Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі. Страница 130

— Я запитала, чи зрозуміла ти це?

Віолетта, перебуваючи на межі паніки, кивнула, відчувши смертельну загрозу в голосі Сікс.

— Скажи це! — Сікс шльопнула її знову, — Відповідай своїй королеві належним чином!

Ридання Віолетти ставали все голосніше, як ніби одне тільки це могло врятувати їй трон.

— Скажи це, або я зварю тебе живою, нарубаю і згодую свиням.

— Так… Королева Сікс.

— Дуже добре, — прошипіла Сікс з отруйною посмішкою. Вона випросталась. — Тепер, яку користь можна отримати з тебе? — Вона підняла погляд до стелі, торкаючись пальцем її підборіддя королівським жестом. — Чи повинна я потурбуватися залишити тебе в живих? Так, я вирішила — ти будеш придворним художником. Дрібний член моєї прислуги. Будеш виконувати свою роботу належним чином, і тоді будеш жити. Підведеш мене якимсь чином — будеш зварена і згодована свиням. Зрозуміла?

Віолетта кивнула під зблиснулим поглядом Сікс.

— Так, королева Сікс.

Сікс посміхнулася з деспотичною гординею від того, як швидко вона довела задачу до Віолетти. Вона схопила її за комір за шиєю колишньої королеви.

— Тепер, у нас термінові справи. Ми все ще можемо навести порядок.

— Але як? — Запхикала Віолетта, — Без Річарда…

— Я підрізала йому ікла. Його дар поки що у мене, і він залишиться відрізаним від нього. Я вирішу сама, коли прийде час для угод з ним. Що стосується всього іншого, є інший спосіб, але він, на жаль, набагато важчий. Використовувати Річарда в основних напрямках було б найменш складним шляхом. Це також дозволяло керувати твоїми діями легко і без скарг, в той час, як я керувала тобою, як маріонеткою. Інший шлях набагато більш складний, тому що, на відміну від Річарда, потрібно втягнути в роботу безліч інших людей, і тому ми повинні приступити негайно.

— Що за інший шлях?

Сікс видавила удавану усмішку.

— Ти намалюєш ще деякі картини для мене. — Однією рукою вона відкрила двері, а іншою поволокла Віолетту в зал. — Мені потрібно, щоб ти намалювала одну жінку. Жінку з залізним нашийником навколо шиї.

— Про яку жінку Ви говорите? — Запитала Віолетта тремтячим голосом. Рейчел встигла ще побачити їх у передпокої, коли Сікс торкнулася ручки дверей.

— Ти її не пам'ятаєш. Через це буде важче виконати роботу, але я буду вказувати тобі, як завершити деталі, які мені будуть потрібні. Однак, це буде набагато важче ніж що-небудь з того, що ти робила раніше. Я боюся, що це буде перевіркою не тільки твоєї здатності, але і твоєї сили і витривалості. Якщо ти не хочеш закінчити в помийному кориті свиней, то ти викладешся повністю. Тобі ясно?

— Так, королева Сікс, — сказала Віолетта голосом, здавленим сльозами.

Як тільки Сікс, тягнучи Віолетту, рушила далі, вона грюкнула дверима спальні, закриваючи за собою. Від раптової тиші, Рейчел, затамувавши подих, задалася питанням, коли вони згадаютьпро неї і тоді повернуться. Вона чекала, але, нарешті, дозволила собі дихати. Віолетта накинула замок, тому ймовірно вона не буде згадувати про Рейчел. У Віолетти малися проблеми набагато серйозніші, ніж хвилюватися про звільнення Рейчел.

Рейчел боялася, що їй доведеться померти в проклятій скрині. Визволить її хтось зараз? Чи повернеться Сікс і вб'є Рейчел? Врешті-решт Рейчел була призначена для розваги Віолетти. А тепер у Сікс не було ніякої причини далі підтримувати високий статус Віолетти. Головною тепер була Сікс.

Рейчел знала більшість людей, які працювали в замку. Вона знала, що жоден з них не посміє сказати ані слова, коли Сікс скаже їм, що тепер вона їх королева. Кожен боявся Віолетти, тому що вона карала людей і страчувала, але ще більше кожен боявся Сікс, тому що вона була тим, хто змушував їх виконувати забаганки Віолетти. Крім того, коли Сікс говорила про щось людям, то здавалося, вони втрачали здатність робити що-небудь інше, ніж те, що вона говорила їм робити. Ті, хто сперечався з Сікс, як з'ясовувалося потім, кудись зникали. Рейчел прийшло в голову, що свині напевно виглядають досить добре вгодованими.

Рейчел зауважила, що в той момент, коли Сікс била Віолетту, та не робила ніяких спроб захиститися. Рейчел знала, що Сікс була відьмою. Відьми володіли можливістю змусити людей забути, як боротися проти того, що відбувалося. Вони робили тільки те, про що вона говорила, незалежно від того наскільки сильно вони не хотіли цього. Як ті два охоронці. Вони бачили королеву на підлозі з розбитим носом, волаючою про допомогу, але швидко вибрали те, що наказала їм зробити Сікс, а не Віолетта.

Рейчел продовжувала сидіти в залізній скрині вся в роздумах і переживаннях про те, що ж станеться з нею. І раптом у неї з'явилася думка.

Обережно і тихо, навіть притому, що нікого не було в кімнаті, а двері були закриті, вона щільно притиснулася до кришки. Одним оком вона заглянула в щілину. Спочатку, вона озирнулась, побоюючись, що відьма, так чи інакше, могла спостерігати за нею. Іноді відьма була до неї по ночах… в її снах. Рейчел ніяк не була б вражена, якби раптом Сікс матеріалізувалася в центрі кімнати. Було багато чуток серед придворних про дивні речі, які почали відбуватися в замку з появою Сікс.

Але кімната залишалася порожня. У кімнаті нікого не було, не було високої постаті в чорних шатах. Упевнившись, що вона одна, Рейчел подивилася на замок. Вона вдивлялася деякий час, оскільки не була впевнена, що те, що вона бачила, було можливо. Замок, що висів у засуві, не був закритий.

Рейчел пам'ятала, як Віолетта намагалася закрити його, коли Сікс стукала у двері, але, швидше за все, в поспіху вона не замкнула його. Якби Рейчел вдалося витягнути замок з засуву, вона змогла б відкинути кришку і вилізти.

Сікс відвела Віолетту в печеру. Віолетта і Сікс пішли. Р ейчел пробувала дотягтися до замку через щілину, але він висів надто далеко. Потрібна була паличка або щось схоже, щоб дістати до нього. Вона пошукала всередині спального скрині, але нічого схожого не було. Усередині не було палок, зате зовні — були розкидані всюди. Зовні було багато чого, чим вона могла б скористатися, але це були поза скринею.

Замок був перекинутий через сталеві петлі, що проходили через прорізи в засуві, і іншого способу відкрити кришку не було. Можливо, що замок був замкнений. Вона сіла на ковдру, пригнічена тим, як тане її надія.

Вона втратила Чейза. Якийсь час її життя було втіленою мрією. У неї була сім'я, чудовий батько, який доглядав за нею і вчив дуже багатьом речей. Рейчел смикала кінець грубої нитки, якою була прошита кромка ковдри. Чейз був би розчарований, побачивши, як легко вона здається, побачивши її похмурість, але що вона може зробити? У скрині немає нічого такого, що вона могла б використати для відкриття замку. На ній було плаття і черевики. Її черевики не пролізли б через щілину. Єдине, що було ще, — її ковдра. Все інше Віолетта забрала. У неї більше нічого не залишилося.

Оскільки вона продовжувала намотувати нитку, розплуталося більше грубої нитки. Рейчел глянула на нитку, намотану навколо кінця її пальця, і несподівано надихнулася.

Вона почала тягнути нитку, виводячи стібки з ковдри, витягаючи все більше і більше. Незабаром вона дісталася до іншого кінця нитки зіпсованої ковдри, і тепер у неї була довга нитка. Здвоївши її, вона натягнула її між долонями і ногою, закручуючи її в більш пружну нитку. Пішло досить багато часу на те, щоб зробити це кілька разівів і скачати щільну мотузку. Вона зробила петлю на кінці і потім присунулася до щілини.

Вона акуратно почала накидати петлю на замок, намагаючись накинути її так, щоб вона зачепила його і витягнути з засува. Сказати було легко, а ось на ділі все виявилося складніше. Нитка не була достатньо пружною, щоб накинути її влучно. Рейчел перепробувала кілька різних способів, але жоден з них або не увінчувався успіхом, або навіть якщо вдавалося накинути край петлі на замок, нитка зісковзувала в сторону. Ніяк не вдавалося її накинути на дальній край гака дужки замку. Нитка була надто легкою, щоб накинути її добре, але, в той же час, була занадто жорсткою для затягування замку, коли вона накидала її туди, куди хотілося.