Міжконтинентальний вузол - Семенов Юлиан Семенович. Страница 30

— Ні, товаришу генерал, ми справимось.

— Полковник Груздєв? — Сергієнко подивився на худорлявого усміхненого полковника; під сорочкою вгадувалась тільняшка; юнга Північного флоту, війну закінчив п'ятнадцятирічним хлопчиськом, відтоді тільняшку ніколи не скидає; у його кабінеті на столі стоїть макет того торпедного катера, на якому він ходив в останню атаку, двадцять сьомого квітня сорок п'ятого, на Балтиці, в районі, де тримали курляндське угруповання нацистів.

— Якщо Гречаєв гарантує нас від якихось випадковостей, — відповів той, — я підтримав би Віталія Всеволодовича. Я не певен, що Кульков одразу після арешту почне говорити… Ми попрацювали з тими, хто добре знає його ще з шкільної лави, — він досить жорстка людина, дуже потайний і надзвичайно спритний.

Коновалов знизав плечима:

— Докази у нас неспростовні… Хоч як там крутись, справа цілком ясна…

Сергієнко важко затягся (хтось писав, що сигарним димом не затягуються, а тільки пихкають, щоб у роті була солодка гіркість. Навіщо тоді взагалі курити?), побавився олівцями і, не звертаючись ні до кого конкретно, сказав:

— А вам не здається, товариші, що в нас випала одна ланка? Я маю на увазі Іванова, якого рекомендував у Центр не хто-небудь, а саме Пеньковський… А з цим, Івановим, наш підопічний Гена підтримує дуже добрі стосунки ще з інститутської пори…

— Товаришу генерал, — Славін зразу ж насупився, — професор Іванов абсолютно чиста людина. Я допускаю, що його навмисне світять. Витоки умів можна організувати й тут, у країні, не переманюючи людини в Штати… Створиш ученому нестерпні умови для роботи — от і втрачені ідеї. Нам би, до речі, про це не завадило подумати…

— Не нам, — заперечив Сергієнко. — Створювати найсприятливіші умови для виявлення нових наукових ідей мусять ті, кому це поставлено за обов'язок. Ми шпигунів повинні ловити. Теж, між іншим, робота. — Пихнувши густим сіро-синім димом, Сергієнко все-таки спитав: — Думаєте, може повторитися луїсбурзький варіант у справі з Тріаноном? Неправильний слід? Страхування агента компрометацією іншої людини?

— Думаю, саме так, — відповів Славін. — Іванов чесний учений. Я погортав довідки: жоден із серйозних агентів, завербованих Ленглі, не займав відкритої позиції, таївся як громадянин, боявся критичних виступів… Вони — всі як один — відзначалися невгамовним славослів'ям, розмовляли не словами, а лозунгами. А Іванов уболіває за справу, називає кота котом, лютує… Звичайно, це далеко не всім подобається, у нас же люблять, щоб була тиша, гладь і божа благодать…

— Мабуть, за Кульковим пильно наглядають люди ЦРУ в Москві, — замислень вів далі Сергієнко. — Гречаєву треба мати це на увазі. Рівень Кулькова вищий, ніж Лісника… Не беруся судити, що Кульков передав Ленглі, — абсолютно можливо, там цікавилися не тільки тим, про що ми зараз гадаємо, і коли це так, то збитки, яких він завдав, підрахувати важко… Звичайно, ми одержимо багато чого: зрозуміємо, що Ленглі вимагає від нього, зіставимо це з ситуацією в світі, зможемо виявити якісь таємні аспекти зовнішньополітичної доктрини Білого дому, вивчимо метод такого тиску, зможемо з'ясувати для себе нові персонали, придивившись, як поводитимуться наші контрагенти на женевських переговорах… Але ж ми не знаємо, коли Кульков закладатиме тайник? Та й чи закладатиме його взагалі? Кульков буває на прийомах у посольствах. Якщо припустити обмін інформацією саме там, — його не затримаєш, територія іноземної держави, суверенітет… Гречаєв, ви спитайте своїх, чи світиться зараз у вікнах Кулькова, чи вже ліг спати?

— Перед початком наради, — Гречаєв подивився на годинник, — о двадцять третій тридцять світло було у вікнах його кабінету… Вікна зашторені, нічого не видно…

— Я запитую, що в нього відбувається зараз, — роздратовано сказав Сергієнко, — а не перед початком наради.

Гречаєв підвівся; Сергієнко зупинив його, сказав, щоб дзвонив з його апарату, підсунув міський; знову пихнув сіро-голубим димом, приглядаючись до того, чи не з'явиться кружечок, в дитинстві просив батька пускати з «Біло-мору» дим кільцями, нанизував їх на-палець; у той день, коли батько йшов на фронт, щоб ніколи більше не повернутися, нанизав цілих три. А я, дурненький, радів…

— «Третій», я «Потапов», як обстановка? — неголосно спитав Гречаєв.

Сергієнко ввімкнув підсилювач; голос «третього» стало чути всім, хто був у кабінеті:

— З квартири ніхто не виходив. Світло в кабінеті ще горить. Штори щільно, старанно запнуто, що відбувається в квартирі, подивитися неможливо, спостереження продовжую.

— Вичерпна інформація, — посміхнувся Сергієнко. — Спасибі, майоре. Продовжимо нашу розмову… Груздев, а команда Юрса бувала на всіх прийомах, які відвідував Кульков?

— Ми працюємо в цьому напрямі, товаришу генерал, — відповів полковник. — Часу було обмаль для перегляду документів… У всякому разі, в бельгійців від Юрса нікого не було; у датчан також… До англійців він сам їздить практично на кожний захід, до шведів теж. Узагальнити дані спостереження я зможу завтра, до п'ятнадцятої нуль-нуль.

— Чудово, дякую… Ну, то яке ж рішення приймемо? Я повинен доповісти керівництву про наші пропозиції… Про нашу пропозицію, — виправив себе Сергієнко, — так буде точніше…

— Наша пропозиція, — сказав Славін, — можлива тільки тоді, коли ми прочитаємо те, що Кулькову написали з ЦРУ.

— Розшифрувавши текст, він спалить його, — відповів Сергієнко. — І ми залишимося з носом…

Славін усміхнувся:

— Ми зобов'язані залишитися не з носом, а з текстом, який він пише, товаришу генерал. А він його саме зараз пише. Якщо не вийде з дому, значить, уранці текст буде або вдома, або при ньому.

— І ви підійдете до нього, коли піп сідатиме в службову машину, й попросите: «Геннадію Олександровичу, будьте ласкаві, мені хотілося б прочитати те, що ви написали в Ленглі?» Брати його треба. Прямо зараз. І з доказами.

— Я не згоден, — вперто заперечив Славін. — У нас досить доказів, щоб передати справу слідчим органам: сотенна асигнація, мічений перстень у Насті, сфотографований на плівку факт закладення контейнера в тайник Юрсом і факт виймання Кульковим з контейнера. Груздєв правду каже, я не знаю, скільки потрібно буде часу, щоб Голуб після арешту почав говорити.

— А по-третє, член американської делегації Чарльз Макгоні чекає якихось дуже важливих новин із Вашінгтона, — замислено повторив. Сергієнко, — які багато. в чому визначать закінчення переговорів… Товаришу Груздєв, який розклад дня у Кулькова на завтра?

Той відповів так, немов ждав цього запитання:

— О восьмій басейн «Москва», сьомий павільйон, париться й плаває разом з артистами московських театрів, у них абонемент на цей же час, — чітко відрапортував Груздєв. — О дев'ятій тридцять їде з Криловським на засідання колегії з електронної промисловості. О першій годині тридцять хвилин обід з індійською делегацією в «Метрополі». О третій тридцять засідання координаційної комісії з нової техніки, потім прийом у англійців, звідти о двадцятій тридцять поїде до коханки Насті, дружині сказав, що затримається на засіданні профкому, а потім, мовляв, має бути ділова вечеря з іноземцями, обіцяв повернутись о пів на дванадцяту.

— А післязавтра?

— О дев'ятій нарада в штабі протиповітряної оборони країни, потім…

— От нам і треба, — жорстко сказав Сергієнко, — щоб після цієї наради його запальничка, з вмонтованою в неї фотокамерою, потрапила до нас хоча б на годину… При цьому підрозділ Коновалова мусить постійно аналізувати маршрути поїздок розвідки ЦРУ по Москві, — чи немає якогось перетину з маршрутами Кулькова… А група Гречаєва робить усе, щоб знайти тайник, де Кульков зберігає шифротаблиціо.

— Коли Кульков кинеться до запальнички, він усе зрозуміє, — озвався Славін. — І ляже на грунт… Або ж запанікує…

— А хіба це погано, коли противник панікує? — Сергієнко здвигнув плечима. — А втім, ваша правда, до певного часу Кульков має бути цілком спокійний… Ось, — він витяг з кишені точну копію тієї запальнички, яку ЦРУ заклало в контейнер, — ця підробка повинна побути в нього доти, поки ми подивимося, що він назнімав справжньою.