Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі. Страница 57

— Але як люди в Старому світі дізналися про них? Як вони змогли їх всіх зібрати і загнати в одне ізольоване від світу місце, не давши нікому з них поширити свою властивість необдарованих від народження?

— Хороше запитання, але зараз не найважливіше.

— Оуен, — покликав Річард. — Я хочу, щоб ти залишався там, поки ми одностайно не вирішимо, що робити.

Хлопець просяяв, почувши, що Річард збирається вчинити так, як звик робити сам Оуен. На відміну від Келен, він не помітив, що в голосі Річарда пролунав прихований сарказм.

— Гей, ти! Іди сядь поряд з ним, і дивися, щоб він чекав разом з тобою, — кинув Річард людині, якої торкнулася Келен.

Солдат кинувся виконувати наказ.

— Треба поговорити, — покликав Річард решту.

Фрідріх, Том, Дженнсен, Кара і Келен пішли за ним. Річард підійшов до воза і склав на грудях руки. Всі інші зібралися навколо нього. Річард подивився кожному в обличчя.

— У нас великі неприємності, — почав Річард. — І не тільки тому, що Оуен дав мені отруту. Він не володіє даром. Оуен як ти, Дженнсен. На нього не впливає магія. — Лорд Рал затримав свій погляд на сестрі. — Його народ — такий же, як і він, і як ти.

Дженнсен здивовано відкрила рот. Вона зніяковіла, не знаючи, що про все це думати. Фрідріх і Том теж здавалися здивованими. Кара насупила брови.

— Річард, такого не може бути, — вимовила Дженнсен. — Їх дуже багато. Нереально, щоб всі вони доводилися нам зведеними сестрами й братами.

— Вони не наші зведені брати і сестри, а нащадки роду Ралів — такі, як ти, без іскри дару — сказав Річард. — Зараз у мене немає часу пояснити тобі все. Пам'ятаєш, як я розповідав тобі, що ти народиш дітей, у яких не буде дару? Багато років тому такі люди жили в Д'Харі. Жителі Д'Хари зібрали людей, що не володіють даром і вигнали їх в Старий світ. А люди Старого світу запечатали їх за тими горами. Назва Бандакар значить «вигнанці».

Блакитні очі Дженнсен наповнилися сльозами. Вона — одна з людей, яких так ненавидять, що вигнали з рідної землі.

Келен обняла її за плечі.

— Пам'ятаєш, ти говорила, що відчуваєш себе самотньою в цьому світі? — Жінка тепло посміхнулася. — Тепер ти не самотня. На землі є такі ж, як ти.

Келен не думала, що її слова допоможуть, але Дженнсен трохи заспокоїлася.

Раптом дівчина подивилася на Річарда.

— Цього не може бути. Кордон запечатав їх. Якщо вони — такі ж, як я, то їм не страшна магія кордону. Ці люди могли би перейти його в будь-який час, якщо б захотіли. За весь цей час хто-небудь з них міг би перейти кордон — магія не заподіяла б їм шкоди.

— Не думаю, що це так, — сказав Річард. — Пам'ятаєш, ти бачила, як сипався пісок у статуетці, яку приніс нам Сабар? Це була магія, і ти її бачила.

— Але якщо Дженнсен — Стовп Творіння, то як вона могла бачити це? — Поцікавилася Келен.

— Ось-ось, — підтакнула Дженнсен. — Як це могло бути, якщо я народжена без дару? — Її брови поповзли вгору. — Річард, може бути, це не так? Може, у мене є маленька іскорка дару? Раптом я не по-справжньому позбавлена дару?

Річард посміхнувся.

— Мила, ти чиста, як сніг. Ти бачила цю магію з особливої причини. У своєму листі Ніккі сказала, що сигнальний маяк пов'язаний з чарівником, який створив його, пов'язаний з підземним світом. Підземний світ — світ мертвих. Це означає, що статуя мала зв'язок Магією Збитку, магією підземного світу. Ти можеш бути захищена від магії, але не від смерті. Володіючи даром чи ні, ти все одно пов'язана з життям, а значить, і зі смертю… Тому ти й бачила магію статуї — магію, пов'язану зі смертю… Кордон — місце, де існує смерть. Перейти ту межу — те ж саме, що перейти зі світу живих у світ мертвих, а потім повернутися назад. Ніхто не повертається зі світу мертвих. Якщо хто-небудь з народжених без дару в імперії Бандакар спробував би перейти кордон, він би загинув. Тому імперія і була закрита від усього світу.

— Але вони виганяли людей через кордон, — наполягала Дженнсен. — Це означає, що магія кордону не діяла на них.

— Ні. Вони смертні, так само, як і ми, — похитав головою Річард. — Але через кордон є прохід, такий же, як був у кордонах, які розділяли Новий світ. Я проходив якось через такий кордон. Це був особливий перехід, таємне місце, через яке могли пройти знаючі про нього. Цей перехід такий же.

Дженнсен зморщила носик.

— Тоді це безглуздо. Якщо це правда, і перехід не був захований від них, і всі вони знали про нього, то чому ж тоді всі не пішли? Як вони могли залишатися закритими, якщо виганяли деяких через кордон?

Річард зітхнув і витер рукою чоло. Келен здалося, він не хотів, щоб сестра ставила це питання.

— Ти не забула ту місцевість, яку ми залишили позаду? — Запитав Річард Дженнсен. — Там, де нічого не росте?

— Так, пам'ятаю, — кивнула дівчина.

— Сабар сказав, що він прийшов з такого ж, тільки північніше.

— Так. І воно йде точно до центру пустелі, до Стовпів Творіння — так само, як і перше, — підтвердила Келен. — Вони паралельні.

Річард кивнув на підтвердження.

— Ці смуги йдуть по обидва боки від ущелини, що веде в Бандакар. Вони лежать недалеко одна від одної. Зараз ми якраз тут, між смугами.

— Але, лорд Рал, це ж значить, що вигнаний з імперії Бандакар опинявся між двома стінами кордонів, — не витримав Фрідріх. — Вигнанцю доводилося йти прямо до…

Фрідріх затиснув рот і повернувся на захід, до темряви.

— Стовпів Творіння, — тихо закінчив за нього Річард.

— Але, але… — Дженнсен стала заїкатися — Невже ти хочеш сказати, це було зроблено спеціально? Щоб вигнані з імперії Бандакар йшли прямо до Стовпам Творіння? Навіщо?

Річард довго дивився їй в очі.

— Щоб убити їх.

Дженнсен сковтнула.

— Тобто ті, хто вигнав їх, хотіли, щоб вони, навіть якби пройшли по стежці, загинули?

— Так, — відповів Річард.

Келен загорнулася міцніше в плащ. Так довго було нестерпно жарко, що насилу вірилося, що настали холоди.

Річард відкинув пасмо мокрого волосся з чола.

— Еді говорила мені, що на кожному кордоні повинен бути перехід для того, щоб врівноважувати життя по обидві його сторони. Підозрюю, що ті, хто запечатав людей в горах, хотіли, щоб злочинці залишали країну, і для цього вони сказали про стежку. Але вони зовсім не жадали, щоб ці «двічі вигнанці» загубилися в Старому світі. Хто б вони не були, вони не мали дару. Їм не можна було дозволити жити вільно.

Келен побачила слабке місце в його теорії.

— Але всі три кордони повинні були мати обхідні стежки. Навіть якщо стежки через два інших кордони були таємними, хто-небудь міг знайти їх і не йти через Стовпи Творіння. Залишався шанс, що вони могли потрапити в Старий світ.

— Якби було три кордони, тоді, може, в цьому був би сенс, — сказав Річард. — Але, боюся, їх було не три. Був тільки один кордон.

— Ну, тепер ти точно кажеш дурниці, — не втрималася Кара. — Ти сказав, що одна межа йшла з півночі на південь, замикаючи стежку, а дві інших — паралельно на захід і схід. І вони перетинали шлях того, хто перетнув перший кордон, і примушували його іти до Стовпів Творіння, де він гинув.

Келен починала сердитися. Схоже, дійсно була можливість перейти і ці кордони.

— Не думаю, що існувало три кордони, — повторив Річард. — Був тільки один. Він був не прямий, а напівкруглий. — Він склав два зігнутих пальці. — Вершина кордону йшла через стежку в горах, — Річард вказав на кінчики пальців. — А два його плеча ішли паралельно до Стовпів Творіння.

— Чому? — Тільки й змогла запитати Дженнсен.

— Мені здається, що чарівники минулого, які відправили позбавлених дару у вигнання, хотіли, щоб так вони позбавлялися від небезпечних людей, оскільки знали, що позбавлені дару не стануть вбивати злочинців. Напевно, коли їх вигнали в Старий світ, у них вже були такі ідеї ненасильства. Але ця віра залишала їх беззахисними перед агресією. Захищаючи свої життя, вони не могли стратити злочинців, зате виганяли їх з свого суспільства, щоб не загинути від їх руки… Вигнання з Д'хари і Нового світу, перехід через кордон Старого світу занадто сильно вразили їх. Вони об'єдналися заради виживання… Жителі Старого світу скористалися їх страхом і переконали в тому, що кордон захистить їх і позбавить від насильства. Можливо, вигнанцям говорили, що вони — особливі, і потребують особливого захисту. Їх потреба триматися разом була викликана страхом залишитися без захисту. Пам'ятаєте, вигнання для Стовпів Творіння було найжорстокішим покаранням? Напевно, вони боялися людей Старого світу, тому що самі не володіли даром. Але об'єднавшись, з кордоном, вони відчули себе захищеними. Тепер же, коли кордон зруйновано, у нас великі проблеми.