Федія (СИ) - Мазоха Наталья Ивановна. Страница 10

--- Тепер тобі доведеться ще нас і полікувати.

Карол, у відповідь, ствердно похитав головою. Затримка виявилась довшою ніж планувалось. Та нарешті вилікувані і сповнені сил друзі рушили далі. Невдовзі кам'яна пустеля скінчилась. Шлях стрімко спускався вниз в зелену долину. Там, серед дерев, виднілись якісь будівлі. Мандрівники поспішили вниз і сховалися в заростях.

--- Як гадаєте, нас не помітили? --- пошепки спитав Теймур.

--- Хто знає? --- здвигнув плечима Плато.

--- Будемо сподіватись що ні. Пірати відчувають себе в повній безпеці. Не думаю що вони скрізь виставляють варту. --- висказався Карол. --- Треба підійти ближче і роздивитися що це за поселення.

Пролізши через густий чагарник мандрівники опинились на околиці невеличкого селища. Будинки тут були збудовані з глини і нетесаного дерева, дахи на них з сухої трави. Біля кожної будівлі чорніли клаптики обробленої землі, де витикалась нещодавно посіяна городина. Чулось кудакання курей, і блеяння овець.

--- Мабуть тут живуть селяни. --- здогадався Плато.

--- Цікаво, чи немає тут піратів? --- спитав, наче сам у себе, Карол.

--- Треба підійти поближче, може когось побачимо. --- вирішив чарівник.

--- Можна я піду. --- обізвалась Хета. --- Жінка не викличе сильної недовіри, і легше буде зблизитись з місцевими мешканцями.

--- Ти маєш рацію. --- погодився Карол. --- Іди але будь обережна. Краще якщо ти зустрінеш якусь тітку.

--- Спробую.

Хета зникла за крайньою будівлею. Вона обережно проходила поміж будівлями, намагаючись когось вгледіти. Та село наче вимерло. На наступному подвір’ї почувся шурхіт у хлівові. Хета завмерла за рогом будинку. З сараю вийшов невисокий, кремезний чоловік, він тримав у руці якусь посудину. Якусь мить жінка спостерігала за ним, потім насмілилась визирнути. Селянин завмер, а потім позадкував назад до будівлі.

--- Не бійтесь мене. --- тихо проказала Хета. --- Я не завдам вам шкоди. Я не місцева, і хочу дещо у вас спитати.

Переляканий господар визирнув на зовні. Жінка підняла до гори руки показуючи що вона не має наміру нападати. Чоловік осмілів і вийшов.

Хвилини чикання виявились довгими. Карол з друзями вже почали хвилюватися.

--- Треба було іти комусь з нас. --- першим обізвався Плато.

В його голосі відчувався неспокій.

--- Хета вправний і сильний воїн. --- заспокоїв його Теймур. --- Не кожен чоловік здатний на те, на що здатна ця жінка.

Він виявився правий. Хета з'явилась несподівано. Поряд неї був хтось з місцевих. Вона махнула друзям щоб ті виходили зі сховку і йшли до неї. Чоловіки вийшли їй назустріч.

--- Чому так довго? Ми вже злякались за тебе. --- підійшовши до дружини промовив Плато.

--- Треба ж було все роздивитися. --- оправдовувалась жінка.

--- Хто з тобою? --- спитав Карол.

--- Він порався біля свого господарства, і я зрозуміла що це не пірат. Його звуть Девон.

Чоловіки привітались.

--- Що це за поселення? --- спитав у Девона чарівник.

--- Мої предки жили тут здавен. Коли острів захопили пірати, то обернули нас на рабів. Тепер все, що ми виростимо, віддаємо їм.

--- Як часто вони тут з’являються?

--- Раз у два тижня.

--- Хто ще, крім вас і піратів проживає на острові?

--- Ближче до храму, є ще одне поселення. Там пірати тримають рабів привезених з різних місць. В основному майстрів: зброярів, ковалів, теслярів та інших.

--- Зрозуміло.

Карол почухав потилицю, потім знову запитав:

--- В тому поселенні і біля храму багато охорони?

--- Я був там кілька разів. Нас зганяли туди в день вшанування Магри. Я бачив до півсотні піратів і десять жерців храму. Більше нікого. --- відповів Девон.

Трохи помовчавши селянин добавив:

--- Пірати дуже сильні. Хоч їх не так і багато та здолати їх неможливо. Ми одного разу виступили проти них. То пірати покидали нас як дітей, хоча повстанців було у двічі більше. Тоді загинуло багато народу. Більше ми не намагались звільнитись. --- сумно закінчив свою розповідь Девон.

--- Ми віримо тобі. Нам довелось з ними зіткнутись. Хоч ми і не вступали в відкритий бій та силу їхню ми відчули. --- промовив Карол. --- В якому напрямку храм?

--- Туди. --- вказав пальцем селянин.

Подякувавши чоловікові за допомогу, мандрівники вирушили у вказаний бік. Бід прикриттям рослинності іти було безпечніше. Сонце вже не дошкуляло. І якби не сумні обставини, то ця мандрівка здавалася б лише прогулянкою.

--- На кораблеві було десь чоловік з тридцять піратів. Значить для охорони Далмарії залиши близько двадцяти. --- порахував чарівник.

--- Не забувай про жерців. --- нагадав Теймур.

--- Самим нам не впоратись. --- висловив свою думку і Плато.

--- Я з тобою згоден.

--- А якщо заручитись підтримкою рабів? --- мовила Хета. --- Майстровий люд не затуркані селяни. На думаю що вони змирилися зі своєю долею, становище рабів не всіх влаштовує.

--- Ти права треба спробувати цим скористатися. --- погодився чарівник. --- Нам би лише до храму потрапити!

Лише коли Алагір торкнувся обрію мандрівники дістались до храмового міста. Воно різко відрізнялось від поселення селян. Будинки тут були з каменю і вкриті черепицею. Вулиці як промені відходили від головної площі так, що з околиці міста добре було видно напівзруйнований храм. Друзі помітили на його стінах якийсь рух.

--- Жерці намагаються храм відбудувати. --- здогадався Карол.

--- Значить Темхус ще користується цим храмом. --- висловився Теймур. --- Аммана не помилилась.

--- Боги не помиляються! --- сердито сказала на те Хета.

--- Так. Я забув що вона божественна. --- оправдувався Теймур.

--- Годі сперечатись. Треба обміркувати як діяти. --- встряв в суперечку чарівник. --- Скоро стемніє. В нас зовсім мало часу!

--- Давайте постукаємо в крайній будинок. --- запропонував Плато.

--- Давайте. Вибору в нас однаково немає. --- погодився Карол.

Друзі підійшли до будівлі і сховалися за рогом. Уважно обдивилися вулицю. Ніде жодного руху. Карол вийшов зі сховку і тихо постукав у двері.

--- Хто там? --- почувся за дверима чоловічій голос.

--- Ми мандрівники і шукаємо де б переночувати. --- відповів чарівник.

--- Хто? --- голос за дверима був настільки здивований, що Каролові стало самому смішно, за свою невдалу брехню. Він спробував виправити становище:

--- Впустіть будь ласка. Нам необхідна ваша допомога. Пірати в нашому селищі викрали дітей, нам потрібно їх відшукати.

Засув клацнув. Двері відчинились. На порозі з’явився господар будинку.

--- Так би одразу і казали, а то мандрівники! Мене звуть Замер.

--- Вибачте. Та ми не знали як визвати вашу довіру. --- виправдовувався Карол.

--- Та знайшли ж як. Тут і так достатньо обману, тільки правда викликає довіру. --- мовив на те чоловік. --- Хоч від піратів ніякі засуви не врятують. Ви щось про дітей казали?

--- Так. Двоє немовлят. Ви щось можете нам повідомити? --- запитав Теймур.

Господар показав гостям на лаву що стояла вдовж стіни, пропонуючи сісти. Мандрівники сіли. Вони були сама увага. Всі четверо не зводили з господаря очей.

--- Майже два тижні назад, ми бачили як пірати привезли двох жерців. Ті тримали на руках маленьких дітей. На вигляд їм було не більше року. --- розповів чоловік.

--- Куди вони їх діли? --- запитав Карол.

--- Віднесли до храму. Робітники, що його відбудовують, казали що бачили як ці жерці пройшли крізь стіну за вівтарем, і назад вже не повернулися.

--- Стіна за вівтарем. --- задумливо повторив чарівник. --- Саме там і знаходиться прохід який нам потрібен.

--- Самим нам не пробитися. --- скрушно похитала головою Хета.

--- Ви хочете пройти слідом за жерцями? --- поцікавився господар.

--- Хочемо. --- хитнув головою Карол.

--- У хромові роботи не припиняються ні в день, ні в ночі. Робітники змінюють один одного. Якби ви переодяглись, то легко могли б потрапити в середину. Скоро до роботи ставатиме нічна зміна. Я теж піду з вами і допоможу.