Феміністка - Кононович Леонід. Страница 17
…спочатку це були далекі гірські хребти, котрі синіли аж ген-ген на овиді, а відтак, ширшим і жорсткішим планом, — руда кам'яниста порепана земля, на котрій поріс колючий сухий чагарник, і тоскне завивання гарячого вітру, котре домінувало над усім, наче містичний крик демона, а потім, іще жорсткіше й реальніше, — чорний розтруб вогнемета, котрий видався таким великим, що сливе затуляв усю панораму; новий гарячий імпульс пекучою хвилею обілляв мене з голови до ніг й зазвучав у моїй свідомості, наче могутній тріумфальний акорд, і на цей-таки краєвид якимсь незбагненним робом наклалося інше видиво: білим-біла дівоча постать, котра лежить на простирадлі, прикриваючи долонею свою цноту, й видиво це росло й росло, аж я побачив його дуже чітко й напрочуд реально; й знову могутній акорд струсонув мене, сього разу встократ потужніше й агресивніше, — і я побачив її широким планом, цю шляхетну породисту первістку, побачив її перелякані очі полохливої звірини, почув запах її молодого й трохи їдкого поту, відчув, як пручаються її руки, впираючись мені в груди; а далі акорди залунали один за другим, це було зґвалтування, коли двоє тіл намагаються поконати одне одного, коли обличчя з гожими делікатними рисами одвертається геть, ховаючи покусані вуста, коли ноги стискаються в тугий замок, коли тверде коліно брутально й невідворотно розчахує їх, не звергаючи уваги на відчай, котрий метається в очах, коли трепетний живіт нарешті штовхає тебе, здіймаючись у спазматичному поштовху під твоїм тілом, а неподатливе, тверде й водночас дивовижно атласне лоно міліметр за міліметром починає здаватися могутнім поштовхам… нестерпний, сліпучо-білий вогонь знову вибухнув під моїм черепом, і я побачив обидві ці картини водночас — містичний колаж, в якому основним елементом був чорний розтруб вогнемета…
… з котрого раптовим рвійним поштовхом вихопилося полум'я. Воно вдарило коротким струменем, од котрого вмент спалахнув сухий колючий чагарник, і вітер відразу ж підхопив брудний сірий дим і, жбурнувши вгору, погнав його геть; але за першим струменем ударив другий, потім третій, і від кожного поштовху всього мене стрясав потужний екстатичний імпульс, котрий викручував моє тіло шпаркими вогненними струмами, які, підіймаючись від основи хребта, вибухали десь під черепною коробкою; імпульси частішали й частішали, аж зіллялися в усеохоплююче крещендо, в якому поволі стала згасати моя свідомість…
Здається, я прийшов до тями десь через п'ятнадцять хвилин.
— Ну, — поспиталася Мандела, — небо побачив?
— Ох ти ж і терористка! — сказав я, піднімаючись на ліктях. — Сексуальна маніячка… інакше й не скажеш!
— Полеж, — трохи насмішкувато сказала вона. — Відпочинь.
— Що це за масаж такий, цікаво?
Вона зняла свій халат і повісила на гачок.
— Активізація точок, які розташовані у вушній чашечці. Схоже буває, коли партнери кусають одне одного за вуха. Але я працюю з голками, які дають максимальний ефект…
— Спеціялістка! — буркнув я. — І скільки ж ти лупиш із клієнтів?
— Такий масаж дуже полюбляють жінки, — спокійно сказала вона. — Особливо дружини політиків. Сто—сто п'ятдесят доларів для них не сума.
— А зате кайфу скільки! — сказав я. — Та певне, хіба ж політик зугарний на що-небудь, крім патякання язиком!
— Якщо послухати їхніх дружин, то всі вони імпотенти! — махнула вона рукою. — Послухай, тобі справді потрібна ця Леся?
— Отак! — черконув я себе по горлу. — А що?
— Здається, я можу про неї дещо розповісти…
— Правда?
— Звичайно! Ось приймай душ — і поговоримо…
За десять хвилин ми сиділи в зеленому покої й пили каву.
— А Барабаш і досі грядку порає! — вражено сказала Мандела. — Уявляєш?
Я махнув рукою.
— Ти кажеш!.. Він завжди такий: як допадеться, то наче дурний до мила — не відпустить дівчину, поки та плакати не почне!
— Та ти що?! — не повірила Мандела.
— А ти забулася! Якось він Чамбамбіну дванадцять разів підряд узяв… По тому вона скаржилася мені, що почуває себе наче ослиця, на котрій всеньку ніч цеглу возили та ще й палицею поганяли!
— Послухай, так йому ж за тридцять уже…
— Ну, — сказав я, відпиваючи зі своєї філіжанки, — по-перше, як у народі мовиться, що з літ — то й з розуму! А подруге, як я завважив, з віком він стає в цьому ділі просто-таки ненаситний і, схоже, перетвориться врешті на сексуального маніяка!
— Послухай, — тихо сказала Мандела, — так ми ж йому Оленку дали! Вона дуже тямуща дівчинка й у ліжку справжнісінький акробат, але така вже ж тендітна…
— Нічого, — заспокоїв я її, — жінкам воно лише на користь! Давай-но краще поговоримо про справи.
— Про Лесю, чи що?
— Авжеж!
Мандела хитро подивилася на мене.
— Ти хочеш переспати з нею, еге?
— Кому що, а курці просо! — невдоволено сказав я. — Можеш ти облишити ці приколи, врешті-решт? Я на роботі, щоб ти знала, й хочу отримати від тебе інформацію. Хто вона така, ця Леся?
— Феміністка! — незворушно відказала Мандела.
— А це що за лихо таке?
— Феміністка, — трохи зверхньо почала Мандела, — це така жінка, яка ненавидить чоловіків. Формально ця ідеологія оформилася в міжнародний жіночий рух, який бореться за права жінок. Основною ознакою фемінізму можна вважати наявність так званих гендерних досліджень. Ото якщо жінки створюють якийсь інститут гендерних студій або видають книжку, де в назві є слово «гендер» або «тендерний» — це і є фемінізм у його чистому й неспотвореному вигляді. Як правило, всі феміністки поділяються на декілька психологічних типів. Найбільш поширений тип — це «бізнес-леді». До нього належать особи за тридцять або трохи молодші, котрим не пощастило в подружньому житті, а тому вони хочуть взяти реванш у професійній діяльності. Всі їхні потуги в цьому напрямку — не що інше, як сублімація погамованого сексуального потягу. Чим більше вони заробляють грошей, тим більше зростає їхня захланність і тим дужче ненавидять вони чоловіків, — як тих, котрі перебувають у них на службі, так і чоловіків-партнерів та конкурентів. Насправді ж ця ненависть становить собою особливий вид любови, за принципом «кого люблю — того й гублю», і сягає корінням у найглибші традиції християнського суспільства, де й понині побутує формула «кого бог любить, того він забирає до себе», тобто позбавляє життя. До психологічного типу «бізнес-леді» можна зарахувати жінок, які займаються науками, так званих синіх панчох, а також різного роду журналісток, мисткинь, поеток, філосо-финь, політиків та жінок-олігархів. Та що там далеко шукати ці приклади! Ось візьмемо політичну акцію, спрямовану проти Першого Лідера. Фінансує її жінка-олігарх, котра начебто Лідера ненавидить… Насправді ж уся оця метушня має на меті лише одне: звернути на себе увагу Першого Лідера, продемонструвати свою енергію, винахідливість, вроду… Вона просто кохає його, розумієш? Хоча й сама цього не усвідомлює, бо реально цей потяг виражається в ненависті.
— Здуріти можна! — вигукнув я. — І як їх земля носить, оцих клятих феміністок!
— Я й сама дивуюся, хоч теж феміністка! — замислено сказала Мандела. — Другий психологічний тип — це «лесбіянка». В його основі лежить комплекс відрази до чоловіків, який виникає в підсвідомості у віці до п'яти років, коли особистість формується на дев'яносто відсотків, — або ж у період статевої зрілости, причому в останньому випадку цей комплекс породжується невправною дефлорацією. Лесбіянки зазвичай дуже агресивні, основне їхнє гасло — визволення жінок від рабства у чоловіків!
— Ага, — сказав я, — чули ми таку фразу…
— Ще один тип феміністки — «жінка-вбивця». Сюди належать передовсім жінки-снайпери, класичний зразок — «білі колготки», які стільки народу перебили в Чечні. До цього психологічного типу належать представниці силових видів спорту — каратистки, дзюдоїстки, регбістки, метальниці різних ядер і дисків, які, між іншим, реалізують таким чином неусвідомлене бажання відірвати чоловікам геніталії й закинути їх далеко-далеко, — а також судді, прокурори, наглядачки в тюрмах і виправних колоніях, провідниці пасажирських поїздів, співробітниці міліції тощо. Феміністками типу «жінка-вбивця» можуть бути також і жінки-хірурги та стоматологи, котрі обирають такі професії для того, щоб помститися чоловікам за уявні та дійсні кривди. Помічено, що ці особи здійснюють лікувальні маніпуляції з особливим садизмом…