Година Бика - Єфремов Іван. Страница 48

І все ж передачі з далеких і дивовижних світів, незважаючи на свою незвичність, мало цікавили тормансіан. Зате їх безмежно хвилювали стереофільми про землян на інших планетах, скажімо, не так давно заселеної планети Зеленого Сонця в системі Ахернара. Не могли не заполонити їхню уяву симпатичні червоношкірі люди з Епсілон Тукана — з цією планетою Земля встановила регулярне сполучення.

Після того як ЗПП стали здійснювати рейси на Епсілон Тукана і назад — протяжністю сто вісімдесят парсеків — за сімнадцять днів, на Землі, особливо серед молоді, спалахнула епідемія закоханості в червоношкірих людей.

Але з’ясувалося, що шлюби між землянами і червоношкірими туканцями приречені на безплідність: це завдало немало розчарувань. Могутні біологічні інститути обох планет зосередили свої зусилля на подоланні несподіваної перешкоди. Ніхто не сумнівався, що складне завдання невдовзі буде розв’язане і злиття двох людств, на диво схожих, проте різних за походженням, стане можливим, а це в свою чергу безмежно продовжить період існування людини Землі як виду.

Люди, які переселились на планету Зеленого Сонця, прожили там ще небагато віків, але через радіацію світила набули бузкового кольору шкіри і зовні відрізнялись від бронзово-смуглявих мешканців Ян-Ях. Проте життєвий устрій піонерів земного людства на Ахернарі нічим не поступався устрою на їхній батьківщині, і це не давало тормансіанам упевненості в їхньому особистому союзі з могутньою Землею. Привітне й уважне ставлення зорелітників до своїх гостей зміцнювало цю надію. Хоча земляни здавалися їм холоднуватими і злегка відчуженими, тормансіани усвідомлювали різницю інтересів і смаків. Ці щирі й чесні люди ніколи ні на мить не показували свою перевагу, і жителі Ян-Ях почувалися з ними просто й легко, як із найближчими.

Аудиторія в пустелі складалась із освічених і мудрих «джи», які невдовзі зрозуміли, що союз Землі та Ян-Ях означає насамперед крах їхнього олігархічного ладу, зруйнування системи «джи» — «кжи» й філософії передчасної смерті. Така структура не здатна вивести планету із стану злидарства. Водночас цей лад забезпечував найвищі привілеї олігархічній верхівці. Хоча сума переваг виявилась мізерною порівняно з вільним, світлим і здоровим життям комуністичного ладу Землі, повірити в це і відмовитися від своїх привілеїв володарі Ян-Ях, звісно, не могли. Тому перше знайомство із стереофільмами Землі викликало в правлячої верхівки почуття ворожості й остраху. Вони зрозуміли, що життя Землі самим своїм існуванням було ворожим устрою Торманса, спростовуючи обраний володарями нібито єдино правильний шлях, і зводячи нінащо палке вихваляння, яким захоплювалися демагоги-пропагандисти Ради Чотирьох.

Відвідання імпровізованого театру в пустелі поблизу зоре-льота Землі, до якого було заборонено навіть наближатися, вважалося, з точки зору володарів Ян-Ях, державним злочином і повинно було каратись. Але тормансіани ладні були витримати все, тільки б потрапити на передачу стереофільмів «Темного Полум’я». Природно, що земляни непокоїлися за своїх глядачів. Детектор біострумів для розпізнання людей, якому Соль Саїн дав назву — ДПА, або дисектор психосутності, ще не вдалося довести до робочої готовності, тож не виключено, що при вмілому маскуванні могли бути помилки.

Становище врятувала Нея Холлі, яка допомагала Соль Саїну в конструюванні ДПА. Вона помітила збільшення зубців К у біострумах усіх тормансіан, які щиро й відкрито прагнули інформації. Будь-який сумнів, недовіра чи прихована сильна емоція неодмінно викликала спад зубців К.

У проході між двома деревами влаштували додаткове поле, яке пропускало лише людей з певним рівнем збудження зубців К і відкидало всіх інших. Так тормансіани одержали додаткову гарантію безпеки.

За три тижні Олла Дез провела вісімнадцять демонстрацій для кількох тисяч мешканців Ян-Ях. Однієї з останніх демонстрацій учений-тормансіанин з титулом «змієзнавця» і чудернацьким як для мови землян іменем Чадмо Сонте Тазтот засумнівався в можливості спільного походження людства обох планет.

— Людина Ян-Ях погана за самою своєю суттю, — заявив учений, — успадкованою від предків, що вбивали, ревнували, зраджували, і цим забезпечували собі виживання; через те всі зусилля кращих людей розбивались об стіну душевної порожнечі, страху й недовір’я. Якщо людство Землі піднялося на таку висоту, то, очевидно, воно іншого походження, з благороднішими душевними задатками.

Олла Дез подумала, порадилася з Ріфтом і Саїном і взяла «зірочки» з фільмами про минуле. Не документальні записи, а швидше екскурси в різні історичні епохи, відновлені за архівами, мемуарами і музейними колекціями.

Вкрай приголомшені тормансіани побачили жахливі поневіряння, затуркане й безпросвітне життя перенаселених міст, громадські «дискусії», де слова застороги й мудрості губилися в реві обдурених натовпів. Звичайна людина в ті часи гостро відчувала свою неповноцінність перед великими досягненнями науки і мистецтва, розуму й уяви. Психологічні комплекси приниженості й невіри в себе породжували агресивні прагнення вирізнятися будь-якою ціною.

Психологи Землі передбачали неминучість появи надуманих, безглуздих, понівечених форм мистецтва з усією гамою переходів від марних спроб безталанних людей висловити невимовне до психопатичного дроблення образів у зображеннях і словопотоках літературних творів. Людина, в масі своїй неви-хована, недисциплінована, яка не знає шляхів до самовдосконалення, прагнула втекти від незрозумілих проблем суспільства й особистого життя і вдавалася до наркотиків, з яких найпоширенішим був алкоголь, оглушлива музика, пустопорожні, галасливі ігрища й масові видовища, нескінченна гонитва за дешевими речами. Розмноження на Землі в епоху ЕРС нічим не обмежувалось в ім’я конкуренції народів, військової переваги однієї нації над іншою, тоді як на Тормансі, де вже не було воєнних конфліктів, дітонародження не регулювалося з іншою метою — для відбору тих п’яти відсотків здібних до навчання людей, без яких зупинилася б машина цивілізації.

Деякі вчені Землі, у відчаї від назріваючої небезпеки потворного капіталістичного розвитку, що дедалі прискорювався, закликали до того, щоб зосередити всі зусилля на вдосконаленні технології штучних харчів і синтетичних товарів, припускаючи, що всі біди кояться від недостачі матеріальних благ. Вони пов’язували з цим глобальне розорення Землі, нагадуючи, що людина первісно була мисливцем і збирачем, а не землеробом.

«Для наших правнуків, — писав один учений, — наші нинішні турботи й тривоги здадуться лихим сном темного розуму. Ми повинні знову відкрити забуті в нас самих і реставрувати нашу Голубу Планету до істинної краси».

Принаймні найзапекліші ескапісти [3] стали тверезішати, коли земляни зробили перші колосальні витрати на вихід у космос і зрозуміли величезні труднощі позаземних польотів, складність освоєння міжзоряних просторів і мертвих планет сонячної системи. Тоді знову звернулись до Землі, усвідомивши, що вона ще тривалий час повинна служити домівкою для земного людства, спохопились і встигли втрятувати її від зруйнування.

— Велика Змія! — вигукнув Чадмо Сонте Тазтот. — Це так схоже на нас, але як ви впоралися з цим?

— Важким і тернистим шляхом, — відповів Соль Саїн, — подолати який міг лише колективний розум планети. Не організована згори думка натовпу, а спільне обдумування і віра в слушність своєї справи на основі взаєморозуміння і правдивої інформації. При великій кількості людей на Землі все це стало можливим лише після винаходу комп’ютерів — лічильних машин. З їх допомогою ми здійснили ретельне сортування людей. Справжня боротьба за здоров’я нащадків і чистоту сприйняття почалася, коли ми професії вчителів і лікарів піднесли вище всіх інших на Землі. Впровадили діалектичне виховання. З одного боку, суворо дисципліноване, колективне, з іншого — пом’якшено індивідуальне. Люди зрозуміли, що не можна ні на щабель спускатися з уже досягнутого рівня виховання, знання, здоров’я, — хоч би що там було. Тільки вгору, далі, вперед, ціною навіть серйозних матеріальних обмежень.