Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав. Страница 7

Відкасник безстебловий

(Carlina acaulis L.)

Родина складноцвіті (Compositae)

Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло нерозвинене. Листки перисторозсічені майже до середньої жилки, розсіяно-опушені, колючі. Квітки зібрані в досить великі кошики, що сидять посередині листкових розеток. Листочки-обґортки неоднакові: зовнішні — зелені, листовидні; середні — темно-бурі розгалуженими колючками по боках; внутрішні — пелюстковидні, жовтувато-білуваті. Спільне квітколоже вкрите плівками. Плоди — сім'янки, волосисті, з чубком, складеним з одного ряду розгалужених перистих щетинок. Цвіте в липні — вересні.

Росте на сухих луках, гірських схилах, лісових полянах. Взятий під охорону.

Для лікування вживається корінь, який містить ефірну олію, дубильні речовини, смоли, до 20 % інсуліну тощо. Викорисовується як сечогінне, потогінне, відхаркувальне, при затримці менструацій.

Відвар з коріння п'ють при простудних захворюваннях сечових органів і нирок, при болях в шлунку і катарах легенів. Крім того ним лікують ниркові набряки, відвар виганяє глистів.

Для відвару беруть 3 г коріння на 0,5 л кип'яченої води. Замість відвару використовують також порошок з розтертого сухого коріння

Вовчі ягоди пахучі. Боровик (Daphne cneorum L.) Родина тимелеєві (Thymelaceae) .

Кущ 10–30 см заввишки з родини тимелейових з багаторічними листками на пагонах. Цвіте у травні — червні. Росте в соснових лісах, на схилах з близьким заляганням крейди Зрідка трапляється на правобережному Поліссі, північному Поділлі та в Лісостепу.

Рослина реліктова. Має запашні квіти. Завдяки цьому в країнах Європи, де він зростає у горах, дістав назву "альпійській бузок". Рослина заслуговує широкого використання в культурі, бо має дуже високі декоративні якості.

Цікавий для науки вид. В деяких місцевостях винищується для продажу в букетах. Потребує ретельної охорони.

Вовчі ягоди пахучі. Боровик

(Daphne mezereum L.)

Вовчуг польовий

(Ononis arvensis L.)

Родова назва рослини походить від грецького слова «онен» — осел, бо ще Діоскорид відмітив, що осли охоче поїдають її, тим часом як інші тварини уникають. Популярним був вовчуг у XVI ст в Західній Європі як сечогінний засіб.

Це — багаторічна трав'яниста рослина. Стебла висхідні, прямі, опушені. Листки трійчасті, з великими прилистками. Квітки пазушні, метеликові, рожеві, на коротких квітконіжках, на кінці стебла утворюють колосоподібні суцвіття. Цвіте в червні — липні. Запах неприємний. Плід — біб. Підземна частина складається з темно-бурого, багатоголового кореневища і стрижневого, в нижній частині галузистого кореня.

Росте на луках, серед чагарників та по берегах річок.

Корені містять ізофлавоновий глікозид, солодкий глікозид не встановленої будови, тритерпеновий сапонін і трохи ефірної олії, яка осмолюється при зберіганні.

Використовують відвар коренів вовчуга і 20 %-ну настойку на 70 %-ному спирті як кровоспинний, проносний, сечогінний і протигеморойний засіб, а також при лікуванні подагри, епілепсії, запаленні сечового міхура і нирок, каменях у нирках. Ванни із відвару трави призначають при лікуванні екземи. Тривале вживання вовчуга зменшує ламкість капілярів.

Під вовчуг рекомендують відводити пухкі, багаті на гумус грунти. Восени вносять добрива: органічні — у вигляді гною або компосту (0,2 т/100 м2), мінеральні — з розрахунку 0,6 кг/100 м2 фосфорних і 0,3 кг калійних.

Розмножується насінням. Перед сівбою для підвищення схожості його стратифікують і перетирають з піском.

Висівають вовчуг рано навесні, як тільки дозволить стан грунту. Догляд за посівами починається зразу ж після появи сходів (розпушують міжряддя). У фазі 6–8 листочків проводять букетування (якщо густота сходів понад 20 на 1 м погонної довжини) Протягом літа грунт розпушують 3–4 рази, видаляючи бур'яни.

Урожай збирають у два прийоми: спочатку скошують надземну масу, яку виносять з ділянки, після чого викопують корені на глибині до ЗО см. Корені, зрізавши залишки стебел, миють у холодній воді і сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Підв'ялені корені в суху сонячну погоду можна сушити на відкритому повітрі або на горищі. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Волошка синя

(Centaurea cyanus (All.) Dost.)

Родина айстрові (Asteraceae)

Однорічна павутинниста рослина висотою 30–60 (ІОО)Псм. Листки цілісні лінійні. Крайові квітки в кошику лійковидні. Листочки обгорток по краю війчасті Цвіте з червня до осені. Росте на полях, уздовж доріг по всій Україні.

Назва роду походить від імені міфічної істоти кентавра Хірона, якиї вважався одним з кращих лікарів. Видова назва в перекладі з латинської означа "синій", «темно-голубий».

Крайові лійковидні квітки безплідні, вони приваблюють комах, яв запилюють серединні трубчасті квітки. Стовпчик маточки знаходиться пі тичинками, що зрослися в трубочку.

Розмножується насінням, схожість якого зберігається до 10 років. Ос чому волошка синя нерідко є злісним бур'яном.

Крайові лійковидні квітки кошика використовують у медицині.

В'язіль барвистий

(Coronilla varia L.)

Родина бобові (Leguminosae)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини бобових, заввишки 30–10 см, з повзучим гіллястим кореневищем. Стебла дещо розпростерті або майж прямостоячі, гіллясті, голі, борозенчасті. Листки непарноперисті, черешков з 5-12 парами еліптичних або довгасто-лінійних листочків, на вершк загострених. Верхні листки сидячі, прилистки вільні, ланцетні. Квітки зібраї в зонтикоподібні китиці з квітконосами завдовжки 3-15 см, що іно; перевищують листки. Чашечка дзвоникоподібна, 5-зубчаста. Віночок з трох зігнутим дзьобоподібно розширеним човником. Тичинок 10, з яких 9 зрослис нитками в трубочку. Плоди — лінійні боби, 4–5 см завдовжки. Цвіте в травні серпні; насіння достигає з липня.

Росте на луках, узліссях, по чагарниках, на схилах у великій кількост

В медицині використовується насіння в'язеля, з якого виділен маловивчені серцеві глюкозиди: коронизид, корониллін. Крім того, насінн містить вуглевод стахіозу, жирне масло, насичені жирні кислоти, сечову кислот каротин, вітамін С (0,27 %). Коронизид має вибіркову дію на серце, за характере і силою подібну до строфантину.

В народній медицині застосовується від водянки. Настій з насінн в'язеля діє подібно до настою наперстянки.