Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія - Гудкайнд Террі. Страница 61

Він володів даром, і його обов'язок полягав у тому, щоб принести дар у жертву.

Ніколас був першим, хто вижив після їх дослідів, але не тому, що Сестри дбали про нього. Ні, не тому. Просто вони навчилися уникати колишніх помилок.

— Кричи, моя дорога. Кричи, скільки хочеш. Це допоможе тобі не більше, ніж мені.

— Чому?! — Кричала жінка. — Чому?!

— О, мені потрібен твій дух, щоб піднестися на крилах моїх друзів. Ми вирушимо в дивовижну подорож, ти і я.

— Будь ласка!.. — Стогнала жінка. — Великий Творець, ні!

— О так, великий Творець, — пробурмотів Ніколас. — Прийди і врятуй її, як ти врятував мене.

Крики жінки не були почуті. Як і його. Вона навіть не знає, наскільки незрівнянно сильнішою була його біль. Але, на відміну від неї, Ніколас був приречений вижити.

— Ненавиджу жити: жити, щоб ненавидіти, — бурмотів він собі під ніс. — Смерть принесе тобі славу і нагородить.

Чародій посадив жінку на кіл і несильно натиснув, насадивши приблизно на шість дюймів, поки не відчув, що глибина достатня для витягання необхідних болю і жаху, але не настільки велика, щоб проткнути життєво важливі органи, адже це відразу ж вбило б його жертву. Жінка молотила ногами, відчайдушно намагаючись злізти з жердини.

Ніколаса мало хвилювали її крики, її даремні слова. Вона думає, що до неї він поставиться по іншому.

Його мета — біль. Їх скарги лише доводять, що він досяг її.

Ніколас встав перед жінкою, скорчивши пальці і прослизаючи всередину самої її істоти. Силою свого розуму він вирвав її дух і важко задихав, коли дух ковзнув у нього.

Тепер, коли темне мистецтво Ніколаса змусило душі вислизнути зі змучених, вмираючих тіл, ці люди залишалися ще живі, але підземний світ вже кликав їх. Життя більше не володіло ними, але і смерть ще не прийшла. Поки їх дух переноситься — вони його, і він може використовувати їх, як йому заманеться.

А Ніколас ще навіть не починав уявляти.

Такої здатності, як у нього, неможливо навчитися. Крім нього, другого такого ж в світі ще немає. Чарівник досі вивчав свою силу і те, що він може робити з чужою душею. Поки він тільки на поверхні.

Імператор Джеган хотів створити щось подібне собі — соноходця, брата. Того, хто зможе проникати в свідомість людей. Він отримав значно більше, ніж припускав. Ніколас не просто проникав у думки інших, як Джеган, він міг прослизнути всередину людської душі і викрасти її.

Сестри не могли і подумати про таку здатність при зміні його здібностей.

Ніколас підбіг до вікна і відкрив рот, немов збираючись позіхнути. Кімната гойдалася перед його очима. Він вже наполовину був не тут. Він уже міг бачити інші місця. Чудові місця. Бачити особливим новим зором, за допомогою духів, вільних від обмежених тіл.

Чародій навалився на третю людину, не піклуючись, чоловік це чи жінка. Без різниці. Душа, укладена в людському тілі, була все тією ж — просто духом.

Ніколас опустив приреченого на палю, ковзнув усередину і витягнув дух, трясучись від отриманої сили. Він знову підбіг до вікна, розкрив рот і закрутив головою з боку в бік, весь тремтячи від шовковистої, ковзаючої, гладкої знемоги… від втрати орієнтації в просторі, меж власного тіла, що тануть не за допомогою його зусиль, а завдяки викраденим душам.

Яке чудове відчуття!

Так він уявляв собі смерть.

Ніколас підхопив четверту кричачу жертву, побіг через кімнату до четвертого колу і насадив на нього жертву.

Він проник в її сплутані думки, обняті панікою, і взяв те, що можна було взяти — її душу.

Маючи владу над душею, Ковзаючий отримував владу над самим існуванням. Він ставав для них життям і смертю. Він був їх рятівником і вбивцею.

Багато в чому він був схожий на душі, які забирав, — він не мав форми, ненавидів життя в болі і стражданні, боявся смерті і жадав її.

У ньому пульсували вже чотири духи, і Ніколас попрямував до останньої людині, що забилася в куток.

— Будь ласка! — Заволав чоловік, намагаючись вимолити неможливе, пощаду. — Прошу вас, не робіть!

Ніколас подумав, що палі — перешкода, вони змушують його нести людей як овець, щоб взяти їх душу. Так, він все ще обдумував свої дії і вирішив, що використання палей обмежує його. Прийшовши до такого висновку, він здивувався, що такий могутній чарівник, як він, користується таким примітивним засобом.

Він хотів ковзати всередину людини і отримувати її душу — просто проникати, бажаючи доброго дня — і прослизати, як кинджал входить в серце, в душу, щоб витягнути її. І тоді він буде непереможний. Коли він зможе робити так, ніхто не посміє пручатися йому. Ніхто не зможе не впустити його в свою душу.

Чоловік тремтів біля його ніг. Не встигнувши усвідомити, як він це робить, ведений люттю й ненавистю, Ніколас простяг вперед руку і проник всередину свідомості чоловіка, в простір його думок.

Людина зігнулася, немов на кілках, коли Ніколас вразив його своєю силою.

Чародій відсмикнув стиснутий кулак, в якому вже билася душа жертви. Він вдихнув її жар, відчуваючи, як той ковзає всередину нього.

Обидва втупилися один на одного, не зовсім розуміючи, що це значить.

Чоловік відкинувся до стіни, ковзаючи по ній в беззвучній, жахливо порожній агонії.

Ніколас зрозумів, що зробив те, чого ніколи раніше не вмів. Він узяв душу силою своєї волі.

Тепер він міг брати те, що хоче, коли хоче і де хоче.

28

Перед очима Ніколаса розпливлася пляма. Похитуючись, він йшов до вікна.

Всі п'ять його.

Чарівник відкрив рот, і на цей раз потужний крик п'яти душ вирвався з нього. Біль тіл цих людей вже не торкалася їх. Душі дивилися разом з Ніколасом в нічне небо, готові злетіти разом з ним і летіти туди, куди він їх пошле.

Сестри навіть не уявляли, що створили в ту ніч. Вони не знали всієї сили, переданої йому, всієї потужності здібності, якою його нагородили.

Відьми домоглися того, чого ніхто не міг домогтися сторіччями — перетворення чарівника в щось більше, в особливу зброю. Вони наділили його силою, якою не володів ніхто з живучих.

Багато врятувалися, але він встиг убити п'ятьох.

П'ятьох Сестер було цілком достатньо. Коли він змусив їх душі вислизнути, то отримав їх Хань, їх силу життя, їхню владу.

Хань, яким володіли чаклунки, не належав їм, — він був вкрадений у молодих чарівників. Сила, яка належала їм за правом народження… Сестри викрали цю здатність, з якою ніколи не могли бути народжені. Скільки людей, що володіють здібностями, будуть принесені в жертву тим, хто позбавлений їх і жадає роздобути.

Ніколас витягнув ці належні їм не по праву, спроможності з тріпотливих тіл, витягнув разом з життям. Жінки пошкодували про те, що зважилися виконати наказ Джегана і піддали чарівника випробуванням Створення.

Сестри зробили його не тільки Ковзаючим, але передали йому свій Хань. І тепер він — наймогутніший.

Після смерті тих п'яти жінок світ потемнів, і Володар з'явився забрати їх під землю.

У той день Сестри вбили його, і вони ж його створили.

І, по правді, Джеган відповість за ту ніч. О, соноходець заплатить, але не з радістю, тому що Ніколас не дасть йому нічого. Ковзаючий сам візьме його.

Ніколас отримав у нагороду здібності, які допоможуть йому помститися за те, що з ним зробили… Чародій поки не знав, якою буде нагорода, але вона буде його гідна.

Він використає свою силу і витягне життя — важливі життя. Тепер йому не треба насаджувати людей на кілки. Тепер він знає, як взяти те, що він хоче.

Ніколас знає, як проникнути в свідомість і витягнути душу.

Він використає їх душі, щоб посилити свою владу, здоров'я, велич. Так і повинно бути…

Він стане імператором.

Його імперія буде більшою, ніж ця жалюгідна юрба овець. Йому буде легко правити своїм світом. Кожне його бажання будуть виконувати, тому що він має владу… над найбільш важливим.