Тінь попередника - Ешкилев Владимир. Страница 52

Вагончик зупинився за півгодини. Зала, до якої він їх доправив, була добре освітленою. Зеленкувате світло проходило сюди крізь напівпрозорий камінь, з якого були складені стіни, стеля і підлога. Високу стелю підтримували круглі колони. Їхні капітелі розгалужувалися під стелею вузлуватими потоками каменю. Знаюча з адміралом пройшли вздовж довгої шереги колон, що зблизька разюче нагадували скам'янілі дерева. У дальньому кінці зали з урочистою неквапливістю, притаманною механізмам давнини, відчинилися важкі двері. Тесленові здалося, що вони вирізані з одного велетенського кристалу.

— Так, — прочитала його думки Гітела. — Сховище захищене кристалічними плитами, які міцніші за всі відомі нам матеріали. За нашими розрахунками, воно витримає будь-яку атаку.

— Окрім вибуху тератронної бомби.

— Авжеж, — погодилась Знаюча. — Окрім тератронної бомби.

За дверима виявився новий широкий тунель. Зеленкувате світло, таке саме, як і в залі з колонами, вихоплювало з бокових заглиблень прозорі вітрини і саркофаги. Назустріч гостям з глибин сховища вийшли дві молоді сестри, їхні високі стрункі фігури випромінювали майже відчутну впевненість. Коротко підстрижене волосся не псувало їхніх облич — суворих, з холодними правильними рисами. У синіх очах охоронниць таємниць Магонії адмірал не зміг роздивитися нічого, крім бадьорої сконцентрованості. Ці жінки, зрозумів Теслен, від самого народження усвідомлювали себе частиною справи, не обмеженої ні часом, ані простором. Їхні рухи були стриманими й точними, немов рухи бойових кіборґів. Замість плащів їхні тіла зігрівали щільно припасовані утеплені комбінезони й короткі куртки. Стіни кристалічного підземелля дихали холодом піфійських глибин.

— Вітаю вас, сестри. Святі Матері доручили нам показати Обраному таємниці материнської планети, — повідомила синьооким охоронницям Гітела.

— Ходімо, — рудоволоса Знаюча показала кудись у віддалений напівморок тунелю.

— Сестра Сайкс завідує скарбницею, — пояснила Гітела.

Рудоволоса кивнула, щоб у Теслена не виникло сумніву, кого саме звати Сайкс. Досвідченим оком адмірал відзначив, що вона займає високе становище в ієрархії Знаючих. Швидкий погляд, кинутий нею на Гітелу, був поглядом не подруги, а старшої. Поглядом людини, звиклої наказувати і наставляти.

«Цікаво було б знати, на яких саме принципах базується їхня владна піраміда, — подумав адмірал, дивлячись на руду потилицю Сайкс, яка йшла попереду. — Здається, я колись читав аналітичну записку, де йшлося про якусь їхню з'єднаність у родинно-племенні клани. Кажуть, що певне місце в соціальній ієрархії закріплене за кланом навічно».

— Тобі, Обраний, буде важко зрозуміти, як воно насправді, — не обертаючись, прокоментувала його думки Сайкс.

— Мені здається, Преподобна Сестро, — посміхнувся Теслен, — що тепер мені точно відомо, чому імператори з Дому Ойзеле відлучили від трону всіх піфійських сестер.

— Телепатія лякає лише брехливих і слабких правителів. Деко Асмір і Сіоран Перший не боялися, що Знаючі зможуть прочитати їхні думки.

— А направду могли?

— Могли. Хоча, кажуть, що не завжди виходило. Асміра Знаючі навчили блокувати доступ до мислення, а Сіоран дотепер залишається для нас загадкою. Він мав нестандартну структуру психіки і володів дивними вміннями.

— Наприклад?

— Наприклад, даром передбачення. Між іншим, у доволі розвинутій формі.

— Кажуть, що цей дар передається в спадок.

— Лише в окремих випадках. Із нащадків першого Сіорана лише його правнук Еарлан Другий мав подібний дар. Але його здібності передбачати майбутнє були набагато обмеженішими, аніж у предка. Навіть порівнювати годі. Тому він охоче радився з нашими сестрами, серед яких завжди було багато прозірливих. Наприклад, він радився із моєю прапрабабкою, яка за молодих років була наложницею Еарлана. Я, до речі, отримала ім'я Сайкс на її честь… Ми прийшли, Обраний, — праправнука імператорської наложниці запрошуючим жестом вказала на прохід до кімнати з дугастим склепінням.

Теслен увійшов до кімнати. Освітлення тут було інтенсивнішим, аніж у головному тунелі. В центрі кімнати вилискував блакитними боками прозорий купол, під яким можна було побачити скам'янілі рештки істоти, подібної до велетенського жука.

- Ґирг, — мовила Сайкс.

— Отже, ви знайшли підтвердження того, що древніх піфійців знищили ґирги?

— Древніх магонійців, Обраний.

— Кажуть, що назва «Магонія» тут під забороною.

— Не для обраних вищих ранґів. Тим більше не для майбутнього імператора Еарлана Третього.

— Ти, сестро, як я бачу, отримала у спадок від прапрабабки не лише ім'я.

— Для такого пророцтва не треба мати особливого дару.

— Невже? А ти віриш у магію імен? — Теслен не відривав погляду від вмурованого у вапняк ґирга.

— Я не впевнена, Обраний, що колись стану твоєю наложницею.

— Чому б і ні? Сайкс Древня плюс Еарлан Другий. Сайкс Нова плюс Еарлан Третій. Цілком симпатичне дежавю. Історикам і літераторам буде про що писати. Гуманітарії полюбляють такі співпадіння.

— Ти, адмірале, не нащадок Сіоранів. Не ображайся, але ж ти не наполягатимеш на тому, що твої гени відшліфовані століттями якісного відбору. Твої предки були земними інженерами і крамарями. Вони не опікувалися своєю кармінною природою і не мислили себе ланками у спадковому ланцюгу вдосконалення… А я народжена не для того, щоб розважати істориків.

— А для чого ти народжена?

— Коли я увійду у вік Матері, то стану повноправним членом Ради з титулом Святої [58]. Інше потребує довгих пояснень, які тобі ні до чого.

— Але все ж погодься, сестро, що я матиму право обирати собі радників. Чи то пак радниць із даром передбачення.

— Поживемо, побачимо, — на мить погляд Сайкс зустрівся з адміраловим. Якась крижана хвиля пройшла крізь тіло Теслена, немов він проминув невидиму рамку сканера. — Але я бачу, що для тебе не стало новиною те, що древня Магонія стала жертвою атаки ґиргів.

— В архівах Ордену є згадки про це. Але залишки ґирга я бачу уперше.

— Це може означати й те, що твої попередники знайшли одну із сестер-відступниць ще до того, як її покарало правосуддя нашої Ради.

Адмірал не став коментувати це припущення, натомість запитав:

— Сестро, скажи, а за вашим переданням також виходить, що ґиргів послали на Магонію Повзучі Отці?

— Ні, наше передання не звинувачує у цьому страшному злочині Повзучих. Ґирги з'явилися на Магонії шістсот тисяч років тому. А раса Повзучих вичерпала свій біологічний ресурс приблизно за шістнадцять мільйонів років до того. Вони жили неймовірно довго, але не дожили до Третього циклу виникнення розумних рас. Повзучі не були сучасниками магонійців.

— Тобто ви вважаєте, що магонійські гуманоїди досягли стадії технічної цивілізації лише в Третьому циклі?

— Так. І ми не використовуємо визначення «магонійські гуманоїди». Магонійці і люди Землі — одна раса. За генетичним ключем ми є прямими нащадками магонійців. Магонійці створили на Землі колонію ще до загибелі своєї планети, яку ми називаємо материнською. Тому що вона була колискою нашої раси, Першим Домом, а Земля стала Другим. Саме магонійці захистили Землю від ґиргів. Вони зберегли расу ціною загибелі своєї цивілізації.

— Деякі наші дослідники мають сумнів у тому, що подібне трактування історії гуманоїдних рас неможливо піддати сумніву. До речі, сестро, якщо дотримуватися твоєї схеми, то ящери Ґ'орми жили у Другому циклі і продовжують жити у Третьому, в нашому, циклі.

— Твої слова справедливі. Рептилоїди Ґ'орми продовжують жити, тому що спираються на знання, отримані від Повзучих. Ті ж також захопили своїм існуванням аж два цикли.

— А наші аналітики вважають, що раса ящерів живе так довго переважно завдяки особливостям свого метаболізму. Наскільки мені відомо, більшу частину життя вони проводять у глибокій сплячці, а середня тривалість життя ґ'орміта — вісімсот стандартних років.