Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Гудкайнд Террі. Страница 142

Джеган підозріло втупився на солдата.

— Які місця були атаковані?

Солдат витягнув згорток із внутрішньої частини курної сорочки.

— Ось — список тих місць, про які ми поки що знаємо.

— Поки що? — Запитав Джеган, вигинаючи брову і почав розгортати сувій.

— Так, Ваше Превосходительство. Є відомості, що це хвиля розгрому, що несеться поперек землі. Джеган проглянув довгий перелік місць на сувої. Келен намагалася не привернути увагу тим, що краєм ока дивилася на донесення. Вона побачила список у дві колонки міст і центрів. Було перераховано більше ніж тридцять п'ять або сорок місць, зазначених у свиті.

— Я не розумію, що ти маєш на увазі під «несеться поперек землі» — загарчав Джеган. — Всі ці місця випадкові. Вони не розташовані в лінію, або групою, або в одній області Старого Світу. Вони — всюди.

Солдат прочистив горло.

— Так, Ваше Превосходительство. Так було сказано в посланні.

— Частина цього явно перебільшена, — щоб зробити наголос на цьому, Джеган ткнув жирним пальцем у папір. Срібло, яке зазвеніло на кожному пальці, освітилося в променях заходу. — Така-Мар, наприклад. Така-Мар зазнав нападу? Атака б не виявилася ефективною для незадоволеного натовпу дурнів, надумай вони напасти на таке місце. Там гарнізони військ. Це перевалочна база для обозів постачання. У цього місця цілком достатня обороноздатність. Там навіть є Брати Ордена, що відповідають за місто. Вони не дозволили б якомусь натовпу направити свій шлях у Така-Мар. Цей рапорт цілком скидається на перебільшення порушених дурнів, які бояться власних тіней.

Солдат схилився і вимовив перепрошуючи:

— Ваше Превосходительство, Така-Мар був одним з місць, які я бачив своїми власними очима.

— Що-о-о? — Заревів Джеган. — Що тоді ти бачив? Я хочу знати все! — Дороги, що йдуть в місто з кожного напрямку, утикані списами з нанизаними на них обвугленими черепами, — почав солдат.

— Скільки черепів? — Відкинувшись, хитнувся Джеган. — Кількість? Цілих сто?

— Ваше Превосходительство, порахувати було неможливо, я припинив рахунок, коли перевалило за кілька тисяч, оскільки це не давало поняття про повне число. Міста, як такого, більше немає.

— Більше немає? — Джеган закліпав в замішанні. — Що ти маєш на увазі під «більше немає»? Таке неможливо.

— Воно спалене дощенту, Ваше Превосходительство. Не залишилося жодної будівлі, яка залишилася б стояти. Пожежі були настільки інтенсивні, що жодна стіна не вціліла. Сади по всій дорозі в пагорби повністю знищені. Поля з дозрілим врожаєм на довгі милі і милі в кожному напрямку випалені. Всю землю засипали сіллю. Ніщо там ще довго не буде рости. Те, що було родючим місцем, тепер ніколи не зародить так знову. Схоже, що сам Володар зруйнував ті краї.

— Ну, а куди поділися солдати! Чим вони займалися під час всього цього!

— Черепи на піках належали солдатам того гарнізону. Боюся, кожен череп належав їм.

Джеган кинув погляд на Келен, як ніби вона була, так чи інакше, відповідальна за катастрофу. Його зблиснулий погляд підказав їй, що він, так чи інакше, пов'язав цю неприємність з нею. Він зім'яв папір в кулаці і знову звернув свою увагу до посильних.

— Що ти можеш сказати про Братів Ордена? Вони розповіли, що трапилося і чому вони не були в змозі зупинити це?

— Було шість Братів, прикріплених до Така-Мар, Ваше Превосходительство. Вони були насаджені на палі на постах, розміщених всередині різних доріг в місто. З кожного була здерта шкіра від шиї до низу. Капюшон служителя був одягнений на голову кожного так, щоб всі могли здогадатися, ким вони були.

Маси людей, що втекли з міста, кажуть, що напад почався вночі. Вони були настільки налякані, що як ми не старалися, ми виявилися не в змозі отримати достатньо корисних відомостей від них, окрім тієї, що солдати, які напали на них, були воїнами Д'харіанської Імперії. Всі були абсолютно впевнені щодо цього. Кожен з цих людей втратив свій дім.

Нападники не зробили жодного руху, щоб різати втікаючих біженців, якщо вони не робили якогось збройного опору, але вони явно і ясно давали зрозуміти втікаючим людям, що вони мають намір пройти і убити кожного по всьому Старому Світу, хто буде підтримувати Імперський Орден.

Ці солдати сказали людям, що Орден і вірні його проповідям вчинили таку війну на їх Батьківщині і що Орден — це той, хто розоряє їх землі. Солдати присягнули, що вони будуть переслідувати людей Старого Світу та запроторять їх в могили в найтемніших кутках їх злочинного світу, якщо вони не виженуть геть вчення Ордена і його шлях агресії, який виникає від цього вчення.

Келен зрозуміла, що вона посміхалася, лише тоді, коли Джеган обернувся до неї і збив її з ніг важким ударом тильної сторони руки. Вона вже знала, що він буде бити її до крові цієї ночі.

Її це не турбувало. Вона цілком готова була заплатити таку ціну за те, щоб почути те, що вона тільки що почула. Вона не в силах була стримати посмішку.

Ніккі пощільніше закутала плащ навколо себе і притулилась одним плечем до великого кам'яного зубця. Вона подивилася вниз через амбразуру на дорогу, що йшла вдалину, спостерігаючи за чотирма вершниками, що пробивалися в гору до Замку. Вони все ще були на значній відстані, але вона вирішила, що правильно зрозуміла, ким вони були.

Ніккі позіхнула і оглянула лежачий внизу Ейдіндріл і обширні килими лісів, які оточували місто. Яскраві кольори осені починали зникати. Споглядання дерев, ростучих по схилах найближчих гір, і те, як вони так сміливо оголосили про зміну сезону, змусило її подумати про Річарда. Він любив дерева. Ніккі прийшла до розуміння того, що любить їх теж, і ще тому, що вони нагадували їй про нього.

Дерева постали перед нею в новому світлі, і на те було кілька причин. Вони відзначили поворот часу, проводжаючи сезон року, міняючи візерунок, який тепер був частиною і її світу, через їх зв'язок з усіма речами, які вона вивчила в «Книзі Життя». Все було хитромудро взаємопов'язано — як працювала сила Одена, і як ця влада діяла за допомогою її зв'язку зі світом життя. Світ, пори року, зірки, положення місяця, — були частинами рівняння, усіма частинами того, що внесло свій внесок і управляло міццю Одена. Чим більше вона вчилася і чим більше дізнавалася, тим більше вона могла відчути цей пульс часу і життя, який оточував її з усіх боків.

Ще вона змогла з повною визначеністю з'ясувати, що у Річарда в пам'яті був помилковий ключ. Вона ще не говорила про це Зедду. Поки що це здавалося незначним. Але нелегко було прийти до такого висновку. Чіткого визначення в «Книзі Життя» не давалося, але говорилося, як це можна зробити. Книга була на іншій мові, і справа була не тільки в древнєд'харіанському тексті. Хоча все було написано на цій древній мові, істинний смисл книги полягав у взаємозв'язку сил, що виникав через магію. Формули, періоди, і методика були тільки одним з аспектів.

Багато які з цих напрямків-зв'язків нагадували їй ті, що вже були так переконливо були розказані їм Річардом під час розмови про мову знаків і символів. Вона прийшла до свого власного розуміння того, що він трактував своїм баченням, всього викладеного в «Книзі Життя». Вона змогла зрозуміти мову ліній і кутів у певних формулах, як і свою власну. Вона дійсно почала розуміти те, що мав на увазі Річард.

«Книга Життя» донесла до неї розуміння, яке змусило Ніккі подивитися на світ життя новим способом — способом, який дуже нагадав їй про спосіб Річарда, — завжди дивився на світ через призму хвилювання, подиву і любові до життя. Це був шлях глибокого пізнання точної природи речей, визначення того, для чого потрібні ці речі, а не того, що люди уявляли про них.

В якійсь мірі так виходило тому, що «Книга Життя» володіла не тільки магією Приросту, але і магією Збитку, подібно до того, що смерть була частиною процесу життя. Все було одним цілим. З цієї причини Ніккі не змогла б пояснити це Зедду; він не мав здатності використовувати магію Збитку. Без цієї здатності, без цієї складової, зрозуміти «Книгу Життя» не представлялося можливим. Вона могла б пояснити йому формули, викласти методи, продемонструвати йому заклинання; більшу частину з усього цього він навіть зміг би сприйняти, але через фільтр його обмеження здібностей. В той час як він міг осмислено лише зрозуміти смисл, він не міг на практиці залучити в дію необхідні складові.