Полум'я в лабораторії №1 - Фівег Гейнц. Страница 3

У Гансена ледве помітно затремтіли руки. Він відчув, що серце раптом почало битися дужче і по жилах швидше побігла гаряча кров. Як добре, що він познайомився з Едіт! Англійцям він потрібен. Без вчених їм не обійтися. Так, колоніальна держава безнадійно розпадається. Нікуди вже поткнутися. Тепер вони повинні розвивати індустрію, а це потребує надшвидкісних темпів. Широке поле діяльності для нього! Головний інженер! Ну що ж, для початку… Але пізніше…

Так, пізніше… Спочатку треба самому зробити якийсь винахід, заснувати товариство… “Генеральний директор…” Ці слова якось відразу випливли в його думках. Губи склалися в задоволену посмішку. Генеральний директор! Влада, багатство, розкіш — усе, все містили в собі ці два слова. Гансен яскраво уявив собі ще не існуючу власну віллу серед чудового парку. До воріт парку під’їздить великий спортивний автомобіль…

Голос Діксона обірвав його мрії.

— Я з задоволенням передам вам привіт від моєї дочки. Вона буде дуже рада, коли зможе побачити вас незабаром у Лондоні.

Гансен чемно подякував, згорнув листа і поклав його на стіл.

Діксон дивився на кінчик своєї сигари.

— Тепер перейдемо до нашого плану, містер Гансен. Ви вважаєте, що проникнути вночі в дослідну лабораторію зовсім неможливо?

Гансен зітхнув, схрестив руки на грудях і відкинувся на спинку крісла. Гостре, трохи випнуте підборіддя, опущені вниз куточки рота надавали його обличчю холоднуватого, рішучого вигляду.

— Так, — твердо відповів він, — це самогубство. Охорона настільки пильна, що навіть миша не може пролізти туди непоміченою. Ні, так ми не доберемося до креслень. Є тільки один шлях. Для цього мені потрібен секретний ключ і — газ. Сильний отруйний газ, який викликає глибоку непритомність.

Діксон підпер голову лівою рукою і допитливо дивився на нього. Гансен коротко накреслив план дій.

— Це єдиний шлях, — підкреслив він ще раз. — Автоматичні вимикачі ультразвукового генератора виготовлені в нашому відділі, і я подбав про те, щоб вони мали невеличкий дефект. Апарат працюватиме неточно. Я буду вимушений перемонтувати вимикачі, і тоді…

Інженер Гансен подався трохи вперед.

— Коли креслення будуть у моїх руках, я зникну днів на два, перед тим як прийти до вас, бо, я в цьому певен, усі досліди, які провадяться на заводі, перебувають під наглядом органів державної безпеки. Прошу вас, містер. Діксон, приготувати для мене закордонний паспорт і квиток на літак на наступному тижні. Я прийду до вас, як звичайно, о дванадцятій годині.

— Все буде зроблено, містер Гансен. Якщо вам потрібна буде якась допомога, сповістіть мене. Балончик з газом і секретний ключ я пришлю вам через два дні.

Діксон підвівся, підійшов до стола і висунув шухляду. Потім передав Гансену маленький чорний пістолет.

— Для вашої особистої безпеки, — неголосно додав він. — Обережно! Він заряджений

Гансен покрутив зброю в руках. Але марки фірми ніде не було. Він витяг магазин. Сім стальних куль заблищали перед його очима. Інженер перевірив запобіжник і вставив назад магазин. Кивнувши головою, сховав пістолет у кишеню.

Великий електричний годинник на прохідній показував восьму годину, коли біля воріт радіозаводу зупинилися чотири потужних автомобілі. З них вийшли кілька жіьок і чоловіків. Вони групками швидко перейшли через заводське подвір’я і зникли за дверима клубу. В залі вже зібралися провідні науковці та інженери дослідного відділу. Вони тепло вітали щойно прибулих представників уряду та вчених. Професор Веге міцно потис руку двом своїм колишнім товаришам по навчанню, що приїхали один з Ганновера, а другий — з Мюнхена. Журналісти почали робити перші нотатки.

Коли всі зайняли місця, слово взяв керівник дослідного відділу професор Веге.

Інженер Гансен міцно притиснувся до спинки крісла, вичікуючи. Його погляд швидко ковзнув по присутніх і зупинився на обличчі Веге. Рідке волосся професора вже зовсім посивіло на скронях, глибока зморшка перерізала високе чоло, а дуже бліде обличчя свідчило про те, що він останнім часом мало бував на свіжому повітрі і не бачив сонця. Професор стояв виструнчений і дивився крізь блискучі скельця окулярів на присутніх. Нарешті він розкрив папку і почав говорити спокійним, трохи глухуватим голосом. Професор коротко розповів про удосконалення ультразвукового генератора.

— …І, нарешті, нам у колективній праці вдалося сконструювати збуджувач звуку цілком нового типу, — говорив професор Веге трохи підвищеним тоном. — Збуджувані ним звукові хвилі руйнують структуру металу. Залізо, алюміній, навіть найтвердіша сталь розпадаються на мікроскопічний порошок. Мрія вчених про холодне плавлення металів стає дійсністю завтрашнього дня. Нічого говорити — смілива мрія! Але вона перетвориться в дійсність.

Доктор Гартунг, після деяких удосконалень звукозбуджувача, вже розплавив алюміній холодним способом. Отже, найближчим часом нам вдасться плавити майже всі метали за допомогою ультразвуку. Зараз ми ще не можемо передбачити всіх результатів цього винаходу, проте добре розуміємо одне — він являє собою новий великий крок уперед в техніці.

При плавленні металів ультразвуком потрібна лише незначна частина тієї енергії, яку доводиться витрачати при гарячому плавленні. Ми заощадимо мільйони тонн дорогоцінного вугілля, сотні тисяч кіловат електроенергії. Вся металургійна промисловість буде докорінно перебудована. Жоден кусок металу не потрапить розжареним на прокатні стани. Під вальці йтиме холодна болванка, оброблена ультразвуком. Під вальцями та гідравлічними пресами вона перетвориться в труби, прокат різних гатунків, колії. Працювати на сталеливарних заводах стане значно легше. Зараз робітники цих заводів працюють у важких азбестових костюмах і темних окулярах. Завтра вони працюватимуть у легкому, зручному одязі. Відливка деталей здійснюватиметься безпосередньо у відповідних ливарних формах, виготовлених з штучного матеріалу. Тобто плавитимуть метал просто в цих формах. Таким чином одержуватимуть надзвичайно гладеньку поверхню, а однаковість маси зробить зайвим оброблення деталей ще й на верстатах.

Ультразвукове зварювання металів принесе також велику вигоду. При такому способі зварювання сконцентрована висока температура не впливатиме на місце зварювання, воно буде вільним від шкідливої теплової напруги. Тріщин і надломів біля звареного місця зовсім не буде. Для металообробних верстатів не потрібні будуть коштовні мінерали, з допомогою яких обробляють деталі тепер. Для прикладу скажу, що фрези та різці ми зможемо тоді виготовляти з нашого нового штучного матеріалу, твердого, як скло. Так само і прокатні стани, на їх будові ми заощадимо багато високоякісної сталі. На кожному верстаті буде встановлено ультразвуковий випромінювач, який пом’якшуватиме те місце, що його треба обробити…

Кінець промови професора Веге викликав бурхливі оплески присутніх. До сьогоднішнього дня тільки невелика кількість вчених знала про досягнення в галузі холодного плавлення металів. Останнім говорив доктор. Гартунг. Після свого виступу він запросив присутніх у лабораторію, щоб показати їм кілька дослідів.

Надзвичайно зацікавлені представники уряду та інші гості зайшли в ясно освітлену лабораторію. У приміщенні було видно, як удень, незважаючи на те, що широкі вікна щільно закривали стальні віконниці. Люди здивовано роздивлялися навколо, шукаючи джерело світла.

Професор Веге пояснив, що тут штучне, так зване “холодне” освітлення. Стеля і стіни фосфоресціювали. Один з журналістів доторкнувся до схожої на скло поверхні стіни.

— А з чого складається ця світна речовина? — поцікавився він. — Вона що, акумулює денне світло?

Інженер Тале, який стояв поруч, заперечливо похитав головою.

— Ні, тут ви маєте справу із складною хімічною сполукою. Вона робить видимим інфрачервоне теплове проміння — в звичайних умовах, як вам відомо, його не можна бачити. Калориферні труби прокладені не під штукатуркою на стінах, а проведені вздовж підлоги біля стін. Як відомо, тепле повітря піднімається вгору. Хімічна сполука вбирає певну кількість тепла і перетворює його на світло.