Краєвиди підглядника - Бойчук Богдан. Страница 17

Її тіло було чуттєве й ліричне, мов орієнтальна музика. Але суворе, завжди напружене й недобре обличчя ніяк не пасувало до такого тіла. Тому я намагався не дивитися на те обличчя, а впивався очима в нижню частину тіла й переживав екстатичне піднесення. Розчесавши волосся й заплівши його в косу, Джуліана вийшла з лазнички, несподівано відчинила двері й рушила прямо на мене. Я тремтів усім тілом і не зміг вчасно заступити за двері. Боявся також глянути на її гнівне обличчя. Утупився тільки в одну чорну пляму між її ногами. Джуліана зупинилася переді мною, підвела пальцями лівої руки моє обличчя, а правою дала мені такий сильний поличник, що я впав на стіну. Тоді обернулася й пішла до своєї спальні.

Кілька днів підряд Джуліана ходила по спальні гола, а я, майже безпритомний, розглядав її крізь ледь прочинені двері. Я цілими годинами був у стані такого сексуального збудження, так жадав її, що хвилинами тратив розум. Одного вечора, вже не володіючи собою, мов ошалілий, я з грюкотом увірвався до спальні Джульєтти, жбурнув її голу на ліжко і впав на неї.

Вона била мене кулаками, кусала, а тоді вдарила коліном нижче живота з такою несамовитою силою, що я скотився на підлогу, корчився, вив з болю і на вкарачках повз до свого помешкання.

Наступного дня Джуліана сиділа у вітальні, коли я повернувся з роботи. Не привітавшися з нею, я поплентався сходами нагору.

— Добрий вечір! — наздогнав мене її іронічний голос.

Я нічого не відповів.

— Я хочу поговорити з вами.

Я зупинився:

— Слухаю.

— Я не буду гукати через цілу кімнату. Сідайте, прошу, коло мене.

Я зійшов униз і сів у крісло напроти неї.

— Те, що сталося вчора, не сміє ніколи повторитися! — промовила Джульєтта з притиском.

Я мовчав. Але відчував, як у мені наростала лють.

— Чому ви не відзиваєтеся?

— Щоб не наговорити вам непристойностей! Бо те, що вчора сталося, було спровоковане вами!

— Що ви маєте на думці?

— Ви точно знаєте, що я маю на думці: те, що ви парадуєте по дому голі, що доводите мене тим до безтями.

— У своєму домі я можу ходити, як хочу.

— Звичайно. Але, в такому разі, я не можу відповідати за свої вчинки.

— Ви хочете сказати, що кидаєтеся на кожну голу жінку?

— Так. Хіба що та жінка потворна.

— Виходить, я не належу до цієї категорії.

— На жаль.

— У такому разі, чи ви хотіли злягатися з матір'ю, яку напевно мусили бачити голою хлопчиною.

Мені стало погано. Я встав і подався до сходів.

— Відповідайте на моє питання! — крикнула мені услід.

— Хотів.

— А тепер жадаєте мене чи матері! Я подібна до неї. Ха-ха-ха!

Щоб не чути її жорстоких слів і божевільного реготу, я заткав долонями вуха, побіг сходами вгору й зачинився у своїй кімнаті.

Наступного вечора Джуліана знову сиділа зі своїм Ромео на лавочці в саду. Я пробував читати, дивитися телевізор, але потяг підглядати був такий великий, що ніяка сила не могла втримати мене в кімнаті. Я вийшов на балкон, сів у крісло й стежив за тим, що вони робили.

Довгий час вони сиділи мовчки й дивилися на Гудзон. Виглядало, що вони не були близькими одне для одного й не мали чогось спільного між собою. Джуліана раптово оглянулася, наче відчула на собі мій погляд. Тоді повернулася до хлопця і довго щось йому втовкмачувала, її обличчя було суворе й, мені здавалося, сердите. Хлопець весь час тільки потакував головою, наче боявся вимовити й слово. Після того, вона притулилася обличчям до його рамена, вкривши його плечі своїм хвилястим волоссям. Він мимохіть, навіть різко відхилив від неї голову й деякий час сидів, мов закам'янілий. Тоді штивно, наче не своєю рукою, почав гладити її волосся.

Невдоволена Джуліана пригорнулася до хлопця й занурила ліву руку в його довгі кучері. Одночасно правою рукою гладила його коліно, а відтак посунула руку трохи вище, а потім ще вище. Я не мав сумніву, що ця мізансцена була задумана для мене. Тим більше, що хлопець то підіймався вгору, то корчився від кожного її дотику. Нарешті зірвався з лавки й почав втікати. Вона різко крикнула до нього, і він застиг на півдорозі. Кивнула пальцем, і він повернувся назад і сів поруч з нею…

Вона приклякнула перед хлопцем на коліна, розшарпнула його штани і схилила голову йому між ноги. Він сидів плечима до мене, і я не міг бачити, що вона чинила з ним. Я тільки бачив, як він ввесь час стрясав плечима, наче сміявся чи ридав. Я відчув у собі наплив жорстокости й люті, а моє тіло скрутив спазматичний корч болю. Щоб не заревіти по-тваринному, я вп'явся зубами в зап'ястя і стискав щелепи так міцно, аж кров потекла.

Я раптом збагнув, що вона знущалася не тільки над молодим хлопчиною, а й наді мною, переживаючи подвійну насолоду. А, може, й подвійний біль? Не знаю, я ніколи не міг зрозуміти її.

Після цього усвідомлення біль мій трохи вщух, і я вернувся в кімнату. Роздягнувся, впав на ліжко й, закусивши подушку, знепритомнів.

Вночі почув легенький скрип вхідних дверей до мого мешкання і скрадливі кроки, які наближалися до спальні. Я насторожився, широко розплющив очі й намагався проглянути крізь густу темряву. Я знав, що це Джульєтта. її кроки на мить застигли, і я почув, як вона руками обмацувала меблі, шукаючи в темряві дорогу. Мені стало гаряче. За мить знов почулися кроки. Тихенько відхилилися двері до спальні, і в них появилася гола Джульєтта. Довге волосся закривало їй груди. Мені перехопило дух.

Вона ступила ще два кроки. Я раптово стрибнув на неї й кинув її на ліжко. Вона вхопила мене обома руками за шию, стискала й відпихала мене від себе. Та раптовий наплив енергії збудив моє тіло. Я вдарив її коліном, і вона впала навзнак. Я кинувся на неї, розкрив руки й пришпилив своїми руками до ліжка. Розкинув колінами її ноги і впхав між них свого члена. Розп'ята піді мною, Джуліана корчилася, вищала, але я жорстоко розпластав її своїм великим тілом і впився губами в її уста. Вона кусала мої губи, та я не відчував болю. Розпалений, намагався тільки впхати в неї члена. Але вона кидала стегнами, і я ніяк не міг проникнути в неї. Раптом побачив, що її обличчя було залите кров ю й відразу усвідомив, що це моя кров — із покусаних губ.

Я мимохіть притулив до губ одну руку, а вона, використавши мить, вхопила звільненою рукою мого члена й шарпнула так несамовито, що я заревів з болю, кинувся вбік і впав із ліжка. Вона, мов навіжена, вхопила зі столика ножа і гострим вістрям била мого збудженого члена з такою люттю, що кров бризкала по стінах. Коли мій член впав мені між коліна, вона з огидою кинула на підлогу ножа і вийшла, гримнувши дверима з такою силою, що мене стряснуло.

Я раптово сів на підлогу й деякий час не міг прийти до тями. Увімкнув світло, притулив руку до губ, та губи були цілі. Глянув на долоні, озирнувся довкола, та ніде не було жодних ознак крови. Щойно тоді я усвідомив, що все це були марення, і я, кидаючись у сні, злетів із ліжка. Я полегшено зітхнув.

Цей сон був до великої міри образом наших стосунків із Джуліаною. І я ніяк не міг заснути. Болючі думки ввесь час насувалися на мене. Чому наші стосунки такі жорстокі? Чому ми діємо проти себе? Чому хочемо знищити одне одного? Я не заподіяв їй ніякого лиха, ані вона мені. Насправді, вона манила мене як жінка, я починав захоплюватися нею. А, може, я тільки жадав її, тому з такою люттю реагував на її почини. Крім того, я ввесь час мав відчуття, що вона безнастанно намагалася довести мене до крайності, і мій дивний сон міг бути також осторогою.

Але таке логічне усвідомлення проблем нічим мені не помогло й нічого не змінило у моїх стосунках з Джуліаною. А марення й далі приходили і траплялися все частіше й частіше. Врешті доходило до того, що я боявся лягати спати. Невиспаний і знеможений, волочився по дому, мов тінь. Кожного вечора, замість іти до ліжка, сідав у крісло на балконі й чекав на Джуліану та її Ромео. Та Джуліана наче вгадувала мої думки й не виходила на лавочку. Це доводило мене до шалу. Я не міг знайти собі ні хвилини спокою.