Мартин боруля - Карпенко-Карий Иван Карпович. Страница 12
Марися. Багато говорить, я тобi послi розкажу, - а тепер iди до батька, вони тебе дуже нетерпляче ждали. Тiлько не кажи, що ти не служиш, борони боже! Послi…
Степан. У мене аж ноги стали труситься… Стiлько бiди кругом, що й… (Махнувши рукою, пiшов у боковi дверi.)
Марися, а потiм Микола i Степан
Марися (одна). А, господи милосердний! Верни ти спокiй i мир у нашу сiм'ю! Так уже вимучились всi, що, здається, i умерти було б краще, нiж щодня турбоваться i не бачить краю всiм бiдам i напастям! На дядюшку Гервасiя уся надiя… Чи ублагають же то його мати?
Входе Микола.
Ну що? Мати у вас?
Микола. У нас. Батько згодилися, зараз прийдуть сюди. Я почув i побiг мерщiй тобi сказать про цю радiсть! Може, й нам щастя знову усмiхнеться!
Марися. Слава богу!
Микола. Здається, i Степан приїхав?
Марися. Приїхав, вiн у батька.
Микола. То я зостанусь…
Входить Степан.
Степан. Iди, Марисю, папiнька тебе кличуть. А, Микола! Здрастуй.
Микола (поцiлувавшись). А що, як батько?
Степан. Хоч i не питай!.. Змарнiли зовсiм.
Микола. Ти ж надовго приїхав?
Степан. Зовсiм!
Микола. От i чудесно! I який же. я радий, що ти зостанешся у селi! Знов затоваришуєм.
Входять Палажка, Гервасiй i Протасiй.
Палажка. Стьопа! (Обнiма i цiлує його.) Що? Бачив батька?
Степан (зiтхнувши). Бачив.
Палажка (через сльози). Як смерть… як смерть.
Гервасiй. Заспокойтесь, заспокойтесь, - сльозами не поможете.
Степан. Здрастуйте, Гервасiй Семенович! Протасiй Матвiйович!
Гервасiй. Здоров, козаче, здоров!
Чоломкаються.
Протасiй (чоломкається). Як же служебнi дiла?
Гервасiй (побачивши Миколу). А ти чого тут опинився?
Микола. Почув, що Степан приїхав.
Палажка (до Гервасiя). Заходьте ж, Гервасiй Семенович, прямо сюди.
Гервасiй. Може б, попереду ви йому сказали, щоб не стривожить.
Палажка. Ну-ну, добре, я скажу. (Пiшла.)
Гервасiй. А що ж, Степан Мартинович, скоро столоначальником будеш?
Степан. Де там! Я вже не служу, Гервасiй Семенович.
Гервасiй. Ну?!
Степан. За штатом остався.
Гервасiй. О?! Чув, чув, - менi казав Красовський, що земський суд скасували. Так ти, виходить, лишнiй! - I нащо тобi та служба? Чи багато ж ти там брав жалування?
Степан. Два годи нiчого не получав, а оце на третiй, по розкладцi, два з половиною у мiсяць назначили.
Гервасiй. Два з половиною?! Господи! Здоровий, молодий чоловiк два годи дурно сидить, а на третiй у мiсяць получа два з половиною!!
Протасiй. Я ще, як служив у покiйного землемiра, Харитона Харитоновича Кацавейченка, вiн жив у Трахтомировi, на Дворянськiй вулицi, в будинку… дай бог пам'ять… в будинку графа…
Гервасiй (маха рукою на Протасiя i перебива його). Послухай мене, Степане, покинь ти думку про чиновника! Зовсiм одурiв старий: робiтниковi плате на своїх харчах тридцять рублiв, а сина, замiсть того щоб привчать до хазяйства, вiддав у службу - байди бить!.. Тепер не тi часи, з твоєю наукою далеко не заскочиш. I все то дворянство наробило. I батька треба збить, щоб вiн з дворянської зарубки зскочив, бо все хазяйство пiде прахом, а чиновника з тебе не буде…
Степан. Та я вже набив руку, Гервасiй Семенович, деякi бумаги i сам умiю писать…
Протасiй. Покiйний землемiр Кацавейченко…
Гервасiй (не слуха Протасiя, до Степана). Плюнь ти на це дiло! Батько старий, слабий, а одному синовi, мавши добре своє хазяйство, не варт тиняться по канцiлярiях i за два з половиною в мiсяць тратить здоров'я, зводить готовi грошi на одежу, на харчi… Добре, як дослужишся до чого путнього; а як так i вмреш канцеляристом, а хазяйства не навчишся, не привикнеш, - що ж робить пiд старiсть? От i тепер - за штатом, якби не було хазяйства, що його робить? Покинь, сину, берись за прадiдiвське рукомесло.
Степан. Та… воно… я й сам бачу тепер… я не вiд того… не знаю, як батько…
Гервасiй. От я з ним побалакаю.
Степан. Тепер не кажiть, Гервасiй Степанович, бо, борони боже, ще гiрше заслабне…
Гервасiй. Я знаю, коли сказать, тiлько не потурай батьковi, не шукай дворянства, усе буде гаразд.
Палажка (з дверей). Iдiть, Гервасiй Семенович!
Гервасiй iде.
Зрадiв старий, аж наче ожив трохи!
Гервасiй i Палажка пiшли.
Протасiй, Микола i Степан.
Протасiй. Стьопа!
Микола. Iдiть, я вам розкажу.
Микола i Степан беруть стiльцi i сiдають коло Протасiя. От Гервасiй каже, що два з половиною мало, а як я у покiйного землемiра Кацавейченка брав пiвтора! Правда, раз у раз в командировках, то на його харчах… Раз, знаєте, поїхали межувать землю до Губачевських-Носачiв… Вони жили тодi всi вмiстi у Семикратах… а батько їх, - нiхто з вас не знав батька? Вiн лiт п'ятдесят тому як умер, не знали?.. Нi, нi, не знали… Перерiзав собi горло бритвою… Вiн був жонатий на Свербихвостовiй, - там лукава була жiнка, борони боже всякого хрещеного вiд такої!.. Змолоду крутила хвоста з уланами… Недалеко вiд них стояв уланський повк, так вона одного улана… от забув, як його фамилiя… на умi вертиться… так якось чи на птицю, чи на лоша скидається… так окрутила, що вiн покинув службу i переїхав до неї у село нiби управляющий i почав заправлять… Гi! Гi! А сам Губачевський-Носач тут же живе i нiчого не каже… Заперся собi в своїм кабiнетi i наче його нема… Гi! Гi!.. Так мужикам стало жаль пана, вiн, покiйний, добрий чоловiк був, i таки улан той… от забув фами-лiю… обiжав їх. Застукали мужики того улана… Ксьокачевський! А бодай тебе, так-так, Ксьокачевський! Я ж кажу, що на лоша скидається, - ксьо, ксьо, Ксьокачевський! Застукали на току, зв'язали i одвели в стан! Отаке було… А пiд старiсть, як уже почало вiд старої Губачевської трухлявим деревом одгонить, вона добивалась вiд старого Губачевського-Носача любовi… все спiвала йому: горн, гори, моя лампада… Гi! Гi! I до того його довела, що вiн перерiзав собi горло бритвою. Так з'їхались наслiдники, i треба було розмежувать землю. Кацавейченко покiйний - царство йому небесне - й каже менi: бери астролябiю - поїдемо! А дощ як iз вiдра…
Виводять Мартина пiд руки Гервасiй i Палажка, Марися йде за ними.
То я вам послi докажу. Це дуже цiкаво.
Мартин, Гервасiй, Протасiй, Палажка, Марися, Микола i Степан. Мартина садовлять на стiльцi. Вiн жовтий - вiд розлиття жовчi.
Мартин. Здрастуйте!.. Бачите, як перевiвся Боруля!
Гервасiй. Послухай же мене. Мартине, я тобi добра зичу. Зараз i поздоровшаєш.