розвернулись. Під’їхали. Запитують:
– Що трапилось, куме?
– Та от покакати я покакав, та ніяк не можу попісяти.
– Ой, куме-куме, так ви ж наступили на кінець.
КУКУРУДЗЯНЕ ТРІПЛО
Помер Микита Сергійович і попав у рай. В раю, як і на наших заводах та фабриках, є скрізь своя прохідна і свій відділ кадрів.
Ото на одну з них і приходить Микита, став і дивиться:
сидить Карл Маркс, Володька Ульянов, Гітлер, Сталін і в кожного з них на рукаві пов’язка з емблемою "ТК". Задумався Микита Сергійович, що б це могло значити? Та поки він думав, і йому теж приліпили таку точнісінько. Ще більше задумався Микита Сергійович і звертається до Петра з Павлом:
– Я, здається, був непоганим політиком, але так і досі не можу зрозуміти, що значать оці на рукавах пов’язки з емблемою "ТК", чи не змогли б ви мені пояснити?
– Видно, поганий з вас був політик, коли не можете розібратись в такому простому питанні, – вигукнули Петро з Павлом одночасно. – Так от, Карл Маркс – це теоретик Комунізму, Ленін – це творець Комунізму, Гітлер – це терорист Комунізму.
– А хто ж тоді, на вашу думку, я?
– А ти просто тріпло кукурудзяне.
ПОРА ЗАВ’ЯЗУВАТЬ З П’ЯНКОЮ
Їдуть Василь Іванович з Петькою в таксі. Раптом їх зупиняє розкішна жінка і проситься, щоб ті її підвезли. Взяли.