Архе - Дереш Любко. Страница 12

«Парафренік», - подумала Терезка і здригнулася. Парафреніки-анннігілісти, яких удосталь розплодилося на попелищі буму, були людьми небезпечними. У

плані над-цінних ідей вони дуже продуктивні, а їх спекуляції на ґрунті

крапель і крапочок часто виявлялись заразними.

Вона піймала себе на тому, що її очі прижмурюються точно так, як Антонові.

«Архе таки міняє». Новий, примружений погляд сам покосився убік і зупинився

на сумці. Терезку прохромила бридка підозра: поки вона була нав'ючена, Антон

лазив досередини і знайшов папку з безцінними конспектами лекцій маестро

Лобачевського, позичені у доцента Козлика.

«Отож, все стає на місця. Історія розвивалася так. Божевільне падло Антон

користається нагодою, поки я, бідненька, валяюся нав'ючена: зазирає до мого

наплечника і на совість знайомиться з його вмістимим, по чому використовує

побачене і заради неясних цілей тампонує мені звивини, - упевнилась вона, -

підбирається ближче. Тільки для чого? Молодитися? Якби ж то...». Терезка знов

примружила око і уявила себе вороною. Перспектива помінялася. Вона угледіла

цього фраєра у зовсім іншому світлі.

Фраєр, навіть гадки не маючи, що його розкушено, ніжився на останньому сонці

й чіхрав щоки. «Он воно - обличчя справжньої змови!» - Терезка вчергове

придивилася до Антонової міни і в душі посміялася над своїми гіпотезами. Ніщо

не веселило її так, як вигадування змов... і не тривожило так раптово, як їх

підтвердження. Вона припала поглядом до Антонового профілю. У відповідь

профіль замерехтів тисячею незаперечних подробиць-доказів, які однозначно

свідчили про змовницьку натуру його власника.

Швидко, аби її не розкусили, Терезка набрала подоби уважної, вдумливої

дівчинки, - дівчинки, яка легко ніяковіє,

дівчинки, яку легко загнати в кут, дівчинки, яка з'їсть п'ять кіло макаронів

і бровою не поведе, - і вражено закліпала очима:

- Ах, геометричних?І - підіграла вона. «Бляха, що ж таке робиться?»

- Так, - Антон кивнув і зробився ще серйознішим. - Мені цікаво зараз, хто за

цим стоїть. Я вже згадував про «АРХЕ-8»? Людей, які сприяли виникненню

нафтизи-нового буму?

- Дуже, м-м-м-м, побіжно. Можеш розповісти більш

докладно?

Антон кивнув, а Терезка краєчком всевидячого ока помітила, як розлізлося

Бубине лице у зловтішній либі.

- Так от. Насправді весь бум довкола «плазми» був майстерно організований

командою людей, які називають себе «АРХЕ-8»...

- Ти, певне, маєш на увазі «КЛАН АРХЕ»?

- Та ні, то були просто перші видці. За браком досвіду все наплутали. Поки, врешті, жаба не вдавила, - Антон махнув рукою. - Насправді ніякого Архе-8 і

не існує, але є виразний процес, який очолюють певні особи. Річ у тім, що

людство в образі окремих індивідів веде війну...

- Проти кого?!

- Проти геометрії, звісно. Евклід, Архімед, Декарт - це ж зрадники! Геометрія

являлась їм, як Мефістофель Фаусту. Вона пропонувала співпрацю. Задурманила

казковими перспективами подвійного бачення, геометричного і текучого.

Космічний Симбіоз. Ці видці знали, що пропозиція подвійного, кристалічного і

некристалічного бачення - насправді підступ, однак вони знехтували цим

фактом. Вони хотіли величі, вже і зараз, а геометрія вимагала надто високу

ціну. Зате більшість із них легко платила той оброк. Античні товстолобики

занапастили людство в обмін на пам'ять про себе. Всяке геометричне відкриття

- це торжество окремого самолюбивого егоїста, якого геометрія підкупила

незмірними багатствами душі. Розумієш?

- Красномовно. Але нашо? В сенсі, для чого геометрії підкупляти самолюбивих

егоїстів? Якщо вона і так повсюди?

- Щоби живитися нашою увагою! Увага - її щоденний харч, її тіло і сила.

Розумієш? Геометрія за природою паразит. Раніше її так багато не було.

Взагалі було всюди чисто від неї. Але століття за століттям, через своїх

глашатаїв, геометрія впіймала всіх. Геометрія - це структура, схожа на вірус.

Вона вмонтовується у людську свідомість, кристалізує її певним неприроднім

чином. Так, що ми починаємо некеровано сприймати світ як певну відчуттєву

матрицю, як обмежений набір шаблонів сприйняття. А ми за це живимо її своєю

увагою. Раніше, за часів Великих Геометричних Відкриттів, ці порції уваги

були цілком поміркованими. Але вона не задовільнялася малим, та й ніколи не

мала на меті задовільнитися. Геометрія розросталася. А що уваги при цьому

потребувала щораз більше, то це нас виснажило настільки, що тепер ми геть

охляли. Стали такими, якими й потрібні геометрії. Ледь живими й

напівпритомними! Фактично, ми спимо на ходу! У нас вистачає уваги тільки на

те, щоби слідувати за автоматизмами, запропонованими геометрією. Терезко, ми

у полоні. І найбільша катастрофа в історії людства - це те, що ми навіть НЕ

ЗАУВАЖУЄМО цього!

Антон робився пафосним, немов Господній глас:

- Геометрія обнагліла! Тепер вона навіть не криється. Вона щосекунди перед

самісіньким носом, наче хизується тим, що ніхто більше не в силах її

ігнорувати. Вона слабне тільки тоді, коли на неї агресивно не звертати уваги.

Скажімо, коли довгий час не ідентифікувати коло як коло, а квадрат як

квадрат, ти перестаєш знаходити їх серед того, що бачиш. Але людство програло

геометрії...

- Шо, все аж так фатально?

- А шо, тобі відома хоч одна людина, яка не знає, як виглядає трикутник, а як

- квадрат? Сама бачиш: не залишається нічого іншого, як займатися диверсією.

- Якою диверсією?

- Уважною. Такою, яка витісняє з мізків геометричність. Скажімо, споглядання

диму. Архемани знали, що роблять. Вони зрозуміли це і стали боротися навіть

за найменші крихти своєї внутрішньої уваги. Просто мало хто міг витримати

таку боротьбу. Дим, між іншим - це все ще не-геометрія, тому «архе» часто

порівнюють хто з димом, хто з вогнем, то з полисками на воді. Як тільки

математик здогадається, якими формулами можна задати динамічне рівняння, скажімо, для диму, він наче звільниться з полону і його сприйняття опиниться

у «плазмі» без жодних попереджень. Але який божествений фрактал, яке

міжгалактичне дифрівняння потрафить описати цей хроносинкла-стичний

інфундибулум?.. Дехто з АРХЕ-8 утямив, що геометрію не здолати

раціональністю. Тому ці люди побачили інший шлях. Вони винайшли карплі.

- Але щось у них не спрацювало, - посміхнулася Терезка. - Бум щез, а

геометрія як була, так і залишилася. Хіба ні?

Антон розвів руками.

- Тим, кому це потрібно, «плазма» відкрилась, а це головне. Краплі самі

знаходили людей, у яких криста-лізованість геометрією була не такою міцною.

Це не містика, все відбувалося за законами лінійного мислення: рідина стікала

у ділянках із підвищеною кривизною.

Він перевів подих, вочевидь, підійшов у своїй ораторії до пафосного

звершення, аж тут:

- Не вір йому! Це в нього такий задум! - втрутився Буба напрочуд рішуче. -

Поки ви тут пиздякали, я ТАКЕ ТАМ зувидів, шо вам і не снилося! Я про вас

тепер все-все знаю! - сказав він і захвилювався від спогадів. - А той...

цей... - Буба тицьнув пальцем на Антона. - А він взагалі цей-во... енурезникі

Терезка перевела погляд з одного на іншого, потім назад і розсміялася. Невже

«плазма» справді зірвала хлопцям дах?

Антон, якого на секунду вибили із сідла, взяв себе в руки. Він розвернувся до

Буби і, дібравши з арсеналу найбільш іронічний тон, сказав: 56

- То розкажи нам, шо ти бачив! Із задоволенням послухаємо! - і покосився на

Терезку, неначе силоміць вплітаючи її в колаборацію супроти Буби.

Буба паскудно заусміхався, а пальці його заметушилися по траві.

- Хочеш мене переманити на свою віру, та, Антон? Геометрія, тра-ля-ля! Ге-е-