Нірвана, або Also Sprach Zarathustra - Подерв'янський Лесь. Страница 12

На сценi стоїть гидко разкрашений кiоск з продавцем внутрi, бiля кiоска стоїть купка мудил i жде трамвая. Раптом прибiгає захеканий мудило i врiзується головою в кiоск.

Мудило в цегейковiй шапцi. Што такоє? Што, спокойно ходiть нє можетє?

Захеканий мудило (лежачi долi). Там масла дохуя!

Всi мудила. Де?

Захеканий мудило. Там! (Помирає) .

Вбiгає другий мудило, вiн кулею прошиває стоячих мудил i зникає.

Мудило в картузi (шуткує). Скорость охуєвающа.

Мудила, якi стоять поруч, тупо смiються.

Мудило в блєстящєму пальтi (впевнено i рiзко). Там масла дохуя!

Мудило в блєстящєму пальтi зникає в напрямi, в якому, по його пiдставi, знаходиться дохуя масла.

Мудило в спортивних штанцях з авоською. Люда, шо ми стоїмо? Щас, знаєш, скiки долбойобiв набiжить?

Мудило в спортивних штанцях i Люда зникають. Вбiгає зразу п'ять здоровенних мудил, вони несуть мiшки, повнi масла, а в зубах у кожного стирчить по цiлiй пачцi. Мудила насилу совають язиками, силячись його прожувать, при цьому вони противно плямкають.

Один з мудил. Ето кайф, марожено!

Всi остовпiло дивляться їм в слiд i стоять, мов хворi стовбняком.

Мудило в цегейковiй шапцi (раптово скаженiє). За мной!

Натовп, спотикаючись, несеться за ним, чути страшенне ревiння, переходяще в жiночий зойк. Продавець висовується з кiоска до половини i з заздрiстю дивиться їм в слiд. З того боку, де знаходиться масло, йдуть молодцеватi мудила. У них маснi їбальники, в руках вони тримають носилки. На носилках лежить дохуя масла. Зверху, прямо на маслi, лежить iще один мудило, вiн блює маслом вниз.

Продавець. Шо з нiм такоє?

Мудило. I з тобою, дєд, таке буде, єслi дохуя масла з'їси.

З того боку, з якого прийшли мудила, чути дике ревiння i зойки, де по де мимо кiоска швидко проносяться все новi i новi орди любителiв масла. Входять мудило в спортивних штанцях i Люда, вони повзуть раком, згинаючись пiд маслом. В очах у них щастя.

Мудило в спортивних штанцях. А я тєбє говорiл, што когда-нiбудь етот дєнь настанєт, ето будєт, а ти нє вєрiла.

Люда. Якщо б знать, можно було б на тачцi под'єхать. Я їбала, його так тащiть!

Входять три мудила, вони несуть мудила в блєстящему пальтi, вмурованого в масло.

Мудило в блєстящєму пальтi. Я всiх вас їбав, подонки, сємєро на одного, фашисти проклятi!

Мудила посмiхаються.

Один з мудил. Будєш пiздєть, ми тєбє i голову в масло засунєм.

Продавець. Хлопцi, шо ви з ним здєлаєтє?

Мудила (регочуть). Кастрiруєм нахуй.

З iншого боку до кiоску риссю надбiгає агресивна старушка.

Агресивна старушка (до старого). Шо сiдiш, старий поц?

Продавець кидає на старушку iспуганий погляд. Старушка убiгає, погрожуючи старому кулаком. Згинаючись пiд маслом, проходить пiдроздiл виховательок дитячого садку. За ними з куском масла в зубах повзе мудило в цегейковiй шапцi. Одна нога в нього безпорадно волочиться по асфальту.

Мудило в цегейковiй шапцi. Дiвчата, задерiть спiдницi, масладам. (Регоче) .

Одна з вихователек мєтко жбурля чималий шматок масла йому в голову. Мудило в цегейковiй шапцi iспускає здавлений зойк i здихає. Входить дебела жiнка з вусами, бородавками i куснем масла пiд пахвою.

Жiнка (до продавця). Арон, збирайся додому, сьогоднi я тобi на вечерю гарненько засмажу шматочок масла. (Помiчає труп мудила, який перший принiс звiстку про масло) . Арон, хто це?

Арон. Вiн помер. Дай йому трохи масла, вiн його любив.

Опасиста жiнка вiдрiзає шматок масла i кладе в зуби мертвому мудилу. Арон виходить з кiоска i зав'язує дверi на дрiт, нiг у Арона немає. Замiсть нiг у нього маленький возик i два утюжки. Пiдходить трамвай. Вiн абсолютно пустий i блакитний. Арон i дебела жiнка неквапливо прямують на зупинку. Крiм них в трамвай нiхто не сiдає. Сiдаючи в дверi, дебела жiнка бере Арона пiд пахву i разом з Ароном i маслом сiдає в трамвай. Трамвай, подзенькуючи, повiльно суне в блакитну далечiнь пiд натхненнi звуки полонеза Огiнського i здавленi крики любителiв масла.

Завiса.