Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович. Страница 8
Синок оббіг навколо будинку, заглянув то в одне, то в друге віконце і прибігає до батька.
– І що ти там бачив, синку?
– Бачив, як уже кінчили робити людину і їй свердлили дирочку в попі.
ТРИДЦЯТИТИСЯЧНИК
Один тридцятитисячник трахнув жінку, а коли від неї уходив, то їй говорить:
– Якщо народиться хлопчик – назвеш його Тридцятитисячником.
– Гаразд!– відповіла жінка. А якщо в тебе що-небудь появиться на кінці, то назвеш його – Трипером.
5.6.1970 р.
О, ДАЙ ЙОМУ, ЧОЛОВІЧЕ!
То якось повернувся Абрам з курорту і застав свою Сару з квартирантом. Поки той підтягував штани, то чоловік встиг йому приліпити пару гарячих. Бачить жінка, що чоловік б’є коханця, як вона йому тут же:
– А дай йому, Абраме, дай. А то пусти дядю в хату, то сам підеш в б..ді.
Тим часом коханець отямився, натяг штани, вирівнявсь і як вліпить Абраму по писку, той і з копит звалився. Жінка побачила, що вже коханець перемагає, як тут же поміняла платівку і заспівала по новому:
– А дай йому, Іване, дай, а то і сам не ...бере і другим не дає.
СКІЛЬКОМА МОВАМИ ВОЛОДІЄТЕ?
Якось у відділ кадрів одного науково-дослідного інституту прийшов чоловік влаштуватись на роботу.
– А скількома мовами ви володієте?– запитав кадровик – Триями язиками.
– Якими саме?
– Адміністративним, матерським і російським зі словником.
– То ж виходить, що двоями, а не троями.
– Як так! Мені ж краще знати?
– Але ж зрозумійте, шановний, що матерська і адміністративна – це ж одна і та сама мова.
– А хай буде гречка. Двуями так двуями 1968 р.
ВИКЛИКАЮ БЕРЛІН
Лежить на пляжі дуже чарівна жіночка. На що не глянеш – очі прилипають. Що вже личенько, що грудоньки, а очі! Аж ось підійшов до неї бравий чоловік і почав їй гладить стегенця, руки, грудоньки. Вона до нього:
– Що ви робите?
– Викликаю Берлін.
Жінка прицінююче подивилась через плавки на його інструмент і з досадою відповідає:
– Та з такою антеною як у вас, то ви, навіть, Бердичів не викличете.
А ЯК ЖЕ Я БУДУ ЖИТИ?
Коли жінка привезла свого чоловіка в лікарню, і їй сказали, що для того, щоб він жив, йому терміново потрібно відрізати ноги, поки не почалась гангрена.
– Що ж, треба, так треба,– змирилася жінка.
А коли пройшов і ще якийсь час, і їй сказали, що потрібно ампутирувать ще і руки – жінка теж погодилась. Але коли їй сказали, що йому для того щоб він жив, потрібно відрізати ще й член, як вона тут же запротестувала:
– А як же я буду жити?
23.6.1963 р.
СЛАВА ТРУДУ
Після колективізації дід попросив у голови колгоспу коня, щоб виорати город. Голова відмовив. Тоді дід не розгубився і запряг у плуг свою бабу та й оре. Аж їде якраз голова і побачив діда з бабою за роботою. А пройти, щоб нічого не сказати, якось в селі не прийнято. Ото він поклонився бабі з дідом та й говорить:
– Слава труду!
А баба і відповідає:
– Поцілуй ти мене в ту-ту… і показує куди саме.
А дід добавив:
– А за те, що ти не дав нам коняку, то цілуй і мене ось сюди…
і показав йому с..ку.
13.10.1967 р.
ПРОПАВ ВИХІДНИЙ
По морю плив корабель. Раптом трапилась аварія.
Врятувалось семеро: один чоловік і шість красунь одна другої краща. Жінки порадились і вирішили жити однією сім’єю без всяких ревнощів. Кожній був відведений свій день, при одному вихідному для чоловіка. Але трапилось так, що через деякий час на тому ж самому місці потерпів аварію і ще один корабель, який пропливав поруч, на якому врятувалась одна людина. Чоловік зрадів, бо думав, що то чоловік і їм вдвох буде більше часу для відпочинку. Але, коли роздивився, то виявилось, що то була теж жінка. Не чекаючи такої розв’язки, чоловік з досадою вигукнув:
– Пропав вихідний день!..
ШПРИЦ
В чотирьохмісному купе на курорт їхав коханець з коханкою і ще дві бабусі. І дуже коханцям захотілось покохатись прямо в купе в потязі, а коханець молодий, вуха, як кажуть,– розвісив і не може нічого придумать. Ото молодичка погукала його в тамбур і тихенько говорить:
– Ти ж будь мужиком: я прикинусь, що хвора, а ти скажеш, що лікар і повинен оглянути хвору. Тож і шурупай: всі вийдуть і ми залишимось удвох. Утямив?
Одним словом, як «лікар хвору підлікував», то гукнув бабусь, щоб ті зайняли свої місця. А одна бабуся, яка сіла навпроти «доктора» раптом помітила, що в нього розстібнута шерінка і вона до нього:
– Докторе, то ви ж хоч заховайте свій шприц.
ДО ОДИНАДЦЯТОЇ НЕ ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ
Коли Брежнєв був у США, Ніксон влаштував сніданок на честь висогого гостя. Всім поналивав повні чари, а перед Брежнєвим залишив пусту. Гостям стало якось ніяково і вони захвилювались: як, мов, так, що в гостя пустий келих. Піднявся Ніксон і всіх гостей заспокоїв, що ніхто нічого не забувся, а чарка пуста тому, що у Радянському Союзі до одинадцятої години пити горілку заборонено.
ПРЕТЕНЗІЇ ДО БОГА
Полетів Гагарін в Космос, а тут і Бог назустріч:
– Ну як, Юрію Олексієвичу, розповідай, чи задоволені ваші чоловіки, чи, можливо, є які проблеми?
– Та так, ніби все впорядку, але старі чоловіки бідкаються, що в жінок та штука вподовж, а не впоперек.
– А яка, власне, різниця?
– Е, не говоріть, то так, ніби здається. Бо якби була впоперек, то якби жінка ноги підняла, то вона б та штука розстулялась би, а так зтулюється…
Через деякий час полетіла і Терешкова. Бог і до неї:
– А ви чоловіками задоволені?
– В загальному так, але куди було б краще, якби в чоловіків замість двох яічок та було – два члени.
– І щоб ви тоді з ними робили?
– Запас біди не чинить.
НАПЕВНО ДЯДЯ ХОЧЕ В ТУАЛЕТ
В той час, як мати з сином мала їхати на курорт, батько підійшов до сина і тихенько питає:
– Ну як, синку, ти вже писати умієш?
– Умію.
– А якщо вмієш, то слухай уважно, що я тобі скажу. Так от, як тільки ви приїдете з мамою на курорт, то щоб кожен день мені писав листи, як і з ким ви відпочиваєте, але так, щоб мама не знала. І нікому ні шу-шу. Зрозумів?
– Молоток,– відповів син.
Отож, відразу по приїзду синок пише таткові: "Сьогодні з мамкою ми спали разом. На другий день: ми з мамкою ходили на пляж, познайомились з дядьком Петром. А вечором, як прийшли в палату, то мама мене положила на другу кроватку, а дядя сів біля мами поруч. В третьому листі синок повідомляє таткові, що дядя зняв штани. Напевно, він хоче в туалет".
НАГОРОДА
Після закінчення школи поїхали Микола з Петром до столці.
Влаштувались на роботу, а через деякий час і баришень собі понаходили, які Петра нагородили таким... орденом, що в голос і вимовити соромно. Ото і поїхав у село Микола сам. А коли Петрова мати узнала, що приїхав Микола, то покинула роботу і мерщій до Миколи і питає:
– Ну і як там мій Петінька?
– Та слава Богу нівроку. От тільки тріпером його нагородили.
Мати ніколи не чула і не знала що таке тріпер, і подумала, що чимось надто цінним, ніби орденом і говорить до Миколи:
– Ти ж, Микольцю, як приїдеш у Київ і побачиш мого Петра, то передай від мене привіт, і скажи йому, хай же він ту нагороду береже і не напивається, щоб чого доброго не загубив, або щоб її не вкрали.
П’ЯТНАДЦЯТЬ
В одному божевільному будинку хворі кожен день розповідали одні і ті самі анекдоти. Але невдовзі це все їм набридло і вони вирішили всі анекдоти пронумеровати. Ну, наприклад, під № 1 був анекдот про БАМ, під № 2 був анекдот про Чапаєва і т. д.