Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі. Страница 13

— Я не стала б говорити про це Річарду, — зауважила Келен. — Для нього все зовсім не просто. Він намагається робити те, що вважає правильним, але він обрав важкий шлях.

— Я розумію, Мати-сповідниця. «У мудрості його наше смирення. Все наше життя — служіння йому. Все наше життя належить йому».

Келен пильно вивчала посвіжіле гладке обличчя капітана, освітлене відблисками багаття. І в цьому обличчі вона прочитала те, що намагався пояснити їй Річард.

— Річард не вважає, що ваше життя належить йому, капітане. Він вважає, що ваше життя належить вам, і воно безцінне. Ось за це він і б'ється.

— Багато хто з нас бачать, наскільки він відрізняється від попереднього Магістра Рала. — Капітан ретельно підбирав слова. Він не боявся Матері-сповідниці, бо виріс в іншій країні, яка не знала могутності і влади сповідниць, але все ж Келен була дружиною Магістра Рала. — Не стану стверджувати, що ми добре його розуміємо, але ми знаємо: він бореться, щоб захистити, а не завоювати. Як солдат я прекрасно бачу різницю, тому що… — Мейфферт відвів очі, взяв гілочку й заходився постукувати нею по землі. В його голосі раптом прозвучала біль. — Тому що, коли вбиваєш тих, хто не зробив нічого поганого, щось дуже важливе вмирає в твоїй душі.

Він повільно перемішав головешки. В небо злетів сніп іскор.

Кара не відривала очей від ейджа, який перекочувала в руці.

— Ви… у вас теж було це відчуття? — Капітан Мейфферт зустрівся з нею поглядом.

— Раніше я в цьому собі не зізнавався. Просто не знав. Тепер завдяки Магістрові Ралу я пишаюся тим, що я д'харіанець. Він дав нам можливість стояти за праве діло… Такого ще не було. Я сприймав все як само собою зрозуміле, тому що так було завжди, і нічого не змінювалося.

Дивлячись у простір. Кара згідно кивнула. Келен спробувала собі уявити, що за життя може бути при такому правлінні і що це правління робить з людьми.

— Я рада, що ви розумієте, капітане, — прошепотіла Келен. — Це одна з причин, чому він так турбується за всіх вас. Він хоче, щоб ви прожили життя, яким могли б гордитися. Своє власне життя.

Капітан кинув гілку у вогонь.

— І він хотів, щоб жителі Андера самі подбали про своє майбутнє. І те голосування насправді було не за нього, а за них самих. Напевно, тому голосування так багато для нього означало?

— Так, — коротко відповіла Келен, боячись, що голос їй зрадить, якщо вона виголосить ще що-небудь.

Капітан знову взявся помішувати ложкою вечерю. Їжа вже давним-давно охолола, але д'харіанець був надто зайнятий своїми думками.

— Знаєте, — промовив він нарешті, — там, в Андері, мені доводилося чути, як жителі говорили, що раз Даркен Рал його батько, то і Річард Рал теж лиходій. Вони говорили, якщо його батько творив зло, то Річард Рал може іноді робити добро, але ніколи не зможе стати хорошою людиною.

— Я теж це чула, — підтвердила Кара. — І не тільки в Андері.

— Це не так, — тихо сказав капітан. — Чому люди думають, що якщо його батько був жорстоким, то за злочини відповідає син? Він що, повинен все життя присвятити покаянню? Мене лякає думка про те, що якщо мені пощастить мати дітей, то вони, і їхні діти, і діти їхніх дітей будуть вічно страждати за те, що я творив, служачи Даркену Ралу. — Капітан подивився на Келен з Карою. — Такого роду забобони — дурість.

Кара мовчки дивилася у вогонь.

— Я служив Даркену Ралу, — сказав капітан. — І я знаю різницю між цими двома людьми. — В його голосі дзвеніла приглушена лють. — Люди не праві, покладаючи вину за злочини Даркена Рала на його сина.

— Саме, — кивнула Кара. — Ці двоє, може, в чомусь і схожі, але кожен, хто хоча б раз заглянув в очі і тому, і іншому, ніколи б не подумав, що син такий же, як батько.

6

Залишки рису з бобами капітан Мейфферт доїв в мовчанні. Кара запропонувала йому свій бурдюк. Капітан посміхнувся і вдячно кивнув. Тоді Кара поклала капітану Мейфферту другу порцію і відрізала ще шматок коржа. Д'харіанець був приголомшений не менше, ніж коли його обслужив Магістр Рал. Кара визнала цю реакцію забавною. Обізвавши його «бронзовими гудзиками», вона веліла з'їсти все до крихти. І капітан слухняно взявся за їжу під звуки потріскуючого вогню і падаючих з ялинових гілок крапель.

Річард повернувся, притягнувши сідельні сумки і спальний мішок капітана. Кинувши їх біля Мейфферта, він струснув з себе воду, сів поруч з Келен і простягнув їй повний бурдюк води. Келен зробила малесенький ковток.

Річард позіхнув.

— Ну, капітан Мейфферт, ви говорили, генерал бажає, щоб ви зробили мені повну доповідь? — Так точно.

І капітан приступив до довгого і докладного викладу про те, де стоять війська на півдні, про дислокацію на рівнинах, які перевали вони охороняють у горах, як планують скористатися перевагами місцевості на випадки, якщо Імперський Орден раптово покине Андер і рушить на північ, в Серединні Землі. Він доповів про стан здоров'я солдатів і офіцерів, про постачання і забезпечення. Все відмінно. Друга половина д'харіанських військ генерала Райбаха залишалася в Ейдіндрілі, охороняючи місто, і Келен зраділа, дізнавшись, що там все добре.

Капітан Мейфферт передав всі повідомлення, отримані з Серединних Земель, включаючи Кельтон і Галею, дві найбільших держави, що входять відтепер до складу Д'харіанской імперії. Союзні країни забезпечували постачання військ і відправляли своїх людей вести розвідку на територіях, які вони знали краще, ніж д'харіанці.

Зведений брат Келен, Гарольд, привіз повідомлення, що стан Цірілли, її зведеної сестри, потихеньку поліпшується. Після того, що довелося пережити Ціріллі в полоні, вона дещо ушкодилася розумом і не могла більше бути королевою. У рідкісну хвилину просвітління, турбуючись за свій народ, вона вблагала Келен стати королевою замість неї. Келен знехотя погодилася, сказавши, що бере на себе цей обов'язок тільки до тих пір, поки Цірілла не видужає. Мало хто думав, що коли-небудь до Цірілли повернеться розум, але, судячи з усього, вона все-таки ще може одужати.

Щоб заспокоїти сусідню з Галією державу — Кельтон, Річард проголосив Келен також королевою Кельтона. Коли Келен вперше дізналася про те, що сотворив Річард, вона визнала це повним божевіллям, проте його рішення влаштувало і Кельтон, і Галею, і не тільки принесло мир, але і зробило обидві країни союзниками в боротьбі проти Імперського Ордена.

Кара була приємно здивована, дізнавшись, що у Палац сповідниць Ейдіндріла прибули Морд-Сіт, на випадок, якщо вони раптом знадобляться Магістрові Ралу. Берліна напевно задоволена, що в Ейдіндрілі є тепер її подруги.

Келен сумувала за Ейдіндрілом. Напевно, місце, де ти виріс, назавжди залишається в твоєму серці. Подумавши про це, вона знову засмутилася за Річарда.

— Мабуть, це Рікка, — посміхнулася Кара, почувши про Морд-Сіт. — Стривайте, коли вона зустрінеться з новим Магістром Ралом!

Думки Келен повернулися до людей, яких вони залишили Імперському Ордену. Точніше — людей, які віддали перевагу Імперському Ордену.

— Чи отримували ви якісь повідомлення з Андера?

— Так, від багатьох розвідників, що ми туди засилали. Боюся, кілька людей ми там втратили. А ті, хто повернувся, повідомили, що від отруєння водою загинуло менше ворогів, ніж ми розраховували. Як тільки Імперський Орден виявив, що солдати вмирають чи занедужують, влада почала пробувати все на місцевих жителях. Багато андерців померли або захворіли, але широкого розповсюдження це не одержало. Використовуючи людей як піддослідних кроликів, Орден зумів визначити отруєну їжу і знищити її. Армія наклала лапу на всі запаси. Їм потрібно багато їжі. Кажуть, що армія Імперського Ордена набагато більша, ніж можна припустити.

Келен знала про це з численних доповідей. Орден перевершував д'харіанські і серединноземні війська по чисельності в десять, а то і в двадцять разів. У деяких доповідях називалися ще більші цифри. В окремих повідомленнях наводилося відношення сто до одного, але Келен визнала це панічними чутками. Вона не знала, як довго Імперський Орден буде доїти Андер, перш ніж рушить далі. Не знала, чи надходять йому припаси з Старого світу. Напевно надходять.