Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі. Страница 45

Площа була яскраво освітлена. З факелами в руках люди тулилися один до одного, оточені кільцем мисливців. Вони ще не знали, що відьма пішла. Коли підійшли Келен з Річардом, всі мовчки втупилися в них. Мисливці розступилися, пропустивши їх туди, де стояв Птахолов і інші старійшини. Недалеко від них Келен побачила Чандалена.

— Вам більше нічого не загрожує! — Крикнула вона. — Відьма пішла!

Пролунало дружне зітхання полегшення. Чандален люто вдарив списом об землю:

— Ви знову принесли лихо! Не звертаючи на нього уваги, Річард попросив Келен перекладати і звернувся до Птахолова:

— Поважний вождь, відьма приходила не для того, щоб заподіяти вам зло. Вона хотіла попередити мене про велику небезпеку.

— Це слова! — Гаркнув Чандален. — Звідки нам знати, що ти не брешеш?

Келен бачила, що Річард насилу зберігає спокій.

— Ти вважаєш, що якщо б вона хотіла відправити тебе в світ духів, то не змогла би зробити цього?

Відповіддю йому був тільки злобний погляд Чандалена. Птахолов кинув на Чандалена незадоволений погляд, від якого той відразу став немов нижче ростом.

— Що за небезпека?

— Підземний світ загрожує поглинути світ живих.

— Це неможливо. Завіса відкине його назад.

— Ти знаєш про завісу?

— Так. У світі смерті, який ви називаєте Підземним, є багато рівнів, і у кожного існує своя завіса. Коли ми влаштовуємо раду і закликаємо духів наших предків, вони на короткий час можуть пройти її.

На мить Річард втратив дар мови.

— А що ти ще можеш сказати мені про завісу?

Старійшина знизав плечима:

— Нічого. Ми знаємо лише те, що сказали нам духи: їм дозволено проходити крізь завісу, але тільки якщо ми закличемо їх, і то ненадовго. Потім вони зобов'язані повертатися. Вони ж розказували нам і про декілька рівнів світу мертвих. За їх словами, вони живуть на самому верхньому і тому можуть приходити до нас. Але духи тих, хто був позбавлений честі, опускаються на самий нижній рівень і не можуть звідти піднятися. Вони назавжди замкнені в світі мертвих.

Річард по черзі оглянув старійшин.

— Завіса прорвана. Якщо її не замкнути, світ смерті поглине нас всіх.

Люди занепокоїлися. За натовпі пробіг переляканий шепіт. Річард знову подивився на Птахолова.

— Поважний старійшина, я прошу вас скликати раду. Я сподіваюся, що духи ваших предків не відмовлять мені в допомозі. Я сподіваюся дізнатися спосіб замкнути завісу до того, як Володар Підземного світу вирветься звідти. Духи ваших предків можуть мені допомогти, і я повинен використовувати цю можливість.

Чандален знову стукнув списом об землю.

— Брехня! Твоїми устами говорить відьма! Ми не станемо турбувати духів наших предків через її брехливі слова! Духи наших предків повинні приходити за нашим бажанням, а не за бажанням якоїсь відьми! Вони покарають нас за таке святотатство!

Річард гнівно глянув на нього:

— Вони будуть покликані не за бажанням відьми! Про раду прошу я, а я теж належу до Племені Тіни. Мені потрібна допомога, щоб уберегти від загибелі все живе!

— За тобою по п'ятах йде смерть. За тобою по п'ятах приходять вбивці з повіками, розмальованими чорним. За тобою по п'ятах слідують звірі і відьми. Ти кажеш, що тобі потрібна допомога. Але чому була порвана ця завіса?

Річард розстебнув рукав і закотив його. Повільно дістав Меч Істини. Не зводячи очей з Чандалена, він провів лезом меча по своєму передпліччю. Обидві сторони клинка забарвилися кров'ю. Двома руками взявшись за меч, він опустив його до землі.

— Келен, я хочу, щоб ти дещо перевела йому. І постарайся не пропустити жодного слова. — Голос його був спокійним, майже м'яким, але в очах палала смертельна загроза. — Чандален, якщо сьогодні вночі я почую від тебе ще хоч одне слово, навіть якщо це буде слово згоди чи дружби, я вб'ю тебе. Дещо з того, що сказала мені відьма, змусило мене жадати крові. І якщо ти надасиш мені хоч найменший привід, я вб'ю тебе.

Старійшини витріщили очі. Чандален відкрив було рот, щоб щось сказати, але, побачивши вираз обличчя Річарда, тут же його закрив і втупився в землю.

Річард знову звернувся до Птахолова:

— Поважний вождь, моє серце відкрите тобі. Ти знаєш, що я не хочу заподіяти зла твоєму народові. Я не звернувся б до тебе з таким проханням, не будь це так важливо або якщо б у мене був вибір. Прошу тебе, склич раду і дай мені можливість запитати у духів, як мені запобігти загрозі, що нависла над усім світом.

Птахолов повернувся до старійшин. Всі вони по черзі кивнули. Келен знала, що це проста формальність. Савідлін був на їхньому боці, а інші, виходячи з минулого досвіду, просто побоялися зв'язуватися з Шукачем. Крім того, вирішальне слово все одно було за Птахоловом. Він ще раз глянув на старійшин і повернувся до Річарда:

— Мені це не до душі. Я не хотів би турбувати духів розпитуваннями про світ, в якому вони живуть. Вони можуть бути незадоволені. Вони можуть розгніватися. — Він подивився Річарду в очі. — Але твоє серце відкрите мені. Я знаю, що ти прагнеш запобігти великій загрозі і не просив би мене про це, будь у тебе вибір. — Його жорстка долоня лягла на плече Річарда. — Я даю згоду.

Келен полегшено зітхнула. Річард кивнув і подякував старійшинам. Келен знала, що дійсно, будь у нього вибір, він постарався б уникнути зустрічі з духами. Остання зустріч ще була свіжою в її пам'яті.

Раптово в повітрі промайнула чорна тінь. Келен інстинктивно підняла руки. У наступну мить Річард захитався і відступив на крок: щось вдарило його прямо в лоб. Пролунали здивовані вигуки. Між Річардом і Птахоловом на землю впало щось темне. Річард випростався, притискаючи долоню до чола. Між пальцями у нього текла кров.

Птахолов схилився над темним предметом. Коли він випростався, в руках у нього була мертва сова; шия зламана, крила розкинуті. Старійшини переглянулися. Чандален насупився, але нічого не сказав.

Річард підніс до очей закривавлені пальці.

— Перший раз в житті стикаюся з совою. Але чому вона загинула?

Птахолов ласкаво погладив сіре пір'я.

— Птахи живуть в повітрі, на іншому рівні нашого світу. Вірніше, на кількох: адже їм належить і повітря, і земля, і вони можуть переміщатися з одного рівня на інший. Птахи тісніше пов'язані зі світом духів, ніж ми, особливо сови. Вони можуть бачити вночі, коли ми сліпі — так само, як і ми сліпі в світі духів. Я — духовний наставник Племені Тіни. Тільки Птахолов може бути духовним наставником, бо тільки йому доступні такі речі. — Він підняв мертву птицю вище і продовжував:

— Це попередження. Вперше я бачу, щоб послання зі світу духів принесла сова. Вона віддала своє життя, щоб застерегти тебе. Річард, прошу тебе, обміркуй ще раз своє прохання.

Це повідомлення означає, що рада буде небезпечною — досить небезпечною, щоб духи прислали нам свого вісника.

Річард перевів погляд з обличчя старійшини на мертву птицю. Потім простягнув руку і теж торкнувся скуйовдженого пір'я. Ніхто не промовив ані звуку.

— Небезпечною для мене — чи для старійшин?

— Для тебе. Адже це ти ж просиш про раду. Сова принесла послання саме тобі. Ти — той, кого духи хочуть застерегти. — Він глянув на Річарда з-під брів. — Це — криваве застереження. Одне з найбільш жахливих. Гірше сови тільки ворон. Якби застереження приніс ворон, воно означало б вірну смерть.

Не відриваючи очей від мертвої сови, Річард витер пальці об сорочку.

— У мене немає вибору, — прошепотів він. — Якщо я не буду діяти, завіса буде порвана остаточно, і Володар Підземного світу прийде до нас. Смерть поглине нас всіх. Я повинен дізнатися, як зупинити його. Я повинен хоча б спробувати.

Птахолов кивнув:

— Як побажаєш. Приготування займуть три дні.

Річард скинув очі:

— Минулого разу вони зайняли два. Нам не можна втрачати часу, вождь.

Птахолов глибоко зітхнув:

— Два дні.

— Дякую тобі, поважний вождь. — Річард повернувся, і Келен побачила, що очі його мутні від болю. — Келен, будь ласка, знайди Ніссель і приведи її в будинок духів. Я буду там. І нехай захопить з собою що-небудь сильнодіючие.