Шхуна «Колумб»(Ил. Є. Семенова) - Трублаини Николай Петрович. Страница 76

— Слухайте, як вас назвати?

— Антон, — почулося з темряви після короткого мовчання.

— Скажіть, які є способи рятуватися з такої глибини?

— В нашому розпорядженні таких способів нема… Якщо тим двом, що викинулися з човна, вдалося врятуватися… вони могли б сповістити про нас, але навіть у такому випадку навряд чи водолазам вдасться витягти нас з цієї глибини.

— Це що, неможливо?

— Фактично, майже ні.

— Ви кажете, майже…

— На цю глибину водолази спускаються. Але для цього потрібно дуже багато часу. Припустимо, що нас знайдуть і човен підіймуть. Та поки закінчаться підйомні роботи, ми загинемо без повітря.

— Виходить, що становище не таке вже безпорадне. Коли б нам вдалося повідомити про себе, я певна, що епропівці нас врятували б.

— Хіба що ваші епропівці. Але жоден з тих, хто врятувався звідси, не захоче викликати нам на допомогу радянських водолазів.

— Я чула розмову про аварійний буй. Коли я правильно зрозуміла, його можна звідсіля викинути і сповістити про себе.

Поранений заворушився. Дівчина збудила в ньому іскру надії.

— Так, так… Якби нам викинути буй… Якби його негайно знайшли й передали вашим епропівцям. Ми ще проживемо тут три-чотири дні.

Світла пляма, ледве видна в тому місці, де горіла лампочка, зовсім згасла. Каюту заповнила абсолютна темрява Люда втратила останній зоровий орієнтир і тепер могла рухатися, лише обмацуючи руками все навколо.

— Нам потрібне світло, — сказала дівчина.

— В мене є сірники, — відповів Антон, — але кожен запалений сірник зменшує кількість кисню.

— Невже тут немає електричного ліхтарика?

— Спробуйте знайти старшого офіцера і обшукайте його кишені, у нього повинен знайтися.

Люда пригадала, що труп старшого офіцера лежить на східцях між каютою та постом центрального управління. Розводячи перед собою руками, намацала стіну, ступила два кроки і спіткнулась. Присіла, провела руками низу. Рука натрапила на чиюсь голову. Пальці попали в щось мокре й липке. Дівчина здригнулася, уявивши закривавлену голову мерця. Не втрачаючи самовладання, Люда провела руками вздовж тіла і знайшла кишеню. Справді, в одній з кишень лежав електричний ліхтарик, схожий на трубку. Засвітила, оглянула вбитого і повернулася назад до столика Тепер на якийсь час могла користатися світлом.

— Економте батареї, — сказав Антон.

— Знаю, — відповіла дівчина. — Що ж далі?

— Напишіть записку, яку треба вкласти в буй.

Дівчина знайшла в столику папір, автоматичну ручку, поставила біля себе ліхтарик і почала писати.

— Як називається цей підводний човен? — спитала дівчина.

Антон мовчав.

— Ви хочете, щоб вас врятували епропівці, і не хочете назвати свого корабля.

— Пишіть — піратський підводний човен, — глухо відповів поранений, — а там вони вже самі розберуть.

— Гаразд. Як визначити, де ми знаходимось?

Знову зайшла мовчанка.

— Буй можна пустити пливти, а можна залишити на прив'язі, — відповів Антон. — У першому випадку точно зазначають місцеперебування підводного човна, у другому — буй сам це показує, якщо його не зірве вітром та хвилями, бо він має велику вітрильність. Коли ми далеко від морських шляхів, то буй на прив'язі може залишатись непоміченим безконечно довго.

— Але ми не знаємо, де ми.

— Випустімо прив'язаний буй.

Більше Люда нічого не запитувала, вона писала швидко, не задумуючись, і за кілька хвилин прочитала пораненому.

Решти вона пораненому не читала. Там же було таке:

Люда вийшла в пост центрального управління, щоб там знайти буй та шахту, якою його викидають на поверхню моря. Знайшла вузький циліндр завдовжки півтора метра, пофарбований у червоні та білі смуги. Верхня частина його являла трубчастий стрижень з намотаними на ньому двома прапорами, які означали: «терплю аварію, потрібна негайна допомога». У верхній частині цього циліндра легко вигвинчувалася головка і відтіля виймалася алюмінієва трубка, куди можна було вставити записку Спідня частина циліндра закінчувалася кінцем-вушком, за яке тримався міцно зашморгнутий тросик. Тим тросиком буй прикріплявся до підводного човна. Він, так би мовити, виконував обов'язки якорного каната.

Дівчина розшукала і шахту для викидання того циліндра, їй лише раз довелося повертатися в каюту і спитати пораненого, як відчинити горловину тієї шахти. Виявилось, що це зробити дуже легко.

Люда вклала в алюмінієву трубку записку, загвинтила закривку й поклала циліндр у шахту. Потім перевірила, чи міцно тримає трос, задраїла внутрішній клапан і поворотом важеля випустила в шахту заряд стиснутого повітря. Почула тільки легкий шум і звук, наче приглушений постріл. В її уяві розфарбований циліндр пробив водяну товщу, сплив на поверхню й зупинився, хитаючись з боку на бік. Одночасно на ньому розгорнулися прапори. Тепер залишилось, щоб їх хтось помітив. Ніхто не пройде байдужим повз ці прапори, хіба лише диверсанти могли б знищити аварійний буй. Але пірат і шпигун уже, мабуть, далеко від цього місця, якщо щасливо вибралися на поверхню.

Думки дівчини перебив Антон:

— Уже? — спитав він.

— Так, випустила.

— Аби тільки, на наше нещастя, не знявся б шторм або сильний шквал, а то може зірвати буйок. Тоді вже навіть ваші епропівці не зможуть нас знайти.

Після того знову почалося гнітюче чекання. На щастя обоє вони не знали, що через деякий час над морем пронісся шквал, зірвав їхній буй і поніс його спочатку на північ, а потім на схід.

Деякий час мовчали. Потім Люда запропонувала обчислити кількість повітря, що було в їхньому розпорядженні, а також наявність води та харчів. Пост центрального управління й обидві каюти поруч нього мали форму правильних квадратів. Отже, Люді легко було обчислити кубічний об'єм цих приміщень. В сумі це становило трохи більше двадцяти кубічних метрів. При нормальній подачі цього повітря в легені двох людей, їм вистачило б на чотири доби. Але повітря в підводному човні було вже зіпсоване. Не так давно тут перебувало шестеро людей. Крім того, воно не цілком очищалося від вуглекислоти, можна було побоюватися, що очищувачі незабаром перестануть працювати.

За обчисленнями Люди та пораненого, вони мали запас повітря на дві доби. Можливо, їм доведеться пускати сюди стиснене повітря з балонів. Так можна було збільшити кількість кисню, але одночасно в приміщенні збільшився б і атмосферний тиск, а це загрожувало їм загибеллю від кисневої хвороби.

Харчів Люда знайшла стільки, що їх могло вистачити на п'ять-шість днів. Погано було з водою. У неї залишилося сім-вісім склянок, отже, мусили економити. Це було легше робити тому, що температура на підводному човні знизилась. Машини перестали працювати, і човен повільно охолоджувався до температури навколишньої води. А температура її не перевищувала дев'яти градусів.

Ці справи відібрали в них годин зо дві, а після того знову — мовчання і тиша. Поранений заснув. Люда дрімала, поклавши голову на стіл. Раптом її збудив настирливий дзвінок, що залунав у посту центрального управління. Люда встала і, присвічуючи ліхтариком, пройшла до телефону, обережно переступивши трупи офіцера та стернового.