Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна. Страница 25

Нічного життя, що є типовим для більшості розвинутих країн світу, тут немає. Але вночі можна спокійнісінько вийти з готелю й вирушити світ за очі - просто гуляти містом. І нічого при цьому не боятися - у країні взагалі немає злочинності. Стати катарцем можна, лише народившись тут. Або ж узявши шлюб з місцевим жителем. Але для цього треба прийняти мусульманство - Катар населений дуже релігійними людьми. Крім того, слід пам’ятати: гарем тут - звичайна справа. Щоправда, дозволити собі таку розкіш можуть тільки чоловіки, що мають великий достаток, інакше дозвіл на кілька шлюбів не дадуть. А ще існує досить кумедний, як на європейця, звичай: дружини мають право відмовити чоловікові в новій нареченій, якщо вона їм не подобається!

Клімат у цій країні континентальний, тропічний. Середня температура липня - серпня +42 °C, але нерідко підвищується до +50 °C. Відносно прохолодний сезон - з грудня до початку березня. Середня температура січня близько +20 °C.

Після шостої години вечора на Катар починає м’якими хвилями спускатися ніч. А через годину стає зовсім темно. Такий морок може бути тільки на Півдні: важкий, непрозорий - його проколює тільки гостре проміння далеких зірок - і напрочуд гарячий. Після заходу сонця на півострові не стає прохолодніше й на краплю. А новий світанок додає ще більше спеки, бо попереду - «астрономічний» полудень: одинадцята година ранку. З цього моменту й до третьої години пополудні спека стає нестерпною. Влітку тут можна існувати тільки в приміщенні з добрим кондиціонером. Купатися в морі, яке ласкаво облизує неймовірно білі береги, теж охочих майже не знаходиться. Хіба що вони сильно застуджені чи намерзлися десь в Антарктиді. Та й ті не витримають більше кількох хвилин: температура води становить +30 °C - достатньо, щоб збагнути, як мають себе почувати вареники чи раки в окропі… Тому ліпше піти купатися в басейн - так буде краще для вашого здоров’я. До речі, басейни на пляжах в основному з’єднані між собою і обладнані атракціонами. Якщо комусь хочеться побувати в Катарі, краще відкласти подорож на вересень - січень чи березень - травень. Тоді можна відчути всю чарівність цього куточка планети. Щоправда, з водою тут важко. Частково забезпечують водою артезіанські свердловини, колодязі, але переважним чином її отримують з морської води шляхом опріснення.

На вулицях катарських міст ніхто нікуди не поспішає

Катар є конституційною спадковою монархією - державою ось уже 150 років керує династія шейхів Аль-Тані. За останні 10 років тут відбулося два перевороти. Але вони мали безкровний характер і привели до появи на вершині влади нового члена родини шейхів. Взагалі, усі найвищі посади в Катарі й досі обіймають представники роду Аль-Тані. Цікаво, що перші відкриті вибори в муніципальну раду відбулися в країні в 1999 році. В них взяло участь все доросле населення. Уперше можливість висловити свою думку була надана й жінкам. Вони навіть могли балотуватися в раду! (Для мусульманської країни це - неабияка дивина). Такі нововведення стали можливими після приходу до влади молодого покоління політиків під керівництвом шейха Хамада Бін-Халіфа Аль-Тані, який у 1995 р. в результаті перевороту позбавив влади власного батька. Шейх навіть збирався притягнути свого попередника до суду, щоб повернути державні фонди, які зникли в невідомому напрямі. Але вже в 1996 р. батько й син примирилися й вирішили свої фінансові справи без втручання сторонніх осіб. До речі, в країні й досі діяльність політичних партій перебуває під забороною.

Нині більшість (близько 80 %) населення перебралася до кількох порівняно великих міст: столиці, Аль-Рувайса, Аль-Хора, Дукхана, Умм-Салал-Мохаммеда, Умм-Саїда. Рабство в країні було скасоване тільки в 1952 році. До цього часу тут не існувало державних загальноосвітніх шкіл, і діти отримували мінімальні знання при мечетях. Досі існує звичай дівчат та хлопців навчати в окремих закладах. З 1956 р. 12-річна освіта є безкоштовною. Катарці можуть вибирати між приватними та державними освітніми закладами, а після закінчення школи вступити до Державного університету, який діє з 1973 р. і складається з семи коледжів: педагогічного, ісламознавства, технічного, суспільно-наукового, природно-наукового, менеджменту й економіки. А якщо є бажання - можна поїхати навчатися за кордон, насамперед до США. Незалежність Катару проголошена 1 вересня 1971 року.

Ця слаборозвинена країна ще зовсім недавно була однією з найбідніших у світі. Але в 1940 р. тут розпочали видобувати нафту й природний газ, і Катар перетворився на найбагатшу державу регіону. На цей час середній прибуток на душу населення в країні є одним з найбільших у світі. Партнерами Катару на міжнародній арені виступають Франція, Італія, Японія, США, Бразилія, Корея, Сінгапур, ОАЕ. Високі прибутки від продажу сировини дали змогу створити суспільство повного соціального забезпечення, в якому більшість послуг є безкоштовними, а деякі в значному обсязі субсидуються державою. У Катарі є кілька заводів іншого напрямку промисловості: цементний, борошномельний, штучних добрив. Техніку ж, транспорт, продукти харчової та хімічної промисловості, сировину для металургійної промисловості країна імпортує з Японії, Великої Британії, США, Німеччини, Італії, Бразилії, Швеції та Індії. А от сільське господарство Катару майже нерозвинуте. Це й не дивно, якщо згадати, які тут кліматичні умови.

Увесь півострів - це шматок пустелі, який окантовує тонка смуга білих пляжів. Над ним здіймається Аба-ель-Баул (105 м над рівнем моря). Півострів оточують коралові рифи та коралові острови. На землі Катару подекуди ростуть хіба що полин, верблюжа колючка, кермек, астрагал, акація і тамариск. І лише там, де грунтові води піднімаються до поверхні, утворилися невеличкі оазиси з землею, придатною для сільського господарства. Тут вирощують овочі, фрукти, фініки, кукурудзу, просо, розводять курей, займаються тваринництвом. Тваринний світ у цьому суворому куточку землі бідний. Більшість його представників - плазуни та гризуни. Подекуди можна побачити шакала, лисицю, гієну або газель. Пташиний світ тут трохи багатший: орлани, шуліки, горобці (ото вже інтернаціональний птах!), чаплі, гуси, фламінго, морські чайки. Також у Катарі багато скорпіонів, павуків, фаланг. Активне життя більшості тварин спостерігається лише вночі або рано-вранці. А от у водах затоки водиться понад 70 видів промислових риб, ракоподібні, молюски, губки. Та ще й не всіх морських черепах знищили.

А ще в Катарі розводять незвичайної краси та витривалості коней, верблюдів та овець. Неподалік від Дохи розташовано конезавод Аль Шакаб, де спеціально для того, щоб купати чудових скакунів, побудовано великий басейн. «Кораблів пустелі» тут розводять не тільки з метою забезпечення як транспортного засобу, але і як. скакунів! Десь із кінця жовтня в Катарі можна стати свідком найдивнішого як на європейця видовища - верблюжих забігів. Прибуток від одного чорного «корабля пустелі», вирощеного бедуїнами, становить близько одного мільйона доларів!

Куточок старовинної Дохи

Колись Катар був відомий завдяки видобутку в його водах перлин. Але з початком розробки нафти цей промисел майже припинився. Нині цим займається. одна людина в країні. Саїд Ісмаїл - найстаріший ловець перлин у Катарі, легендарна постать. Після того, як торгівля нафтою зробила його співвітчизників чи не найбагатшими людьми світу, Саїд Ісмаїл вирішив залишитися з морем. Він купив старе дерев’яне судно доу, найняв двох помічників-ірландців і став фактично монополістом з видобутку перлин. Нині катарець отримує непогані прибутки, приятелює з шейхами, але й досі продовжує сам пірнати за мушлями. Ще одна помітна особистість - Алі бін Султан Аль-Хаджрі. Він - єдиний катарець у місцевому туристичному бізнесі, перший бухгалтер в історії країни, а ще - поет, співак і музикант, якого вважають носієм традиційної бедуїнської культури. Ознайомитися з цією культурою можна в спеціальному таборі на заході країни, біля міста Дукхан. А по дорозі туди варто зазирнути до єдиного в країнах затоки зоопарку, в якому утримується велика колекція тварин, птахів та рептилій, а ще діє невеличкий дитячий луна-парк.