Чарівний бумеранг - Руденко Микола Данилович "Микола Руденко". Страница 46

Егоцентризм засліпив Безсмертного. Маючи у своєму розпорядженні тисячі електронних організмів, Єдиний не хоче зрозуміти, що природа здатна створювати незмірно могутніші електронні організми. Власне, і сам Всесвіт — це електронний організм. А хіба білкові організми не несуть у собі променевої сутності? Тоді з чого ж складається тулуб Єдиного і його мозок?..

Дослідження, які Шако-Микола почав іще в юності, остаточно його переконали, що речовинні форми життя — найменш досконалі форми. Для них потрібні майже оранжерейні умови. І лише тоді, коли білок перестає бути неодмінною якістю живого, життя досягає тієї свободи й незалежності, яка панує в неосяжних глибинах Субстанції. Білок — це тільки піна, а не сам океан…

Червоний Острів — носій Безвідносної Субстанції, що формувала всі інші види життя на Юпітері. А проте хіба тільки на Юпітері?..

Микола, намагаючись добирати точних слів, спробував пояснити свої сумніви. Уперше він дозволив собі не погодитись із думкою Безсмертного про відсутність життя на Юпітері.

Велика біла борода затряслась від гніву. За якусь мить вони опинилися в космічному кораблі, що висів над Червоним Островом. Ясно, це діяла оптика генераторів, які були зосереджені в нижніх поверхах палацу. Лампи і сферичні локатори генераторів обмацували найвіддаленіші закутки планетної системи.

— Он як! — вигукнув Єдиний. — Тепер я тебе побачив. Ти довго стояв за свинцевою стіною. Тепер ти вийшов під моє око. — Його палець наблизився до Миколиного чола. — Я бачу тебе, Шако. Не смій ховати думки!..

— Всевишній! Чи може смертна людина щось від тебе сховати?

Єдиний замовк. Він думав. А Микола тим часом оглядав глибини Червоного Острова.

Море вогню. Так на Землі горить червоною міддю Сонце, коли захід на виднокрузі оповитий серпанком морських випарів. Тоді Сонце здається дуже близьким, спокійним. Воно не обпікає, не засліплює очей. І здається, що десь там — під червоно-мідяним щитом — б'ється його стомлене серце. І серцю тому болить кожна прим'ята травинка, бо то його червона кров у жилах дерев і трав стає кров'ю Землі…

Хіба може бути мертвим те, що творить життя на планеті? Хіба від мертвого батька народжуються живі діти?!. Червоний Острів був Сином Сонця.

Безсмертний ніби прокинувся. Голос його був лагідний, навіть безпорадний. Може, потім Єдиний пошкодує, що дав волю власним сумнівам, але зараз він шукав поради. Думка Єдиного не могла примиритися з тим, що не все у світі йому підвладне.

— Шако! Ти кажеш правду. Та хіба дух, мій вічний дух, не вищий від мертвого вогню? Ти — мій радник. Ти також станеш безсмертним. Хіба наш дух не може приборкати отого вогню?..

Микола все ще дивився вниз, де котилися хвилі, схожі на хвилі земного океану, коли уявити, що Сонце справді заглибилось у надра океану і тепер світить знизу, крізь товщу прозорої води. Миколі важко було настроїтись на мозок Єдиного, важко збагнути, як може розумна істота не відчувати цієї казкової величі, світової краси. Невже існує щось вище, святіше за оту красу? Ах, так: самообожнення. Влада. Фаетоноцентризм. Відчуття власної переваги над усім живим. І через те живе хочеться бачити мертвим. Але ж він знає, що Червоний Острів — це Острів Субстанції. Це — титанічна особа, здатна програмувати в нижчих особах їхні відчуття. Радник, який залишив у логотеці третю нитку, називає острів Батьком Ша-Гоші.

Микола відповів:

— Всевишній! Червоний Острів народився із тканин Сонця. Він зв'язаний із Сонцем єдиним полем. Його кометні гінці обмінюються інформацією з посланцями Деми. А Дема отримує інформацію із ядра Галактики…

— Досить! — гримнув Єдиний. — Якби це був не ти, а хтось інший — оце богохульство стало б твоїм смертним вироком. Мій дух уже шість тисяч обертів ворогує з духом Ша-Гоші. Але знай: Ша-Гоша мені не страшний. Фаетон обертається навколо Сонця швидше, ніж Юпітер. Через півоберту ми вийдемо з його поля аж до наступного протистояння. Треба починати з Деми. Якщо Дема буде скарана, Ша-Гоша помре сам. Йому не допоможе навіть Сонце. А тоді ми побалакаємо з боговідступним Материком. Отже, думай, Шако, про карний меч для Деми. Ми збільшимо потужність Кільця Всевишнього. Збудуємо велетенський гамма-генератор. Ми спрямуємо в надра Деми такий гамма-імпульс, що від неї залишиться сама порохня. Так, на це треба витратити не одну сотню обертів. Але ж я дарую тобі безсмертя! Для безсмертних сотня обертів — тільки один день…

Мабуть, слова Єдиного про те, що він хоче зробити радника своїм Сином, можна було вважати щирими. Після того, як був скараний Ташука-молодший, Безсмертний відчув гіркоту самотності. І хоч навколо були люди, та ніхто з них не носив у пам'яті більше, ніж дають смертній людині кілька десятків обертів. Єдиний не мав сумніву, що ота нагорода — безсмертя! — зробить Шако його вірним слугою. Ще нікому він не обіцяв безсмертя.

І тому Єдиний вирішив поділитися власними планами відверто, без будь-яких застережень.

Ні, він поки що не зачепить ні Ша-Гоші, ні Материка Свободи. Завтра Єдиний засне на цілих півоберту. Так він робив завжди, коли Фаетон і Юпітер виходили на лінію протистояння. Могутнє опромінення хвилями Ша-Гоші для нього нестерпне. Кімната, в якій Безсмертний спав під час протистоянь, була обкладена шаром захисної речовини. Ша-Гоша даремно шукав його мозок силовими лініями власних хвиль: Єдиний не бажав з ним розмовляти, так само, як з ненависною Демою. Власне, що може сказати Ша-Гоша Єдиному? Що планети, де панують роз'єднаність і ворожнеча, виявляються безсилими, задихаються самі в собі й гинуть? Єдиний це вже чув не раз. Він нікому не дозволить утручатись у власні плани. Йому, а не комусь іншому, належить перебудувати Галактику.

Коли гамма-генератор знищить підступну Дему разом з її центральною зіркою, Єдиний почне перебудовувати сонячну систему. Спочатку він перетворить на пилові хмари Юпітер, а також ті планети, які живуть далі. Аміачні істоти із царства Ша-Гоші його не цікавлять. Усе це стане робочим матеріалом для створення суцільної сфери навколо Сонця. Тоді вся променева енергія Сонця опиниться в розпорядженні Фаетона. А практично вона належатиме Єдиному.

Головне — Дема…

Це вона заважає Єдиному. Це за її програмою живе Ша-Гоша.

Материк Свободи поки що не чинить великої шкоди. Нехай плодяться. Для перебудови Сонячної системи треба дуже багато рабів.

А коли Єдиний одержить у своє розпорядження всю енергію Сонця, він розпочне наступ на Галактику. Вслід за Демою знищить Великого Пса. Встромить у його серце гамма-ніж. Мабуть, Шако знає, що добре сфокусоване гамма-проміння здатне розтинати внутрішні ядра зірок. Зорі вибухають, їхня речовина може стати матеріалом для створення нових сфер. Важливо точно зорієнтуватись у кривизні простору. Тоді гравітаційні хвилі самі діятимуть на користь Єдиного.

Безсмертний прагнув незалежності. Йому набридло чути, що з ядра Галактики надходить якась інформація, котра аж ніяк не відповідає його планам. Він сам згодом стане ядром, сам надсилатиме накази найвіддаленішим зорям…

Думай, Шако, думай! Ти маєш змогу поділити славу і всесвітню велич з Єдиним. Ти станеш Богом…

Микола спинив погляд на обличчі Безсмертного. Важко було виплутатись із хаосу думок, породжених його словами.

Як це сталося? Десь, мабуть, близько семи мільярдів обертів тому, коли Фаетон обертався значно ближче до Сонця, космічний вітер заніс на його поверхню білкові спори. Вони плодилися, заселяючи океани й материки. Виникли перші рослини. І відтоді планета почала обростати енергією Сонця. І все, що народилось на ній, виплекане теплими долонями Сонця…

Хто ж це сьогодні говорить мовою Єдиного? Адже в нас — у мозку нашому — ніщо більше не має мови, окрім сонячного променя. Невже це із глибини Єдиного промовляє Сонце? Тоді чому ж його слова належать не силам творення, а силам руйнування?..

Добро і Зло. Вони зіштовхуються, переплітаються в кожному промені. Люди вдихають їх разом з повітрям, ковтають разом з білками й вітамінами. Світло й Антисвітло, День і Ніч. І в Сонці також діють дві сили — Світло і Темрява. Щоб точно визначити, скільки енергії випромінює Сонце, треба уявити його абсолютно чорним. Таким чорним, як простір космосу. Та якщо космонавт озброїться радіо-окулярами, він побачить світ з протилежного боку. Простір космосу — міжзоряний вакуум — пломенітиме в його очах суцільним вогняним океаном, а Сонце нагадуватиме чорний отвір у полум'яному небі. Зорі будуть схожі на головки чорних цвяхів…