Пригоди. Подорожі. Фантастика - 90 - Михайленко Анатолій. Страница 33

Розділ третій

Ніо доповів про все, що сталося, своєму безпосередньому начальнику-оператору. Тому коли його викликав командир центрального поста керування польотом, для нього це не було несподіванкою.

Однак черговий офіцер-космонавт повів його зовсім не до начальства. Вони спустились у носову частину корабля. Тут він ще жодного разу не був.

Зупинившись біля овальних дверей, офіцер набрав потрібний код, і плита поволі відсунулась убік. Вони пройшли ще кілька дверей і опинились у вузькому тунелі. І хоча Ніо був тут уперше, зрозумів, він — у капсулі, цілковито ізольованій частині корабля, яку за давньою аналогією іноді називали “чорним ящиком”.

Тут була зосереджена пам’ять корабля, звідси надходили команди при екстремальних ситуаціях. І саме в цьому місці перебував науковий керівник польоту. Не командир корабля, який відповідає за екіпаж, не начальник експедиції, а головний науковець.

У разі смертельної небезпеки корабель відстрелюв капсулу, яка зразу ж трансформується у підпростір з невизначеними координатами. Таким чином вона виходить з небезпечної зони, зберігаючи в собі важливу інформацію, отриману під час експериментальних робіт.

— Ну от, — сказав черговий офіцер, торкаючись пальцями маленького пульта, розташованого біля люка. — Все гаразд.

Вогники на табло згасли, і збоку вдарив у протилежну стіну, відбившись од дзеркальної поверхні в центрі кришки люка, тонкий фіолетовий промінь лазера.

“Ага, — зауважив Ніо, — тут окрема від корабля система життєзабезпечення”.

— Проходьте, — черговий рушив уперед.

Ніо подався слідом. Вони опинились у приміщенні, одна стіна якого була схожа на щит системи автоматичного керування кораблем в мініатюрі.

— Вам туди, — черговий показав на панель, що тієї ж миті від’їхала вбік, відкриваючи прохід у наступне приміщення.

— Заходьте, — долинув звідти приємний голос із м’яким, низьким тембром.

Ніо переступив поріг і нерішуче зупинився. Цю літню людину він раніше ніколи не бачив, А втім, нічого дивного. Це був його перший рейс, і він не знав на кораблі багатьох.

— Заходьте, прошу, — повторив господар приміщення.

Він мовив це таким приємним тоном, що Ніо позасвідомо відчув дисонанс із звичною атмосферою суворості воєнного корабля. Юнак розгубився. Йому слід, було відрапортувати про своє прибуття або просто відбутися черговою фразою: “Слухаю вас!” Однак він не зробив ні того ні іншого: стояв мовчки.

— Сідайте, — запросив господар, кивнувши на стілець.

Невелика кімната була круглою за формою, і пройом, через який увійшов Ніо, розміщався між двома протиперевантажними кріслами. В одному з них, по той бік маленького, більш схожого на тумбочку столика, сидів сам господар. Ніо вмостився в другому..

— Давайте знайомитись, — обличчя літньої людини було суворим і водночас привітним. — Мене звуть Рокар. Я головний спеціаліст, — він провів долонею по голеному черепу.

— Науковий керівник польоту? — стиха мовив Ніо.

— Просто головний спеціаліст. За професією, так само, як і ви, медик.

— Вибачте, — знітився Ніо.

Вони помовчали. Вірніше, мовчав Рокар. Ніо й не думав говорити. Та й що міг сказати? Адже він був усього лише випускником медичного факультету академії і проходив на кораблі післядипломну практику.

— Я, та й усі ми, перед складним вибором, — мовив Рокар по паузі. — Нам або треба йти на ризик, можливо, марний, не виключено, з людськими жертвами, або негайно повертатися додому. Практично експедиція зірвана. В цьому не наша провина. Та коли ми повернемося, не зробивши останньої спроби… — він замовк, міцно стиснувши губи.

Ніо його розумів.

— Вам відома мета нашого польоту? — спитав Рокар рівним голосом.

— Дослідження подвійних зоряних систем типу С, які мають планетні системи.

— Обстеження, якщо бути точними, — спохмурнів Рокар. — “Дослідження” — глибше і більш ємне поняття, чи не так?

— Так, звичайно, — погодився Ніо.

— Вам відома мета обстеження?

— Тільки у загальних рисах, — Ніо зіщулився, йому завжди ставало незатишно, коли треба було відповідати на питання. “Щось він дуже здалеку підходить до Терза”, — подумалось Ніо.

— Тоді уточню. Тема, над якою я зараз працюю, засекречена. Вона пов’язана з відверненням біохімічних потрясінь. Це закрита частина загальновідомої проблеми “Глобальна охорона життя людства”. Вас з нею повинні були знайомити в академії.

Ніо кивнув.

— Отож періодично на нашій планеті виникають різні мегадемії, пов’язані з вірусами, точніше, із змінами штамів деяких вірусів. Це вам відомо. Те саме відбувається й на планеті Ерас. При першому контакті з мешканцями цієї планети, який стався несподівано, ми злякались, що це зближення може призвести до мікробіологічної катастрофи. Цього не сталося. Причин декілька. Та головне ось у чому. Як пізніше з’ясувалося, штами вірусів, які викликають хвороби в людей, і в них, і з нас — однакові. Більше того. Мегадемії, як це не дивно, відбуваються майже одночасно, хоча відстань між нашими зоряними системами величезна.

— Чому? — вихопилось у Ніо.

— Саме так, чому? На це питання нам і треба відповісти.

Рокар замовк, заглибившись у свої думки, йому пригадався вчорашній день, ті події, які він ще раз перед зустріччю з Ніо переглянув у запису.

Розділ четвертий

Борт космоплана. Командир екіпажу “Етар-1”. Перебуваю на відстані ста метамер від поверхні штучного супутника планети. Починаю пошук об’єкта.

Борт космічного дредноута “Стор-027”. Починайте.

“Етар-1”. Об’єкт виявлено. Здійснена ідентифікація зовнішніх будівель бази і навколишнього ландшафту за проекціями з пам’яті ЕОМ. Повна відповідність. Переходжу на центричну орбіту.

“Стор-027”. Переходьте. Ще раз перевірте електромагнітну, радіаційну та гравіметричну обстановку.

“Етар-1”. Завис над базою. Протипоказань немає. Прошу дозволу на посадку.

“Стор-027”. Повторіть огляд бази і прилеглої території. Деталізуйте зображення і порівняйте з даними ЕОМ.

“Етар-1”. Проекції збігаються. Високочастотні та інші збурення відсутні. Фон — в межах норми. Дозвольте посадку.

“Стор-027”. Посадку дозволяю в зоні видимості бази.

“Етар-1”. Здійснив посадку з координатами 7-2-4-1. Відстань до бази — два метамери. Направляю ракетний катер з двома космонавтами для обстеження об’єкта. Підуть “Етар-2” та “Етар-4”. Я лишаюся на зв’язку.

Од космоплана відділився катер. Він завис у кількох метрах від поверхні супутника, покачався, ніби перевіряючи стійкість, і поволі рушив у напрямку бази. Кілька разів облетів купол, що бовванів над кам’янистим пасмом, і пішов на посадку. Сів він поряд з таким самим літальним апаратом, що стояв на поверхні.

Два космонавти вийшли з катера і поволі почали обстеження літального апарата. Один із них проник угдиб. Невдовзі до нього приєднався другий. Пробули всередині недовго. Знову ввійшли до свого катера і повернулись на борт космоплана.

“Етар-1”. За висновком космонавтів, зовнішні будови бази не мають помітних змін. Вони обстежили й катер бази. Машина справна.

“Стор-027”. Заберіть катер на космоплан для ретельного обстеження.

“Етар-1”. На ньому майже нема пального.

“Стор-027”. Здійсніть заправлення.

“Етар-1”. Слухаю. Дозвольте розпочати обстеження бази?

“Стор-027”. Дозволяю. При огляді бази всім бути в костюмах вищого захисту. Хто піде?

“Етар-1”. На базу вирушать “Етар-2” та “Етар-5”. “Етар-4” займеться катером. Дозвольте провести підліт космоплана і посадку безпосередньо на території бази?

“Стор-027”. Дозволяю.

Космоплан, здійнявши хмаринку куряви, одірвався від поверхні супутника і, наче краб, боком, немов його здувало вітром, почав пересуватись у напрямі бази. Невдовзі космонавти вже були біля вхідного шлюзу бази.