Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі. Страница 120

— Я вже бачила ігри Джа-Ла, — сказала Келен. Вона відвернулася від нього. — У мене немає ніякого бажання бачити більше.

Він вхопив її за плече і розвернув навколо, повернувши до себе.

— Я розумію, що тобі хочеться, щоб я уклав тебе спатоньки, але це може почекати. А зараз ми підемо дивитися ігри Джа-Ла.

На його обличчі повільно проступила усмішка розпусти, немов з гнилі його душі сплив міхур жирного гною.

— Якщо тобі не до вподоби спостерігати стратегію і хід гри, то нехай твої очі прогуляються по голій плоті гравців. Я впевнений, що її вид збудить в тобі бажання ще до того, що станеться потім нинішньої ночі. Постарайся бути не занадто нетерплячою.

Раптово Келен усвідомила дурість всіх її хитрощів в спробі уникнути його ліжка. Але гра Джа-Ла проходила зовні серед натовпу, і в неї не було ні найменшого бажання знову туди йти. Тут теж у неї не було вибору. Їй дуже не хотілося перебувати серед цих мерзотників. Вона нагадала собі, що повинна тримати свої почуття у вузді. Солдати не бачили її. Це було нерозумно.

Він потягнув її до виходу з намету. Вона пішла, не опираючись. Для опору ще не настав час.

Зовні чекали п'ятеро спеціальних охоронців. Вони побачили, що Келен була одягнена, але ніхто не зронив ні слова. Вони стояли, виструнчившись, високі і уважні, виглядаючи готовими вистрибнути за першим наказом. Очевидно, бажаючи справити враження на свого Імператора, вони вели себе найкращим чином.

Келен вважала, що бути кращим за інших — це в порядку речей, якщо ти імператор, і це не робило його гірше всіх. Він воював за доктрину, яку він сам не приміняв до себе, так само, як і всі його солдати. Келен розуміла це краще, ніж, якби їй це хтось пояснив.

— Це твої нові охоронці, — сказав їй Джеган. — Повторення останнього інциденту не буде, так як ці солдати можуть тебе бачити.

Всі чоловіки виглядали цілком задоволеними, як собою, так і очевидною необразливою зовнішністю жінки, яку їм належало охороняти.

Келен кинула швидкий, але вельми уважний погляд на першого чоловіка, якого Сестри залучили на службу, партнера того, зі зламаним носом. Одним скороминущим поглядом вона оцінила зброю, яка була при ньому, ніж, і грубо зроблений меч з дерев'яною ручкою, що складалася з двох половин, прикручених до зубця, і як незграбно він виглядав, носячи його. Цей погляд дав їй зрозуміти, що свою зброю він безсумнівно хоробро використовував, беручи участь у різанині проти невинних жінок і дітей. Вона сумнівалася, що йому доводилося користуватися нею в бою проти інших чоловіків. Це був не більше, ніж головоріз. Його основною зброєю було залякування.

Судячи з його самовдоволеної посмішки, вона не справила на нього враження. Зрештою, він сам один вже майже впорався з нею, і майже вже затягнув у намет. На його думку, він був у двох кроках від того, щоб забратися на неї.

— Ти, — сказала вона, вказуючи пальцем йому прямо між очей. — Тебе я вб'ю першим.

Всі чоловіки захихикали. Вона окинула їх поглядом, оцінююче оглянула їх і їх зброю, вивчаючи те, що їй було потрібно. Вона вказала на чоловіка зі зламаним носом.

— Ти помреш через секунду після нього.

— А як щодо нас трьох? — Не зумівши придушити смішок, запитав один з решти. — У якому порядку Ви вб'єте нас?

Келен знизала плечима.

— Ви дізнаєтеся це в той момент, коли я переріжу вам горлянки.

Всі солдати розсміялися. Але не Джеган.

— Добра вам порада — ставитися до неї серйозно, — сказав їм Імператор. — В останній раз, коли їй в руки потрапив ніж, вона вбила двох моїх найкращих, заслуговуючих довіри, охоронців, — людей, які набагато краще знали службу, ніж ви — і Сестру Тьми. Абсолютно одна, і всього за кілька коротких секунд.

Сміх завмер.

— Усім вам потрібно бути напоготові, — вимовив Джеган грубим риком, — або я сам вас випатраю, навіть якщо мені просто здасться, що ви нехтуєте своїми обов'язками. Якщо вона вислизне з-під вашої опіки, ви у мене опинитеся в тортурних наметах, і я накажу, щоб смерть до вас прийшла не раніше, ніж згниє і здохне ваша плоть.

В головах у них більше не залишилося сумнівів щодо серйозності намірів Джегана або про цінність його полоненої.

Як тільки він цілеспрямовано попрямував геть від намету, відразу навколо їх вождя утворився величезний ескорт, що складався з сотень, якщо не тисяч, ближніх і самих досвідчених охоронців імператора. П'ятеро спеціальних охоронців оточили Келен з усіх боків, крім тієї, з якої перебував Джеган. Вони йшли по табору, одягнувшись в обладунки і зі зброєю напоготові. Келен зауважила, що хоча для такого вождя, як Джеган, вважалося нормою вжити заходів проти шпигунів, в цьому ескорті було щось більше.

Він був над усіма іншими.

До того часу, коли вони повернулися зі змагань Джа-Ла до імператорської резиденції і його великого намету, неспокій Келен зріс. Очевидно, це був не тільки страх опинитися наодинці з цією непередбачуваною і небезпечною людиною — або навіть її майже панічна боязнь того, що він мав намір з нею здійснити.

Все це звичайно було, зі зловісним затамованим передчуттям від його жорстокості, яка пінилась вже прямо під поверхнею. Його обличчя налилося кров'ю, рухи стали більш агресивні, коментарі стали більш гострими, чорнильного кольору очі придбали пронизливу інтенсивність. Спостереження за іграми призвело Джегана в ще більш запальний настрій ніж який, як їй здавалося, був його нормою. Ігри впливали на нього. Вони збудили його — у всіх сенсах.

Там на грі йому здалося, що одна з команд грала не на повну силу, не з повною віддачею. Йому здалося, що вони стримували себе і не викладалися повністю в змаганні. Коли вони програли, він наказав стратити їх прямо на полі.

Ця подія розважила натовп більше, ніж власне сама, досить-таки нудна, гра. Джегана бурхливо вітали, коли він наказав стратити тих, хто програв. Ігри, які послідували потім, проходили вже з більшою пристрастю, до того ж, на землі, мокрій від крові страчених.

Джа-Ла була грою, в якій чоловіки бігали, ухилялися, носилися один за одним, блокували або ловили людину, у якої знаходився важкий м'яч — броц, який вони намагалися захопити, піти з ним в напад, і здобути очки. Чоловіки часто падали або їх збивали з ніг. Коли це траплялося, то вони котилися по землі. Влітку, у спеку, без сорочок, вони скоро ставали блискучими не тільки від поту, але і від крові. З того, що Келен вдалося розгледіти щодо жінок з табірної обслуги, які спостерігали за грою біля бічних ліній, вид крові не викликав у них відрази. Навпаки, це ще сильніше розпалювало в них бажання привернути увагу гравців, які тепер своїми швидкими переміщеннями, агресивної тактикою ввергали натовп в безумство.

У всіх інших іграх після тієї, що закінчилася стратою, так само, як і в попередніх, гравці команд, що програли, раз вже вони хоча б грали з диким завзятістю, піддавалися ударам батогом, а не смерті. Для покарання використовувався страхітливого вигляду батіг, туго сплетений з безлічі шнурів. У кожний з цих шнурів були вплетені важкі металеві крупинки. За кожне програне очко чоловікам давали один удар батогом. Більшість команд програвали кілька очок, але навіть один удар цього батога здирав геть м'ясо з голих спин.

Натовп з ентузіазмом відлічував удари батогом кожному гравцеві переможеної команди, що стояв на колінах у центрі поля. Поки нещасні, схиливши голови, піддавалися ударам батогом, переможці в цей час зазвичай стрибали уздовж Периметра поля, похваляючись перед натовпом.

Келен було боляче за всім цим спостерігати. Джегана ж видовище збуджувало.

Коли ігри, нарешті, закінчилися, Келен зітхнула з полегшенням, але тепер, коли вона повернулася в ставку імператора, і повинна була зайти в його намет, вона знову відчула почуття страху, який пожирав її зсередини. Джеган був в настрої, який викликало в ньому насильство і який посилився видом крові. Келен могла прочитати в його очах, що він не був в настрої хоч в чому-небудь потерпіти відмову. І єдиною турботою для нього цієї ночі була вона.