Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі. Страница 121

Поки особливі охоронці зібралися, щоб їм розподілили пости біля намету, вона побачила людину, яка у супроводі невеликої групи ввійшла до центру резиденції. Коли кільця охоронців розсунулися, щоб пропустити всередину цю людину разом з почтом офіцерів, Джеган перервав інструктаж спеціальних охоронців Келен. Чоловік перевів збите дихання і назвався посильним.

— І що це за послання? — Запитав Джеган посильного, уважно оглядаючи півдюжини людей його супроводу. Джегану не доставляло задоволення, що його відволікли від тих справ, які були в нього на думці.

Келен знала, що вона перебувала в центрі його задумок, і що йому хотілося опинитися з нею всередині, наодинці. Настав час, і йому не терпілося дістатися до неї.

Він поки не зачіпав її ніякими непристойностями. Він відклав все це на потім. Майже в тій же манері, як будь-яке місто, що попався на шляху його армії, змушене було чекати, в смертельному жаху, неминучого нападу, вона, також, відчувала мертву хватку всепоглинаючого страху, в очікуванні того, що, як вона знала, повинно було статися. Вона намагалася не уявляти собі того, що він збирався з нею зробити, і як це буде виглядати, але вона не могла думати ні про що інше, хоч про що-небудь, щоб зуміти вгамувати своє стукаюче серце.

Посильний вручив йому шкіряний тубус. Джеган витягнув кришку, пролунав легкий чмокаючий звук. Двома пальцями він витяг паперовий згорток. Він зламав воскову печатку, розгорнув його, і при світлі смолоскипів, що обрамляли вхід в його намет, почав читати. Мерехтливе світло смолоскипів грало відблисками на кільцях, надягнутих на кожен його палець.

Вчитуючись, похмурий спочатку імператор почав посміхатися. Нарешті він голосно розсміявся і подивився на своїх офіцерів.

— Армія Імперії Д'хари втекла з поля бою. Розвідники, а також Сестри доповіли одне і те ж, що д'харіанци так злякалися перспективи зіткнення з Джеганем Справедливим і армією Ордена, що вони покидали все і розбіглися хто куди, довівши тим самим, які в дійсності вони боягузи і зрадники. Армії Імперії Д'хари більше не існує. Ніщо не відокремлює нас від штурму Народного Палацу.

Офіцери схвальними вигуками вітали свого імператора. Всіх раптово охопили веселощі. Джеган, немов нагороди, роздаровував офіцерам вітання за участь у справі навернення ворога до втечі.

Стоячи осторонь і прислухаючись, поки всі решта спостерігали за Джеганем, який розмахував папером і міркувати про кінець затяжної війни, як про майже вирішену справу, Келен повільно, обережно, підняла ногу, поки її пальці не намацали руків'я ножа, захованого в правому черевику.

Роблячи, якомога менше рухів, щоб не привернути увагу п'ятьох чоловіків, які могли її бачити, чи самого Джегана, вона перемістила зброю з черевика в свій кулак. Як можна надійніше затиснувши його в руці, вона дістала з іншого черевика другий ніж.

Намацавши пальцями надійний затиск на руків'ях, вона міцно стиснула обплетені шкірою ручки обох, хорошої якості, ножів. Зброя в руці наповнила її почуттям мети, проганяючи її страх безпорадності перед тим, що чекало її цієї ночі. Тепер у неї був засіб нанести їм удар. Вона розуміла, що їй не вдасться утримати Джегана від того, що він збирався з нею зробити, але станеться це не без боротьби. Для неї це був шанс змусити заплатити ціну.

Тримаючи голову нерухомо, одними очима вона фіксувала розстановку кожного з присутніх людей. На жаль, Джеган, знаходився далеко від неї. Він відійшов до посильних, а потім наблизився до своїх офіцерів. Келен знала, що він далеко не дурний. Якби вона рушила в його бік, він негайно б насторожився. Він би зрозумів, що вона чинить так не випадково. Вона розуміла також, що бійцем він був досвідченим. Він би зреагував до того, як вона встигла б зробити випад у його сторону. Так чи інакше, навіть, якщо б він знаходився ближче, ймовірно, їй від цього не було б багато користі.

Тут були більш зручні цілі, несподіваний напад на які мали більше шансів на успіх. Зліва, близько від неї, стояли п'ятеро спеціальних охоронців, трохи далі праворуч — офіцери. Офіцери її не бачили. Далі було багато не помічаючого її народу. Але, хоча офіцери і не могли бачити її, ці п'ятеро бачили і як тільки вона поворухнеться, у неї залишиться тільки мить, перш, ніж вони зреагують.

Вона знала, що може пролити багато крові, і шанс на порятунок був малий. Альтернативою було покірно підпорядкуватися загрожуючому їй насильству.

Келен закликала свою лють. Вона ще міцніше вхопила руків'я ножів. Це був шанс дати відсіч тим, хто тримав її в полоні. Відкритим, прямим, і сильним рухом лівої руки вона встромила довгий ніж в центр грудей спеціального охоронця, якого вона обіцяла вбити першим. Смутно, куточком зору, вона помітила його сильно здивований вираз.

Слідом за ним, очі чоловіка із зламаним носом також почали розширюватися від несподіванки, яка потрясла його. Келен скористалася руків'ям ножа, який виступав з грудей першого чоловіка, в якості упору. Допомагаючи собі цим упором, вона розвернулася навколо людини, якій уже завдала удару. Одночасно вона прокреслила дугу ножем у своїй правій руці. Лезо розрізало незахищене горло чоловіка зі зламаним носом. Між двома ударами свого гупаючого серця вона покінчила з ними обома. Поки падав перший, Келен вперлася в нього своїм лівим черевиком, щоб витягнути на свободу загнаний по руків'я ніж і отримати поштовх для кидка в протилежну сторону — до офіцерів. На третьому ударі свого серця вона, немов прийомом Джа-Ла, кинулася на першого з офіцера. Зіткнувшись з ним, вона правою рукою встромила ніж глибоко йому в живіт, ривком вгору розрізавши його нутрощі.

Одночасно вона завдала удару іншим ножем прямо в горло чоловікові, який знаходився безпосередньо збоку і трохи позаду першого офіцера. Це був високопоставлений офіцер, і він і був її справжньою метою. Вона завдала йому удару з такою силою, що лезо не тільки розрізало його горло, але і, пронизавши шию наскрізь, проникло між хребців. Його спинний мозок виявився перерубленний, і він усією масою звалився так швидко, що потягнув за собою, не випускаючу ножа з рук Келен, і вона почала втрачати рівновагу.

У той момент, коли вона намагалася встояти на ногах або висмикнути назад ніж, ударом блискавки на Келен обрушилася сила нашийника. Моментально, інші троє особливих охоронців накинулися на неї, остаточно збивши її з ніг і загнавши її обличчям прямо в м'яку землю. Чоловіки без труднощів роззброїли її, так як через діюнашийника її руки заціпеніли і стали нерухомими, і ноги — нездатними підкорятися її волі.

Джеган викрикнув наказ, і вони підняли її на ноги. Від зусиль, розтрачених нею в короткій битві, Келен важко дихала. Її серце, як і раніше, часто билося. Хоча їй і не вдалося звільнитися, вона не відчувала повного розчарування. Насправді вона не вважала, що її шанси на успіх настільки великі, щоб почати діяти. Тим не менше вона розраховувала по крайній мірі знищити декількох офіцерів, і їй це вдалося. Розчарування ж було викликано лише тим, що спеціальні охоронці лише схопили її, але не вбили.

Джеган розвіяв невпевненість серед офіцерів, пояснивши їм, що це було невелике, що вирвалося на волю, чарівництво. Він запевнив їх, що тримає все під контролем. Вони були людьми, звичними до насильства і здавалося, сприйняли раптову загибель від невидимої руки двох союзних офіцерів якщо і не спокійно, то, принаймні, з самовладанням, підтвердженим поведінкою їх імператора.

Допущені до імператорської ставки, вони привели з собою багато людей, які тут же кинулися оглядати тіла. Охоронці, які теж підійшли поглянути, чим було викликано хвилювання, стривожилися, побачивши сліди такої різанини в глибині своїх оборонних рядів. Всі вони дивилися на Джегана, намагаючись вгадати його настрій і, бачачи, що він спокійний, вони швидко зайнялися справою, прибираючи чотирьох мерців.

Як тільки вони віддалилися, Джеган нарешті кинув погляд на Келен. — Я бачу, що ти уважно стежила за грою. Виявляється, ти більше придивляєшся до стратегії, ніж до голих м'язистих чоловіків. Келен подивилася в очі трьом утримуючим її особливим охоронцям.