Сигнали з Всесвіту - Бабула Володимир. Страница 50

— Ви підслухуєте відеофоном. Можете сказати, навіщо ви це робите? — прямо запитав Северсон.

— Ваша правда, підслухую. І раніше частенько цим розважався. Це моя слабість і до деякої міри невихованість, визнаю. Але зрештою чому іншому, як не оцій моїй дурній звичці, ви зобов’язані своїм життям?

— Я вам вельми вдячний, товаришу Ватсон, — тепло сказав Северсон після великої паузи. — Тепер я бачу, як я помилявся щодо вас. Ви — добра людина, і тому мені не йде з думки, чому ви підслухуєте чужі розмови.

— Ви допитуєте, як прокурор. Якщо ви вже так наполягаєте, скажу вам усе. Просто мені було тоскно. Самотність я витримую далеко гірше, аніж ви гадаєте. Планета Ікс вимагала всього вільного часу. На розваги його не лишалось, тому я відвідував клуб і кабіну капітана хоч відеофоном. Ніяких секретів там не буває. До вас у лабораторію я потрапив цілком випадково. Сам того не знаючи, мене з’єднав Фратєв, коли апаратом, з яким я був з’єднаний, викликав товаришку Свозилову. Сподіваюсь, що оцю мою слабість ви не використаєте проти мене. До мене й так не дуже прихильно ставляться на “Промені” через мої старі суперечки з Навратілом. Я майже шкодую, що тоді так нерозсудливо попросив включити мене до експедиції.

Северсон міцно потиснув йому руку:

— Навпаки, всі ми вас дуже поважаємо й любимо, повірте мені!

Цього разу він говорив щиро.

Про те, що сталося на атомній електростанції, Северсон не сказав Алені ані слова. Ватсона тепер він відвідував часто. Намагався дрібними послугами виявити свою вдячність та заглушити цим голос нечистого сумління.

Олафа Северсон всіляко уникав.

“Чи послав він мене на електростанцію навмисне, щоб позбутись небажаного свідка, чи, може, тому виною нещасливий випадок і моє прокляте невігластво?” Відповіді на ці запитання він поки що не знаходив.

Дні тепер не бігли, а повзли, як слимаки. Відважні завойовники Всесвіту жили в постійному збудженні.

Швидкість уже настільки зменшилась, що чорні дірки в небі почали оживати. Спочатку з’явились три тьмяні зірочки сузір’я Центавра. Невдовзі після цього виступили з темряви й інші зірки і, нарешті, з’язилась і маленька зірочка — наше Сонце.

Світло трьох сонць сузір’я Центавра вже проникало до кабін, як слабеньке сяйво серпика нашого Місяця.

Один з астротелевізорів був встановлений у клубі, щоб вчені могли спостерігати за планетою Ікс і у вільний час.

Спочатку вона заявилась на екрані як макове зернятко. Повільно виросла до розміру горошинки, потім стала як горішок, як тенісний м’ячик…

Складні електронно-обчислювальні машини запрацювали на повний хід. Слід було якнайшвидше обчислити шлях усіх чотирьох планет біля Проксіми, і насамперед орбіту планети Ікс; точно визначити час її обертання навколо центрального світила та навколо власної осі, — так само, як і відстань між Проксімою та окремими планетами. Розрахунки, які раніше вимагали б праці десятків учених протягом довгих років, електронно-обчислювальні машини провели за кілька годин.

“Промінь” уже наблизився до планети настільки, що астротелевізором можна було спостерігати її поверхню. Чотири п’ятих планети було вкрито океаном, решту посі-дали два континенти та кілька невеликих островів. Точну карту планети вчені ще не могли скласти, бо перешкоджала густа запона.

— Якщо невідомі люди мають більш досконалі телескопи, ніж ми, то вони, безперечно, вже помітили нас, — міркував Вроцлавський. — Яке ж враження справить на них наш “Промінь”? Чи догадуються вони, що до них прибувають гості з іншої сонячної системи?

— Знаєте, що я придумав? — вигукнув Северсон. — Перевіримо, наскільки правильно академік Ватсон зрозумів їхню мову. Надішлемо їм повідомлення, щоб вони, бува, не злякались, коли ми з’явимось на їхньому небі.

— Чудесно! Хай я стану атомом торія, якщо це погана ідея! — захоплено погодився Фратєв.

— Ідея справді непогана, але не знаю, чи зможу я здійснити її, — посміхнувся Ватсон. — Хіба я вмію так скиглити, як вони?

— Це дуже просто, — озвався Мадараш. — Перекладіть нашу передачу на “іксовщину” і напишіть до тексту ноти. Я проспіваю їх, як соловей! Їхню мову я трішки засвоїв, коли вивчав музику.

— Ото буде сюрприз, коли ми раптом всунемося в їхню програму! — засміявся Фратєв.

Як сказали, так і зробили. Наступного тижня радіохвилі з чудними звуками вже помчали до планети Ікс. Мадараш зіграв свою роль бездоганно.

Ватсон тепер не відходив від приймача. Він чекав, чи не дадуть відповіді незнайомі створіння.

— Увага! — раптом закричав він переможно. — Вони почули наш заклик! Передавач замовк!

За десять хвилин станція планети Ікс заговорила. Ватсон увімкнув магнітофон на запис. За якийсь час передавач замовк знову.

— Повторіть наше повідомлення. А я тим часом спробую розшифрувати текст.

Ватсон узяв свій дбайливо складений словник і почав перекладати… Записавши першу фразу, покрутив головою:

— Якась нісенітниця! Тут взагалі немає логічного зв’язку: “Війна робить мир, за ліс кидати каміння, час приборканий не може…”

— Або вони нас погано зрозуміли, або не розуміємо їх ми, — посміхнувся Навратіл. — Спробуйте перекласти наступні фрази.

— Момент! Відновили передачу. Ватсон знову почав записувати.

— Погано їх розумію, передача має багато перешкод. Ось послухайте! — переключив він приймач на репродуктор.

Пролунав шум і тріск, які зовсім заглушили голос диктора.

— Це схоже на грозу, — сказав Фратєв.

— На планеті Ікс спостерігаю чудні спалахи! — повідомив Цаген з кабіни управління.

Вчені підбігли до астротелевізора.

— Це не гроза, а скорше вибухи вулканів, — сказав Чан-су.

— Вулканічна діяльність, мабуть, захопила тільки ліспи континент.

Ватсон швидко перестроїв приймач.

— Друга станція мовчить. Мабуть, міститься на континенті, який зазнав стихійного лиха.

Навратіл увімкнув відеофон:

— Товаришко Молодінова, збільшіть швидкість. Є загроза, що прибудемо надто пізно.

— Почалися вибухи вулканів вже й на другому континенті! — вигукнув Вроцлавський.

Всі замовкли. З жахом в очах спостерігали картину на екрані.

— Перша станція також замовкла…

Ватсон витягнув з кишені хусточку і повільно витирав пітне чоло.

— Своїм нещасливим пророцтвом я ніби накликав катастрофу… — сказав він скрушно. — Адже я казав, що тут ми не зустрінемо ніяких людей…

— Не випереджайте події, — заспокоював його Навратіл. — Вулканічна діяльність справді страшне явище, але все життя на планеті вона знищити не може. Особливо коли йдеться про все людство. Мешканці планети все-таки розумні створіння. Знають радіо, а отже, — цілком імовірно, — мають і авіацію. В найгіршому разі, врятуються в повітрі.

“Промінь” уже наблизився до планети настільки, що її поверхню можна було спостерігати простим оком. Вулканічні спалахи досі ще не згасали.

Мадараш вбіг до кабіни управління і похитнувся. На його обличчя впало багряне сяйво червоного сонця, яке сліпучо світило з зоряного неба. В руці він судорожно стискував щойно проявлену, ще мокру, фотографію.

— Товаришко Молодінова, товаришу Навратіл…

На знімку була зображена частина планети з правим континентом. В кількох місцях з її поверхні здіймалися вогненні кулі. На вершині однієї з них, як терновий вінець, химерно клубочився дим. З мороку яскраво-фіолетовим кольором світилося зубчасте гірське пасмо.

— Це не вибухи вулканів, це… — голос Молодінової урвався.

— …вибухи атомних бомб! — прошепотів Навратіл. Мадараш витягнув авіаційні знімки вибухів у Хіросімі та Нагасакі і поклав їх поруч з фотографією.

— Сумніву немає…

— Планета Ікс дуже радіоактивна! — почулося повідомлення з кабіни спостереження.