Смерть бере відпустку - Сарамаго Жозе. Страница 2

Хоча словом криза переповіджені прехимерні події, звісно ж, годі доладно назвати, бо було б безглуздо, нісенітно й усупереч найелементарнішій логіці говорити про кризу в справді упривілейованій екзистенційній ситуації браку смерти, можна зрозуміти деяких громадян, обстоювачів власного права на достовірну інформацію, які загадувалися над питанням, і запитували одне одного, а що ж коїться з бісовим урядом, бо той не подавав доти ознак життя. Фактом є, що міністр охорони здоров’я, до якого на ходу звернулися в перерві між двома засіданнями, пояснив журналістам, що з огляду на недостачу певних відомостей будь-яка офіційна заява неминуче була б передчасною. Ми збираємо інформацію, що надходить з усієї країни, наголосив він, і справді нізвідки немає новин про випадки смерти, але можна легко здати собі справу з того, що ми, застукані цим явищем так само зненацька, як і всі інші, ще не маємо змоги висловити бодай приблизне припущення щодо його причин і ймовірних наслідків, коротко- та довготермінових. На цьому можна було б і зупинитися, й уже за це, зваживши на складність становища, можна було б подякувати, але загальновідомий інстинкт із приводу й без приводу заклика`ти людей до спокою, за всяку ціну втримувати їх сумирними в кошарі, цей умовний рефлекс, що в політиків, надто привладних, перетворився на другу натуру, а, власне, дійшов до автоматизму, ставши механічним відрухом, підказав міністрові щонайгірше підсумування розмови, Як особа, відповідальна за галузь охорони здоров’я, запевняю всіх, хто мене чує, що немає жодної причини для занепокоєння, Якщо я добре зрозумів щойно почуте, завважив котрийсь журналіст, уникаючи занадто іронічних ноток у голосі, то на Вашу думку, пане міністре, нас не має непокоїти те, що ніхто не вмирає, Саме так, нехай іншими словами, але це я й сказав, Пане міністре, дозвольте Вам нагадати, що люди ще вчора вмирали й нікому не спадало на думку через те непокоїтися. Звісна річ, умирати природно, причини для занепокоєння виникають тоді, коли кількість смертей зростає, як-от через війну, через епідемію. Тобто коли трапляється щось надзвичайне, Можна й так сказати, Але тепер ніхто не ладен умирати, а Ви, пане міністре, саме тепер просите нас не непокоїтися, погодьтеся, що в цьому є щось досить парадоксальне. То була сила звички, я визнаю`, що термін занепокоєння в цьому випадку не мав би прозвучати, А яке інше слово, пане міністре, Ви б ужили натомість, я ставлю це питання, бо журналіст, свідомий свого обов’язку, яким я себе вважаю, має по змозі доносити точний вислів. Трохи роздратований такою наполегливістю, міністр відповів сухо, Не одне слово, а чотири, І які ж, пане міністре, Не плекаймо облудних надій. То був би, поза сумнівом, гарний і чесний головний заголовок для завтрашнього випуску газети, але головний редактор, по консультації з випусковим, вирішив, що, хоч би з міркувань комерційних, виливати на всенародне піднесення це відро крижаної води не варт, Хай буде той, що зазвичай, З новим роком, з новим щастям, сказав він.

В офіційній заяві, розповсюдженій уже пізно ввечері, прем’єр-міністр підтверджував, що з початку нового року в усій країні не зафіксовано смертей, заклика`в до стриманости та почуття відповідальности в пропонованих оцінках і тлумаченнях цього незвичного факту, нагадував, що не можна виключити припущення про його випадковий характер, про чисто принагідну й одноразову зміну в розташуванні небесних тіл, про виняткову співгру чинників впливу на стосунок між простором і часом, та повідомляв, що в кожному разі вже почалися контакти фахівців з відповідними міжнародними організаціями, щоб уможливити вжиття урядом заходів, дієвість яких залежатиме від їхньої узгоджености. Виголосивши ці псевдонаукові туманності, покликані своєю незрозумілістю вгамувати розрух, що охопив країну, прем’єр-міністр насамкінець запевнив у тому, що уряд готовий до всіх варіантів розвитку подій, які людський розум може передбачити, й рішуче налаштований енергійно розв’язувати з необхідною підтримкою від населення ті складні соціальні, економічні, політичні проблеми, що неминуче постануть через остаточне зникнення смерти, в тому разі, судячи з усього, цілком імовірному, коли це підтвердиться. Ми приймемо виклик несмертельности тіла, з силою вигукнув він, якщо на те буде воля божа, й довіку дякуватимемо господові в наших молитвах за те, що він обрав своїм знаряддям богоспасенний народ нашої країни. Хай би навіть, мовчки подумав прем’єр-міністр, дочитавши текст, це означало, що ми по шию залізли в халепу. Він і уявити не міг, як ту шию йому незабаром затисне комірець. Не минуло й пів години, як він, везений додому службовим автомобілем, отримав дзвінок від кардинала. Добривечір, пане прем’єр-міністре, Добривечір, ваша превелебносте, Я телефоную вам, щоб висловити свою приголом­шеність, Я маю те саме відчуття, ваша превелебносте, становище дуже тривожне, найтривожніше за ввесь час існування країни. Не про те йдеться. А про що ж тоді, ваша превелебносте, З усіх поглядів дуже прикро, що ви, пане прем’єр-міністре, складаючи заяву, яку я щойно чув, забули про те, що становить підмурок, скріплину, наріжний камінь, замок склепіння нашої святої віри, Ваша превелебносте, пробачте, але боюся, що я не розумію, куди ви провадите. Без смерти, послухайте мене уважно, пане прем’єр-міністре, без смерти немає воскресіння, а без воскресіння немає церкви, чорт забирай, Я не зрозумів, що ви сказали, повторіть будь ласка. Вас не чути було, ваша превелебносте, можливо, зайшла якась завада від атмосферної, статичної електрики чи навіть зникло покриття, супутник іноді підводить, ви казали, ваша перевелебносте, що, Я казав, що кожен католик, включно з вами, мусить знати, що без воскресіння немає церкви, а крім того, як вам спало на думку, що господь може прагнути власного кінця, заявляти щось таке, це чисте святотатство, чи не найгірше з блюзнірств, Ваша превелебносте, я не казав, що господь прагне власного кінця, Нехай не казали саме цими словами, але ви припустили можливість того, що безсмертя тіла може походити з божої волі, і не потрібен докторат із трансцендентальної логіки, щоб утямити, сказати одне означає сказати друге, Ваша превелебносте, повірте, будь ласка, це була тільки ефектна фраза, аби справити враження, такий собі ораторський кунштик і нічого більше, Ви ж знаєте, що в політиці без цього ніяк, У церкві теж без дечого ніяк, але ми довго розважаємо, перш ніж розтулити рота, не говоримо, аби лишень говорити, наперед вираховуємо наслідки, наша спеціальність, поясню вам образно, це балістика, Я дуже шкодую, ваша превелебносте, На вашому місці і я шкодував би. Неначе вираховуючи час, поки гарматень долетить, кардинал зробив павзу, й відтак повів далі м’якшим, сердечнішим тоном, Я хотів би знати, чи ви, пане прем’єр-міністре, ознайомили з заявою його величність, перш ніж зачитати її перед засобами масової інформації, Звичайно ж, превелебносте, справа-бо аж надто дражлива, І що ж відказав король, якщо то не є державна таємниця, Схвалив, Чи був від нього насамкінець якийсь коментар, Знаменито, Що знаменито, Це був відгук його величности, знаменито, Тобто й від нього блюзнірство, Про такі речі я не годен робити присудів, превелебносте, мені хоч би з власними гріхами якось раду собі дати, Треба буде поговорити з королем, нагадати йому, що в такій заплутаній і делікатній ситуації тільки ретельне й неухильне дотримання випробуваних настанов нашої світої матері-церкви дасть змогу врятувати країну від жахливого безладу, що впаде нам на голову, Робіть, ваша превелебносте, як знаєте, вам це належиться, Я запитаю в його величности, чи вони воліють, щоб королева тривала у вічній агонії, прикута до ліжка, з якого ніколи не встане, з душею, ганебно ув’язненою в тлінному тілі, а чи щоб вона, померши, подолала смерть вічною й осяйною небесною славою, З вибором відповіді не завагається ніхто, Так, але мені, всупереч тому, що про мене думають, ідеться насамперед не про відповіді, а про запитання, пане прем’єр-міністре, а на думці я маю, ясна річ, наші запитання, зважте, як вони водночас бувають спрямовані на певну мету й містять прихований намір, якщо ми їх ставимо, то не лише для того, щоб видобути з людей відповіді, які вони в цей момент мають почути з власних вуст, але також для того, щоб торувати шлях для відповідей майбутніх, Десь так само, як у політиці, превелебносте, Еге ж, але перевага церкви в тому, що вона, опікуючись вишнім, керує низьким. Запала ще одна мовчанка, яку перервав прем’єр-міністр. Я вже під’їжджаю додому, превелебносте, але хотів би з вашого дозволу ще поставити вам одне коротеньке запитання, Дуже прошу, Що робитиме церква в тому разі, як ніхто більше ніколи не помре, Ніко`ли то задов­гий час, навіть коли брати смерть, пане прем’єр-­міністре, Здається, ви уникаєте відповіді, превелебносте, Я запитаю вас про те саме, що робитиме держава в тому разі, як ніхто більше ніколи не помре, Держава намагатиметься вижити, хоча я дуже сумніваюся, що їй це вдасться, а от церква, Церква, пане прем’єр-міністре, настільки призвичаїлася до вічних відповідей, що я не можу уявити, як вона може давати інакші, Хоч би й усупереч дійсності, Ми від початку тільки те й робимо, що заперечуємо дійсність, але ж ось ми тут, А що скаже папа, На його місці, хай бог дарує мені цю зарозумілу й немудру претензію, я негайно наказав би поширити нову тезу, про відтерміновану смерть, Без додаткових пояснень, Від церкви ніколи не вимагалося, щоб вона пояснювала хоч що-небудь, наша ще одна спеціальність, окрім балістики, завжди була знешкоджувати вірою допитливість розуму, Добраніч, превелебносте, й до завтра, Якщо бог дасть, пане прем’єр-міністре, бо ж як інакше, Як справи стоять тепер, то він, здається, не зможе цьому запобігти, Не забувайте, пане прем’єр-міністре, що поза ме­жами нашої країни й надалі вмирається в янайнормальніший спосіб, а то є добрий знак, Кому як, превелебносте, може, з-за кордону в нас бачать оазу, вертоград, новий рай, Або пекло, якщо їм стане розуму, Добраніч, превелебносте, зичу вам спокійного й відсвіжного сну, Добраніч, пане прем’єр-міністре, якщо смерть цієї ночі надумає повернутися, я маю надію, що вона не забуде про вашу особу, Якщо в цьому світі справедливість не є порожнім словом, то переді мною в черзі стоїть королева-мати, Обіцяю не виказувати вас завтра королю, Красно вам дякую, превелебносте, Добраніч, Добраніч.