Дотик - Маккалоу Колін. Страница 53

— Ні, я була повитухою при шпиталі Варфоломія, і саме там я його і зустріла. Ми побралися і сюди приїхали вже вдвох. — Її обличчя просіяло. — Він так багато читає, Елізабет! Кожне нове досягнення швидко засвоюється і стає частиною його гінекологічного арсеналу. Наприклад, він нещодавно прочитав про жінку, яка пережила кесарів розтин минулого року в Італії. Тому ми у вересні вирушили до Італії, щоб поговорити з хірургом — іще одним Едвардом, хоча, звісно, доктор Порро зветься Едуардо. Якби мій Едвард мав змогу рятувати жінок та дітей за допомогою кесаревого розтину, він був би найщасливішою людиною у світі.

— А що сталося з його батьками?

— Вони прожили достатньо довго, щоб насолодитися плодами його успіху. Бог був до них милостивим.

— А скільки років вашим дітям?

— Руф — майже тридцять, вона вийшла заміж за іншого лікаря-єврея, а Симон — у Лондоні, у шпиталі Святого Варфоломія. Коли він скінчить заняття, то стане допомагати батьку в його роботі.

— Я так рада, що ви тут, Маргарет.

— І я також. Якщо ви не будете проти, то я хотіла б залишитися тут аж до пологів, а до Сіднея повернутися з Едвардом.

Посмішка округлила губи Елізабет.

— Гадаю, ані я, ані Александр не будемо проти, Маргарет.

Два дні по тому стан Елізабет раптово погіршився: токсикоз повернувся разом із передчасними переймами. Александр послав термінову телеграму серу Едварду в Сідней, але він знав, що гінеколог ніяк не зможе прибути раніше, ніж через добу. Порятунок Елізабет і дитини ліг повністю на леді Вайлер, яка взяла Рубі своєю першою помічницею. Та сама передбачливість, яка спонукнула сера Едварда приїхати передчасно до Кінроса, підказала йому потребу залишити все необхідне для своєї дружини на той випадок, коли його самого не виявиться на місці. Тому Маргарет Вайлер зайняла пост свого чоловіка, роблячи ін’єкції сульфату магнію і долаючи конвульсії, а тим часом Рубі займалася самим процесом дітонародження, відривчасто кидаючи запитання офіційній акушерці та виконуючи так само відривчасті накази. Цього разу було більше конвульсій, а інтервали між ними були меншими. Елізабет і досі смикалася, коли народилася дитина — крихітне худеньке створіння, до того ж таке синє та скоцюрблене, що Маргарет Вайлер довелося залишити Елізабет на Джейд, а самій допомагати Рубі оживляти другу дівчинку. Цілих п’ять хвилин вони ляскали та масажували малесеньку істоту, поки та смикнулася, вхопила ротом повітря і тихенько заскімлила. Після цього Маргарет відразу ж повернулася до Елізабет, залишивши Рубі доглядати за дитиною. Дві години по тому конвульсії закінчилися, однак тимчасово; Елізабет була жива і в глибоку кому не впала.

Дві жінки вирішили трохи перепочити і попити чаю, який принесла заплакана Шовкова Квітка.

— Вона житиме? — спитала Рубі, така виснажена, що рухнула у крісло і нахилила голову до колін.

— Сподіваюся, що так, — відповіла Маргарет Вайлер, поглянувши на свої руки. — Я не можу вгамувати дрож, — мовила вона з подивом у голосі. — Яка жахлива робота! Я більше не хочу мати справу з чимось подібним. — Вона повернулася і поглянула на Джейд, яка сиділа поруч із Елізабет. — Джейд, ти була просто неперевершеною. Без тебе я не впоралася б.

Маленька китаянка зашарілася і поміряла пульс у Елізабет.

— Я готова за неї вмерти.

— У вас є час та можливість поглянути на немовля? — спитала Рубі, підводячись.

— Так, звісно. Джейд, якщо стан Елізабет хоч на волосинку зміниться — кричи. — Леді Вайлер підійшла до ліжечка, де лежала і тихенько скімлила маленька зморщена істота; колір її шкіри змінився з синьо-чорного на рожево-бузковий. — Дівчинка, — мовила акушерка, знімаючи покривало, яке, не загортаючи, накинула на дитину Рубі. — Десь вісім місяців, можливо, трохи більше. Треба зберігати її в теплі, але Елізабет це не стосується. Перлино? — гучно позвала вона.

— Так, моя пані?

— Накажи розпалити вогонь у дитячій кімнаті негайно і поклади теплу грілку в ліжечко. Потім нагрій цеглину і загорни її у велику кількість матерії, щоб вона не пекла. Мерщій!

Перлина хутко зникла.

— Джейд, — сказала Маргарет Вайлер, повернувшись до ліжка, — як тільки Перлина повідомить, що ліжечко для дитини готове, понеси дівчинку до дитячої кімнати і поклади її в це ліжко. Підігрівай його, але слідкуй, щоб не стало аж надто жарко. Тепер дитина — на твоїй відповідальності, тому що я не можу кинути Елізабет і міс Костеван теж не може. Доглядай за нею якомога краще, а якщо вона знову посиніє, покличеш нас. Нелл доведеться спати в кімнаті Крильця Метелика, тому скажи Перлині, щоб вона забрала з кімнати своє ліжко відразу ж після того, як віднесе дитину до дитячої кімнати.

Здавалося, усе було зроблено в одну мить: Джейд помінялася місцями з леді Вайлер і пішла до ліжечка, а Рубі взяла малу та передала її Джейд. А та поглянула на малесеньке зморщене обличчя з повагою та захватом.

— Моя дитиночка, — проспівала вона, обережно чукикаючи згорточок. — Ця дівчинка буде моєю. Я за нею ходитиму.

І вона пішла геть, а Рубі та леді Вайлер залишилися по обидва боки ліжка, куди перенесли Елізабет відразу ж після того, як у неї почалися перейми.

— Мені здається, що вона просто спить, — обережно мовила Рубі, поглянувши спочатку на акушерку, а потім — на нерухоме тіло Елізабет.

— Мені теж. Але будьте напоготові, Рубі.

— Елізабет більше не повинна мати дітей, — твердо заявила Рубі.

— Саме так.

— Маргарет, ви — жінка з великим життєвим досвідом, еге ж? — спитала Рубі, намагаючись зробити так, щоб запитання прозвучало необразливо. — Тобто свого часу ви багато бачили і пережили, просто не могли не бачити і не пережити.

— Ой, Рубі. Саме так воно й було. Інколи мені здається, що я бачила аж надто багато.

— Я теж, до речі.

Зробивши перший хід, Рубі замовкла і сиділа непорушно, прикусивши губу.

— Запевняю вас — що б ви не сказали, це не зможе мене образити чи шокувати, Рубі, — лагідно мовила леді Вайлер.

— Та ні, це — не про мене, — поспішила запевнити її Рубі, пригадавши, що шокувати співрозмовників — то її царина. — Це стосується Елізабет.

— Тоді скажіть мені.

— Я… про секс… — випалила Рубі.

— Ви хочете спитати, чи можна буде Елізабет займатися сексом?

— І так, і ні, — відказала Рубі, — але саме з цього місця і слід почати докладнішу розмову. Ми пересвідчилися, що Елізабет ризикує своїм життям, якщо завагітніє. Чи означає це, що їй узагалі протипоказане статеве життя?

Маргарет Вайлер зітхнула, насупилася і заплющила очі.

— Хотіла б я мати однозначну відповідь на це запитання, але я її не маю, Рубі. Якби вона мала впевненість, що статевий акт не спричиниться до зачаття, їй можна було б жити нормальним подружнім життям.

— О, тут я знаю всі подробиці! — мовила Рубі. — Я була хазяйкою борделю, і кому ж, як не мені, знати про всі ті хитрощі, на які ідуть жінки, щоб не завагітніти? Підмивання, правильно дібрані дні менструального циклу, виймання члена перед еякуляцією… Але в тім і біда, що інколи жоден з цих запобіжників не працює. Тоді тільки й залишається, що пити настоянку спориньї протягом шести тижнів і сподіватися, що вона справить належний ефект.

— Тоді ви вже маєте готову відповідь на СВОЄ запитання, еге ж? Найнадійніший засіб — це взагалі припинити статеві стосунки.

— От чорт! — мовила Рубі, розпрямляючи плечі. — Унизу чекає її чоловік. Що мені йому сказати?

— Скажіть, нехай почекає іще годину, — відповіла леді Вайлер. — Якщо за цей час стан Елізабет не погіршиться, можна буде сказати, що з нею все гаразд.

Проминула іще одна година, і лише тоді Рубі, тихенько постукавши у двері, увійшла до кімнати, оздобленої блякло-зеленим шотландським тартаном.

Александр сидів там, де й зазвичай, — біля великого вікна, яке виходило на місто Кінрос та гори вдалині. Ще не було поночі; хоч яким би важким не був стан Елізабет, останні дев’ять годин уже здавалися далекою вічністю, як зорі у телескопі. Книжка впала Александру на коліна, а на його обличчя впали останні промені призахідного сонця, що пробивалося крізь темні хмари, що виднілися на обрії. Коли вона постукала, він аж підстрибнув від несподіванки, а потім повернувся і незграбно звівся на ноги.