Кривава осінь в місті Лева - Шевченко Наталка. Страница 48

Ага, щоби потім упасти в гору металевих банок з фарбами і зламати хребет.

Суперечка із самою собою так ні до чого й не привела, бо ніякого іншого виходу не залишалося. Доведеться підстрибувати обережно. Якщо ручка повернеться відразу, може вистачити одного такого стрибка... і, якщо пощастить, постамент не розвалиться.

Витягнувши правицю вгору, Ніна подумки перехрестилася і підстрибнула. Пальці зачепили гачок ручки, і — диво! — він легко, як по маслу, повернувся униз, у позицію «відчинено». Рама зі склом відразу подалася вперед на сантиметр. Потім ноги Ніни знову торкнулися банок, і саме в цей момент вирішувалося все. Постамент заходив ходуном, і певний час здавалося, що зараз він розлетиться на складові, що автоматично означатиме її загибель, та ось рівновага відновилася і конструкція знову завмерла. Ніна полегшено видихнула. Найскладніший етап пройдено.

Обережно ставши навшпиньки, вона намацала раму, та піддалася, і ось вікно повільно відкрилося, впустивши всередину шум дня та свіже повітря. І в той самий момент позаду по сходах загупали швидкі кроки, а потім гнівний жіночий голос вигукнув:

— А куди це ти зібралася, дівчинко? Я тебе нікуди не відпускала!

Ольга знову була в підвалі, і лице її зараз було не набагато привабливішим за фізіономію Медузи Горгони. Це, напевно, тому, припустила Ніна, що приїхав Олег, і приїхав один — інакше навряд чи вона спустилася б сюди сама, так швидко, та ще й із таким скаженим виглядом. Господи, хай це буде Сокіл і хай із ним буде все гаразд!

— Не розраховуй отак просто звідси вибратися, — прошипіла Ольга і встромила ключ в ручку хвіртки. Ніна не стала чекати результатів свого експерименту, а з розпачливим криком знову підстрибнула на своєму п’єдесталі, вже не надто переймаючись обережністю. Руки міцно, до зламаних нігтів, ухопилися за краї віконного отвору зовні, а штабель банок з оглушливим гуркотом полетів на підлогу. Тепер вона могла розраховувати тільки на силу м’язів у руках — або вона вилізе, або впаде назад у підвал. Третього не дано.

— Сука! — вискнула за її спиною Ольга. Вона все ще залишалася по інший бік сітки. Озирнувшись через плече, Ніна виявила, що її фокус із клеєм спрацював: та щойно зламала ключ у замку. Цей маленький тріумф додав Ніні сил, і вона, напруживши кожен м’яз свого тіла, почала підтягатися до рятівного отвору. Ольгу ж втрата ключа остаточно перетворила на розлючену фурію. Спершу вона стала бити ручку ногою; тоді кинулася в дальній закуток підвалу і повернулася із велетенською сокирою. Видавши високий вібруючий крик загнаного звіра, котрому вже нічого втрачати, Ольга заходилася рубати замок.

Ніна ніколи б не повірила, що здатна на таке. Вона вже по плечі була у вікні. Отвір був досить вузький, проте Ніна сподівалася, що має не настільки товсту дупу, аби не протиснутися в нього. Ще трохи зусиль, ще кілька відвойованих сантиметрів — і вона нарешті побачила Сокола, розхристаного і з закривавленим лицем. Він прямував до будинку; мить — і ось Олег зник за рогом.

Набравши якомога більше повітря в легені, Ніна закричала:

— Олеже, в підвалі! Вона в підвалі!! МЕРЩІЙ ЗАЧИНИ ДВЕРІ ПІДВАЛУ!!!

На мить крик спантеличив його. Сокіл швидко зробив два кроки назад і закрутив головою на всі боки, відшукуючи Ніну очима. Потім зрозумів — за рогом; та вибиралася звідкілясь із-під землі. В полі зору були лише її голова і руки, брудні та закривавлені. Перший інстинктивний порив наказував кинутися до неї, аби допомогти вибратися, але потім до нього все ж дійшов зміст її слів. Ніна замахала рукою, вказуючи на дім, і знову схрипло вигукнула:

— Зачини її в підвалі, швидше!

І тоді Сокіл нарешті вийшов зі ступору. Він кинувся до входу, одним велетенським стрибком перескочив через східці й буквально влетів усередину, опинившись у вузькому передпокої. Підвал. Де тут може бути підвал? Так, ліворуч одна маленька кімната, далі дерев’яні сходи на другий поверх, праворуч кухня. Кухня! Олег увірвався туди і ледь встиг ухилитися, коли з інших дверей поруч із газовою плитою на нього стрибнуло щось чорне, а в шафку з посудом на стіні врізалося лезо сокири. Здається, двері до підвалу він знайшов — щоправда, трохи запізно.

Чорна гарпія, яка виявилася Ольгою Ясинською-Вебер у плащі, вдруге замахнулася сокирою. Сокіл знову пірнув під удар, і тепер лезо врубалося в обробну дошку на обідньому столі. Не даючи їй висмикнути зброю, він з усією наявною силою поцілив кулаком лівої Ользі в живіт. Удар відкинув її до стіни, де вона збила головою сушарку для посуду, і з десяток тарілок з дзенькотом обрушилися на підлогу. Це, втім, жінку не зупинило — здається, вона взагалі болю не відчувала. Не довго думаючи, Ольга вивудила з раковини умивальника виделку й з оглушливим вереском всадила її в праве передпліччя Сокола, якраз коли він здіймав пістолета, аби взяти жінку на мушку. На відміну від цієї невразливої мегери, Олег біль відчував, ще й дуже. Він заревів, як оскаженілий бугай і випустив з руки «беретту». Пістолет грюкнувся на підлогу і був миттєво підхоплений до нестями зраділою нападницею.

Сокіл зрозумів, що потрібно діяти миттєво і точно.

Доки жінка не встигла випростатися та використати проти нього його ж зброю, він змахнув ногою, і важкий черевик сорок п’ятого розміру гупнув її прямо в груди. Це нарешті дало результати: Ольгу відкинуло до дверей. Якусь мить вона ще балансувала на краю спуску в підвал, і Сокіл пришвидшив її роздуми запущеним услід стільцем. Жінка зникла з очей, лише тривалий гуркіт та зойки болю супроводжували її спуск. Доки не трапилося ще якогось сюрпризу, Олег підскочив до дверей, ретельно замкнув їх, а потім підпер для надійності масивним газовим балоном, що стояв поруч. Тепер цій заразі доведеться напружитися, аби вилізти.

Напружуватися Ольга почала буквально за дві хвилини. Спершу з підвалу пролунав проьяжний надтріснутий крик, якому б позадрила будь-яка войовнича неандерталька, а потім двері стали раз за разом стрясатися від потужних ударів. Окозбирачка не тільки не зламала шию при падінні, а ще й знайшла у собі достатньо сил, аби пробиватися на волю. Сильна жінка, нічого не скажеш. Що ж, якщо вона не вибереться звідти до приїзду Денисенка, то капітан матиме шанси отримати повний комплект доказів.

Сокіл нарешті висмикнув виделку з передпліччя і з відразою викинув геть. Рука слухалася погано; дуже хотілося сподіватися, що сухожилля ціле. Не завадило б продезінфікувати. Він нахилився до холодильника з надією, що Пасків зберігав там горілку. Горілки не виявилося, зате він уникнув кулі, яка раптом пробила тонку деревину дверей і зрикошетила від стіни. Олег миттєво випростався і ледь не став мішенню для другої. Клята Ольга стріляла крізь двері його «береттою».

Він замислено глянув на газовий балон, що стояв під дверима, потім на дві дірки в них. І вмить, голосно матюкнувшись, стрибнув у вікно.

Щойно Сокіл торкнувся землі, будинок вибухнув.

Цегляні стіни прийняли на себе смертоносну шрапнель уламків газового балона, але скалки скла були не менш небезпечні — вони бризнули в усі боки, як фонтан алмазів. Олег зціпив зуби і втиснувся у гравій, перечікуючи, доки скло та уламки пролетять над головою, а потім швиденько поповз геть, якнайдалі від будівлі. Газ, вирвавшись із вікон рідкими вогняними клубами, добряче його присмалив, хоча одежа наче не зайнялася. Частина шикарної фінської черепиці злетіла було в повітря, а потім почала падати додолу важким червоним дощем; сам дах провалився всередину, неначе картковий будиночок. Це був фінальний акорд руйнації, після цього залишився тільки вогонь, який із зголоднілим тріскотом заходився жерти нутрощі пасківської дачі. Дочекавшись затишшя, Сокіл тяжко звівся на ноги і пострибав навколо вцілілого фасаду на інший його бік. Він дуже хотів вірити, що Ніна встигла вибратися звідти до вибуху.

І вона таки встигла. Хвиля відкинула її аж до паркану, що відмежовував ділянку; дівчина здавалася оглушеною, але головне — вона була живою. І начебто цілою. Він встиг.