Незнайко на Місяці - Носов Николай Николаевич. Страница 35

Того ж дня, коли в газетах з'явилося повідомлення про заснування Акціонерного товариства гігантських рослин, у місті Давилоні сталася дуже важлива подія: пограбували банк, що належав одній з найбільших корпорацій давилонських промисловців. Пограбували його вранці, через кілька хвилин після відкриття банку, а через півгодини все місто вже трубило про це. Розповідали, що в нападі на банк брало участь до сорока грабіжників, які приїхали на броньованих автомобілях і були озброєні не тільки пістолетами й гвинтівками, а навіть кулеметами й ручними гранатами. Казали, що при пограбуванні вбили всіх службовців банку, крім касира, який сховався у вогнетривкій скрині. Під час перестрілки, яка виникла між бандитами й поліцейськими, кількох поліцейських було уколошкано, а з бандитів не постраждав ніхто, якщо не брати до уваги ватажка зграї, якому один із грабіжників відстрелив помилково вухо.

В усьому місті тільки троє коротульок нічого не знали про цю подію. То були Незнайко, Мига й Козлик. З самісінького ранку вони засіли в своїй конторі, чекаючи покупців акцій, але покупці чомусь не з'являлися і тому їм ні від кого було дізнатися, що трапилось. Скоро, однак, у контору прибіг Жуліо й розповів про цю надзвичайну історію.

Від грабіжників тепер нема ніякого порятунку, — сказав він. — От-от пограбують нашу контору.

— А я боюся не того, — сказав Мига. — Я боюся, що тепер усі говоритимуть про це пограбування, а про наше акціонерне товариство зовсім забудуть. Ніхто й не подумає купувати акції.

Побоювання Миги, виявилось, були небезпідставні. За день жодна жива душа не заглянула в контору. На другий день усі газети рябіли повідомленнями про пограбування банку. Газети спростовували чутку, ніби в пограбуванні брали участь сорок чи п'ятдесят бандитів. Повідомлялося, що бандитів було тільки двоє. Вони ввійшли в приміщення банку як звичайнісінькі відвідувачі, зачинили вхідні двері і, погрожуючи пістолетами працівникам, веліли всім їм лягти на підлогу, долілиць, після чого наказали касирові відчинити вогнетривку касу. Як тільки переляканий на смерть касир виконав наказ, вони вигребли з каси всі гроші й сховали їх у валізу, яку принесли з собою. Посадивши касира у вогнетривку скриню і пригрозивши пристрілити його, мов собаку, якщо тільки він спробує зчинити тривогу, обидва бандити взяли свою валізу і вийшли на вулицю.

Це помітила одна працівниця банку, котра, як і всі інші, лежала в той час на підлозі. Упевнившись, що небезпека їй більше не загрожує, вона дотяглася рукою до стола, за яким працювала, і натиснула кнопку електричного сигналу.

Сигнал почули поліцейські, які за своєю звичкою сиділи в караульному приміщенні й грали в «козла». Миттю припинивши гру, вони вискочили на вулицю і побачили, як двоє грабіжників сіли в автомашину й поїхали. Поліцейські негайно сіли в поліцейський автомобіль і кинулися переслідувати грабіжників. Побачивши, що поліцейські доганяють їх, один з грабіжників вихопив пістолет і почав палити з нього, намагаючись прострілити шини поліцейського автомобіля. Це йому вдалося. Шина на одному з передніх коліс лопнула. Автомобіль втратив керування і на всьому ходу врізався у ліхтарний стовп. Четверо поліцейських роз'юшили носи, а п'ятий випав з машини і, стукнувшись об бруківку, скрутив собі в'язи.

Це, правда, не помогло бандитам утекти від розплати, бо ще дві автомашини з поліцейськими включилися в погоню. Почалася перестрілка. Бандитові, який стріляв дуже влучно, вдалося вивести з ладу й ці обидві машини, але поліція пустила в хід броньовані автомобілі, озброєні кулеметами. Зрештою бандитів затримали, але, на загальний подив, у них зовсім не було награбованих грошей. Машину ретельно обшукали, проте валіза з грішми зникла, ніби розтанула в повітрі.

Доправлені в поліцейське управління грабіжники заперечували свою провину, твердячи, що ніякої валізи вони не бачили, ніякого банку не грабували й не думали навіть грабувати. На запитання поліцейського комісара Пшигля, навіщо в такому разі вони стріляли в поліцейські машини, вони відповіли, нібито не знали, що переслідують поліцейські, а, навпаки, думали, що за ними женуться бандити.

Поліцейський комісар сказав, що все це виверти, бо відрізнити поліцейського від бандита не так уже й важко. У відповідь на це грабіжник, який стріляв із пістолета, сказав, що теперішнього поліцейського не відрізниш від бандита, бо поліцейські часто діють спільно з бандитами, бандити ж переодягаються в поліцейську форму, щоб зручніше було грабувати. І тому чесному коротульці вже зовсім байдуже, хто перед ним: бандит чи поліцейський.

Про що іще говорив поліцейський комісар Пшигль із затриманими, газети замовчували. Писалося тільки, що викрадена з банку сума дуже велика і сягає трьох з половиною мільйонів фертингів. Повідомлялося також, що внаслідок зіткнення з бандитами семеро поліцейських дістали різні ушкодження, один же з поліцейських, на ім'я Шмигль, порвав штани й загубив у метушні каску.

На закінчення майже всі газети просили читачів поділитися своїми думками про те, що сталося. Кожному ж, хто дасть свідчення, які поможуть поліції знайти викрадені гроші, обіцяли добру винагороду.

Нічого, звісно, й говорити, що читачі негайно ж поділилися своїми думками. Другого дня в газетах було надруковано багато читацьких листів. Ось один із них:

А ось другий лист:

А ось лист, в якому читачі запідозрюють у крадіжці касира:

Листи надходили і від читачок:

Ось лист, у якому читач Бузоні подає важливі відомості:

Ще одне цінне свідчення.

Був ще й такий лист: